Ухвала суду № 71815641, 26.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1УХВАЛА

26 січня 2018 року м. Київ № 826/17564/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі

за позовом до профізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві визнання протиправною та скасування вимоги,ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (04128, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 10.10.2017 № Ф-600-17 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на обов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 205209,60 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в підготовче засідання.

25.01.2018 позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги від 10.10.2017 № Ф-600-17У, в межах виконавчого провадження № 55409667, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/17564/17.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, позивач посилається на те, що Святошинським РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження про примусове стягнення з позивача боргу у розмірі 205209,60 грн. за вимогою від 10.10.2017 № Ф-600-17, яка є предметом розгляду в межах адміністративної справи № 826/17564/17.

Також позивач зазначає про те, відповідно до п. 4 ч. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при звернені платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове забезпечення вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, на думку позивача, наведені обставини свідчать про те, що оскаржувана вимога не набрала законної сили, оскільки є предметом розгляду даної справи, а отже остання пред'явлена до виконання незаконно, у зв'язку з чим порушено право позивача на вільне розпорядження приватною власністю.

Отже, позивач вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки стягнення до Державного бюджету грошових коштів призведе до неможливості їх подальшого повернення, або для повернення безпідставно стягнутих на користь Державного бюджету грошових коштів доведеться докласти значних зусиль.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано постанову Святошинського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 19.12.2017 про відкриття виконавчого провадження ВП № 55409667 з виконання вимоги ГУ ДФС у м. Києві від 10.10.2017 № Ф-600-17 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на обов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 205209,60 грн.

Вирішуючи по суті заявлене позивачем клопотання, проаналізувавши наведені останнім обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; 2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проаналізувавши зазначені норми, в контексті викладених обставин, уважно вивчивши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування заявленого клопотання та достатніх доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Таким чином, з огляду на те, що зупинення стягнення, яке здійснюється Святошинським РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 19.12.2017 на підставі вимоги ГУ ДФС у м. Києві від 10.10.2017 № Ф-600-17 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на обов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 205209,60 грн. до моменту вирішення адміністративної справи № 826/17564/17 є фактично зупиненням дії постанови Святошинського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 19.12.2017 про відкриття виконавчого провадження № 55409667, суд приходить до висновку, що позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень - Святошинського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України може бути оскаржено.

Суддя К.С. Пащенко