Рішення № 71815649, 25.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2018 року № 826/2076/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, третя особа: Києво-Святошинська місцева прокуратура Київської області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1(далі - позивач) до прокуратури Київської області (далі - відповідач), у якому позивач, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 05 січня 2017 року № 1к прокуратури Київської області про притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення юриста 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та з органів прокуратури;

- зобов'язати прокуратуру Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 02909996, адреса: 01601, місто Київ. Бульвар Лесі Українки, 27/2) поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, юриста 3 класу) на посаді прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області;

- стягнути з прокуратури Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи:02909996, адреса: 01601, місто Київ. Бульвар Лесі Українки, 27/2) не нараховану на невиплачену заробітну плату за вересень та жовтень 2016 року у розмірі 8738 (вісім тисяч сімсот тридцять вісім гривень) 48 копійок на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, юриста 3 класу);

- стягнути з прокуратури Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи:02909996, адреса: 01601, місто Київ. Бульвар Лесі Українки, 27/2) середній заробіток у розмірі 33449 (тридцять три тисячі чотириста сорок дев'ять гривень) 65 копійок за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, юриста 3 класу);

- стягнути судові витрати з відповідача у розмірі 12000 (дванадцять тисяч гривень) 00 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 03 березня 2014 року працював в органах прокуратури України та з 14 грудня 2015 року на посаді прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської прокуратури Київської області.

Наказом прокурора Київської області від 05 січня 2017 року № 1к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та з органів прокуратури за порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, на підставі пункту 5 частини першої статті 11, пунктів 5,6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарного статуту прокуратури України.

На переконання позивача, наказ про його звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки на момент його прийняття жодного процесуального документу, який би підтверджував вину позивача не існувало. Тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення є незаконним.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/2076/17(далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказів.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України (в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії) ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Позивач 03 березня 2014 року розпочав публічну службу в органах прокуратури на посаді стажиста прокурора прокуратури Центрально-міського району міста Горлівки Донецької області.

В подальшому ОСОБА_1 переведено до органів прокуратури Київської області, де він з 10 жовтня 2014 року займав посаду стажиста прокурора та з 23 лютого 2015 року прокурора прокуратури міста Ірпінь Київської області, а з 14 грудня 2015 року - прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та 13 березня 2015 року позивач прийняв присягу працівника прокуратури.

Наказом прокурора Київської області ініційовано службове розслідування за фактом вчинення позивачем та іншими особами правопорушення, яке призвело до проведення обшуків у нежилих адміністративних будівлях, що використовуються органами прокуратури Київської області за адресами: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, а також Київська область, село Софіївська Борщагівка, вулиця Леніна, 67, та місто Буча, вулиця Києво-Мироцька, 106.

Позивач зазначає, що з зазначеним наказом його не було ознайомлено.

Наказом від 22 вересня 2016 року № 169 продовжено строки проведення службового розслідування (перевірки).

05 жовтня 2016 року позивача відсторонено від виконання службових обов'язків прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, відповідно до наказу № 478к. При цьому, всупереч чинному законодавству, а саме частини другої статті 64 Закону України «Про прокуратуру», позивачу неправомірно не нарахували та не виплатили заробітну плату за вересень-жовтень 2016 року.

05 січня 2017 року відповідачем постановлено наказ № 1к про звільнення позивача із займаної посади та з органів прокуратури за порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. На підставі пункту 5 частини першої статті 11, пунктів 5,6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарного статуту прокуратури України.

Позивач зазначає, що прийняттю оскаржуваного наказу передувало досудове розслідування у кримінальному провадженні, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002098 від 12 серпня 2016 року.

30 серпня 2016 року позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

25 листопада 2016 року позивачу повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Обвинувальний акт по вказаному кримінальному провадженні направлено до Києво-Святошинського районного суду Київської області та ухвалою від 17 січня 2017 року його повернуто прокурору.

Позивач зауважує, що вирок у зазначеному кримінальному провадженні не ухвалено та його вину не доведено жодним судовим рішенням.

