Постанова № 71815282, 23.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/663/18 Справа № 201/6288/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 49

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Дніпро 23 січня 2018 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого – Куценко Т.Р.

суддів – Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі – Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 у квітні 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами /а.с.2-3/.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що протягом тривалого часу з відповідачем проживають окремо, оскільки спільне життя не склалося, подружжя має різний світогляд, шлюбні відносини між ними фактично припинені. Таким чином, сторони не однією сім'єю не проживають, у кожного з них є особисте життя, між ними втрачене почуття кохання та взаємної поваги, у зв’язку із чим подальше існування сім’ї неможливе. Зазначав, що спільне життя суперечить інтересам сім’ї та унеможливлює примирення з відповідачем.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2017 року заявлені позовні вимоги задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, укладений 05 лютого 2014 року та зареєстрований Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, за актовим записом № 36 /а.с.47-48/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що вона до теперішнього часу не втратила добрих, теплих почуттів до свого чоловіка та вважає за можливе відновлення сімейних стосунків та збереження сім’ї. Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, судом першої інстанції не було вжито заходів для примирення подружжя, чим позбавив можливості спроби, з боку відповідача, зберегти шлюб та порушив принцип охорони прав та інтересів подружжя /а.с.56-58/.

Позивач доводи апеляційної скарги не визнав та надав суду апеляційної інстанції відзив на подану скаргу, в обґрунтування якого зазначив, що відповідач не мала жодного бажання направленого на поновлення відносин та не приймала будь-яких спроб для примирення подружжя, що може підтвердитись її звернення до Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою, згідно якої вона звинувачує свого чоловіка у викраденні ювелірних прикрас на загальну суму 300 000 доларів США та поданням позову про поділ майна подружжя. Крім того, позивач звертає увагу, що на час ухвалення оскаржуваного рішення у нього утворилась нова родина з іншою жінкою, від якої в нього народилась дитина дочка ОСОБА_4. Тобто, перешкод для розірвання шлюбу не має та ухвалене по справі рішення є реальним відображенням фактичного стану шлюбних відносин позивача з відповідачем.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 лютого 2014 року сторони уклали шлюб, який було зареєстровано Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, за актовим записом № 36 /а.с.4/.

Від цього шлюбу сторони дітей не мають.

Подружжя проживає окремо один від одного, спільного сімейного життя не ведуть шлюбні стосунки згідно з доводами, наведеними позивачем, припинені.

У позивача склалися стосунки з іншою жінкою, від якої в нього 22 липня 2017 року народилась донька Даніела, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області за актовим записом №1793.

Будь-яких доказів на підтвердження проживання подружжя разом за однією адресою матеріали справи не містять та під час апеляційного розгляду відповідачем надано не було.

Згідно ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно ч.1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Статтею 112 СК України визначено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, з контексту вищевказаних правових норм випливає, що кожен із подружжя має право на розірвання шлюбу. Примушування до збереження шлюбу є порушенням права чоловіка, або дружини. Відповідно, шлюбні відносини формуються на вільному волевиявленню двох сторін.

Задовольняючи позов суд виходив із того, що сторони подружніх та сімейних відношень не підтримують, спільного господарства не ведуть, родина розпалася, позивач наполягає на розірванні шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.

Колегія суду погоджується з такими висновками, оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на день розгляду справи апеляційним судом минуло 9 місяців з моменту пред’явлення позову, однак сторони за цей період часу примиритись не змогли. Будь-яких належних доказів на спроби примирення з боку відповідача суду надані не були.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у позові, як про це просить позивач, не встановлено.

Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_5