Ухвала суду № 71815513, 26.01.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

26 січня 2018 року справа № 823/237/18

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 823/237/18

за позовом ОСОБА_1

до Червонослобідської сільської ради

про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити дії, прийнято ухвалу.

22.01.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Червонослобідської сільської ради, просить:

– визнати протиправною та немотивованою відмову Червонослобідської сільської ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену у листі від 10.01.2018 № 52/02-09;

– зобов’язати Червонослобідську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 21.12.2017 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд відповідно до поданого клопотання;

– у порядку ч.1 ст.382 КАС України зобов’язати відповідача не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя зазначає, що вона не відповідає вимогам ст.160 КАС України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. КАС України (п.1 та п.2 ч.1 ст.4) встановлено, що адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом (п. 5 ч. 1 ст. 4 КАС України). Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Актом державного чи іншого органу є юридична форма рішень органів – офіційний письмовий документ, що породжує наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів відносин. Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Правові акти індивідуальної дії – рішення, що є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, скеровані окремим особам, застосовуються одноразово, після реалізації вичерпують дію. Індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Лист фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, не породжує певних правових наслідків, його висновки не мають обов'язкового характеру для позивача. Листи не можна визначити як документи, що містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта, до якого вони адресовані. Листи не мають обов'язкового характеру і не набувають статусу рішення в розумінні КАС України, внаслідок чого не можуть бути оскаржені в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ч.2 ст. 2 КАС України.

Згідно ст.26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97 ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280/97) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин. Згідно з пп.8 п.«б» ч.1 ст.33 Закону № 280/97 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.59 Закону № 280/97 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Земельним кодексом України встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст.118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або про відмову у наданні такого дозволу) та про надання її у власність приймають органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Бездіяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення. Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням про надання земельної ділянки у власність. Рішення, дію або бездіяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок може бути оскаржено до суду (позиція ВСУ викладена у постанові від 10.12.2013 № 21-358а13).

Згідно п.2 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Позивачем не зазначено свого номеру засобу зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти та не повідомлено про відсутність таких.

Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Позивачем до заяви додано ксеро(фото)копії документів, що не засвідчені у встановленому порядку, зокрема посвідчення інваліда війни.

КАС України (ч.4, ч.5 ст.94) передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч.4 ст.152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Законом України «Про судовий збір» передбачено (ст.9), що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. КАС України встановлено (ч.3 ст.161), що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позовна заява містить вимоги немайнового характеру, проте доказів сплати судового збору або засвідчених у встановленому порядку документів що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору до позовної заяви не додано.

Постановою КМУ від 30.11.2011 №1242 (у редакції від 15.08.2016) затверджено Типову інструкцію з діловодства, де передбачено порядок видачі копій документів (далі – Інструкція). Зокрема, згідно п.76 визначено, що у разі підготовки документів для надання судовим органам можуть виготовлятися копії документів. Відмітка «копія» проставляється на лицьовому боці у верхньому правому кутку першого аркуша документа. Згідно п.77 Інструкції напис про засвідчення документа складається із слів «згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа «підпис».

Також позивач просить зобов’язати відповідача не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі подати до суду звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачем не наведено аргументованих доводів та не надано доказів того, що дана постанова суду буде відповідачем тривалий час не виконана, у зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права.

Позовна заява не відповідає вимогам ст. 160 ст.161 КАС України, що на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України є передумовою для залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 5, 8, 160, 168, 169, 241, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Червонослобідської сільської ради про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити дії, – залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та не оскаржується.

Суддя Л.В.Трофімова