Окрім того, копію наказу про звільнення а також копію трудової книжки позивач отримав лише 16 січня 2017 року, про що ним зроблено відповідний запис у книзі обліку трудових книжок і вкладишів до них.

Позивача не було ознайомлено з матеріалами та висновком службового розслідування.

ОСОБА_1 звернувся 19 січня 2017 року з відповідною заявою до відповідача, на яку він до цього часу відповіді не отримав.

Суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Частиною другою Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

14 жовтня 2014 року прийнято Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII (далі - Закон), який згідно з пунктом 1 розділу XII «Прикінцеві положення» набирає чинності з 15 липня 2015 року, окрім: пункту 5 розділу XII (окрім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIIІ цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

Положеннями статей 43-50 Закону визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування.

Разом з тим, статті 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-69 цього Закону набирають чинності 15 квітня 2017 року ;

Водночас, відповідно до підпункту 5 пункту 5-1 Перехідних положень вказаного Закону, до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом 3 пункту 1 розділу XIІ «Прикінцеві положення» цього Закону дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року № 1795-XIІ (далі - Статут).

Згідно зі статтею 2 Статуту працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123, професійна діяльність працівника прокуратури має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності. При здійсненні повноважень він зобов'язаний діяти законно та в межах своєї компетенції, своєчасно вживати вичерпних заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили.

Працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб, відповідно до частини першої статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104 (далі - Інструкція), визначено, що службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівником прокуратури ганебних вчинків, зокрема, кримінальних правопорушень, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

Статтею 8 Статуту визначено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників застосуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Дисциплінарним стягненням, відповідно до статті 9 Статуту є, зокрема, звільнення.

Статтею 11 Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або невиконання вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування відповідно до порядку проведення службового розслідування в органах прокуратури України.

З метою з'ясування причин та умов можливого вчинення окремими працівниками прокуратури Київської області правопорушення, яке призвело до проведення обшуку у нежилій адміністративній будівлі, розташованій за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, у нежилій будівлі за адресою Київська область, село Софіївська Борщагівка, вулиця Леніна, 67 та нежилій будівлі за адресою Київська області, місто Буча, вулиця Києво-Мироцька, 106, які використовуються прокуратурою Київської області, наказом прокурора Київської області від 29 серпня 2016 року № 153 призначено службове розслідування та створено комісію для її проведення.

Відповідно до пункту 8 Інструкції під час проведення службового розслідування (перевірки) підлягають з'ясуванню, зокрема, обставини події, у зв'язку з якою проводиться розслідування (перевірка), наявність у діянні прокурорсько-слідчого працівника ознак кримінального правопорушення, інших ганебних вчинків, порушень Присяги працівників прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, їх мотиви, причини і умови, що сприяли вчиненню порушення, роль їх безпосереднього керівника, інших посадових осіб у недопущенні порушення.

За результатами службового розслідування Комісією 05 січня 2017 року складено висновок, яким, серед іншого, доведено факт порушення прокурором Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області юристом 3 класу ОСОБА_1 вимог частини третьої, пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону, статей 10, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, та вчинення проступку, який порочить його як працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням в органах прокуратури України.

Службовим розслідуванням, незалежно від доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину (що покладено КПК України на сторону обвинувачення у кримінальному провадженні) встановлено, що ним вчинено дії, які порочать його як працівника прокуратури та свідчать про порушення присяги працівника прокуратури.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами службового розслідування комісією рекомендовано прокурору Київської області звільнити позивача з займаної посади та з органів прокуратури.

У письмових запереченнях відповідачем зауважено, що факт проведення обшуків у позивача, оголошення йому про підозру набули значного суспільного резонансу та завдали шкоди авторитету як прокуратурі Київської області так і органам прокуратури України в цілому.

Разом з тим, порушень положень Інструкції при призначенні і проведенні службового розслідування не було допущено та позивачем не наведено.

Як зазначалось вище, позивачем 13 березня 2015 року прийнято Присягу працівника прокуратури, текс якої визначено статтею 36 Закону, та яка зобов'язує вступаючи на службу в прокуратуру, присвячуючи свою діяльність служінню Українському народові і Україні: неухильно додержуватися Конституції та законів України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання прокурора".

Наказом Генерального прокурора України від 22 вересня 2014 року № 17 гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» встановлено, що за порушення прокурорсько-слідчим працівником Присяги працівника прокуратури невідкладно вживати заходів щодо звільнення з органів прокуратури на підставі пункту 2 частини другої статті 46-2 Закону.

Відповідно до пункту 2.1 цього наказу до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, віднесено кримінальні, корупційні правопорушення, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

За таких обставин, порушення Присяги працівника прокуратури є ганебним вчинком, тобто проступком, який порочить їх як працівника прокуратури.

Окрім того, відповідно до статей 2, 16, 18 Закону України «Про правила етичної поведінки», посадові та службові особи органів прокуратури, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або дарунка (пожертви), незважаючи на особисті інтереси, невідкладно відмовляються від пропозиції та письмово повідомляють про пропозицію безпосереднього керівника.

Порушення правил етичної поведінки, визначених цим Законом, тягне за собою, зокрема, дисциплінарну відповідальність.

Окрім того, положеннями статті 43 Закону передбачено підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, що застосовуються відповідно до пунктів 3, 4 «Прикінцевих положень» цього Закону в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом прокуратури України.

Відповідно до частини третьої статті 10 Статуту прокурори Кримської АРСР, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження в посаді, звільнення, крім пониження на посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України. При необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокурору України.

Суд зауважує, що звільнення прокурора за порушення присяги може мати місце тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання своїх обов'язків.

Наказом прокурора Київської області від 05 січня 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 1к, за порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, юриста 3 класу ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури та з органів прокуратури.

Зазначені у наказі підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону) передбачають систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

За таких обставин, звільнення позивача відбулось після призначення та проведення службового розслідування і надання Комісією висновку, про результати його проведення.

Окрім того, твердження позивача про те, що порушення кримінального провадження не є підставою для звільнення і можливе лише за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили є помилковим.

Так, відповідно до частини другої статті 43 Закону, притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

За таких обставин, відсутність обвинувального вироку суду у кримінальній справі не свідчить про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку та не є перешкодою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності прийнято після вручення йому підозри, а також на підставі відомостей, які об'єктивно засвідчують порушення позивачем Присяги працівника прокуратури та скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури.

Згідно з частиною першою статті 11, частиною першою статті 69, частинами першою, другою та шостою статті 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує протии адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень , повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

Із системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуваний позивачем наказ видано відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Законом України «Про прокуратуру», Дисциплінарним статутом прокуратури України. Наказ є повністю обґрунтованим та виданий з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного прийняття рішення. Окрім того, суд вважає доведеним те, що застосовне дисциплінарне стягнення відповідає ступеню вини та тяжкості вчиненого правопорушення ОСОБА_1

Окрім того, листом відповідача від 05 січня 2017 року № 11-11вих17 повідомлено позивача про закінчення службового розслідування та складення за його результатами висновку, з яким позивач може ознайомитись протягом семи днів після отримання зазначеного повідомлення.

Таким чином, твердження позивача про ненадання відповідачем для ознайомлення матеріалів та висновку службового розслідування не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду та навпаки спростовано наданими копіями документів.

Наказ від 05 січня 2017 року № 1к прокуратури Київської області про притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення юриста 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та з органів прокуратури відповідає вимогам чинного законодавства, а тому суд не вбачає підстав для його скасування, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в даній частині.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу, не підлягають задоволенню і вимоги в частині поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судових витрат.

Разом з тим, відповідно до статті 64 Закону повноваження прокурора зупиняються в разі:

1) відрядження його до Вищої ради правосуддя, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національної академії прокуратури України, іншого органу для участі в його роботі на постійній основі - до повернення з відрядження;

2) звільнення прокурора з адміністративної посади - до прийняття рішення про призначення його на іншу посаду в органі прокуратури, в якому він обіймав адміністративну посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора;

3) відсторонення від посади під час дисциплінарного провадження стосовно нього - до звільнення з посади прокурора, скасування рішення про відсторонення від посади під час дисциплінарного провадження стосовно нього, закриття цього дисциплінарного провадження або накладення за його вчинення дисциплінарного стягнення;

4) відсторонення від виконання службових повноважень у порядку, передбаченому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", - до закінчення розгляду судом справи про адміністративне корупційне правопорушення;

5) відсторонення від посади в порядку, передбаченому статтями 154-158 Кримінального процесуального кодексу України, - до скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади чи відповідної ухвали або припинення дії такої ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що 05 жовтня 2016 року позивача відсторонено від виконання службових обов'язків прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, відповідно до наказу № 478к. Позивач зазначає, що заробітна плата за вересень-жовтень 2016 року йому не нараховувалась та не виплачувалась, що суперечить чинному законодавству. На підтвердження вказаних вимог позивачем надано розрахункові листи за 2016 рік з яких вбачається, що дійсно заробітна плата за вересень та жовтень йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Разом з тим, відсторонення позивача від посади відбулось у жовтні 2016 року, а тому є незрозумілим з яких обставин позивачу не було нараховано та виплачено заробітну плату у вересні 2016 року.

Ненарахування та невиплата заробітної плати позивачу у жовтні 2016 року у зв'язку із відстороненням від посади також не ґрунтується на вимогах законодавства.

Суд також звертає увагу, що незважаючи на відсторонення позивача від посади, у листопаді та грудні 2016 року та у січні по день звільнення позивача з посади йому виплачувалась заробітна плата у порядку та розмірі, встановленому законодавством.

Проте відповідачем не було надано суду жодних пояснень чи заперечень з даного приводу та не доведено правомірності прийнятого рішення.

Зважаючи на те, що відповідно до частини другої статті 64 Закону на час відсторонення від посади, відсторонення від виконання службових повноважень за прокурором зберігається заробітна плата, а у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої цієї статті, йому можуть доручати завдання, виконання яких не впливає на об'єктивність перевірки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в даній частині.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України , якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступає стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом, зокрема статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ», яка визначає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» встановлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року - 1544 гривні.

За таких обставин, 40 відсотків вартості послуг за одну годину адвоката становить 617, 6 гривень.

Зважаючи на те, що адвокатом витрачено 18 годин та 45 хвилин, вартість його послуг становить 11394,72 гривень.

Позивачем надано суду докази, зокрема: Витяг з договору про надання правової допомоги № 00077/1 від 30 серпня 2016 року, Додаткову угоду № 3 до Договору про надання правової допомоги; розрахунок витраченого часу на надання правової допомоги клієнту у справі № 826/2076/17 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Київської області з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі за додатковою угодою № 3 до договору про надання правової допомоги № 00077/1 від 30 серпня 2016 року, банківський чек № 0761-4858-8706-7737 від 31 січня 2017 року на суму 12000 тисяч гривень, сплачених за договором про правову допомогу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та наявності порушеного права, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, третя особа - Києво-Святошинська місцева прокуратура Київської області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати а також середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити частково.

2. Стягнути з прокуратури Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи:02909996, адреса: 01601, місто Київ, Бульвар Лесі Українки, 27/2) не нараховану та невиплачену заробітну плату за вересень та жовтень 2016 року у розмірі 8738 (вісім тисяч сімсот тридцять вісім гривень) 48 копійок на користь ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи:02909996, адреса: 01601, місто Київ, Бульвар Лесі Українки, 27/2) на користь ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, юриста 3 класу) витрати на правову допомогу у сумі 2848 гривень 68 коп. (дві тисячі вісімсот сорок вісім гривень 68 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статті 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя - доповідач В.І. Келеберда