Постанова № 71814707, 22.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 січня 2018 р. № 820/5357/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Ділбаряна А.О.,

за участю представників: позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 04.05.2017 №2899009-1303.

В обґрунтування позовних вимог позивач та його представник у позовній заяві, заяві про уточнення підстав адміністративного позову зазначив, що ним отримано податкове повідомлення-рішення з орендної плати з фізичних осіб № 2899009-1303 від 04.05.17 на суму 85261,11 грн, з яким він не погоджується, посилаючись на те, що сума грошового зобов’язання у спірному податковому повідомленні-рішенні, на його думку, розрахована з порушенням чинного законодавства, а розрахунок коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі здійснений відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства щодо його розміру та без наявних для цього повноважень. Крім того, позивач зазначив, що відповідач прийняв та направив спірне податкове повідомлення-рішення поза межами встановлених ПК України строків, відповідачем не складався та не направлявся на адресу позивача розрахунок податкового зобов’язання до спірного податкового повідомлення-рішення, відсутність якого позивач вважає самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що податковий орган діяв в межах повноважень та на підставі діючого законодавства, а несвоєчасне направлення податкового повідомлення-рішення позивачу не обмежило його прав, оскільки строк сплати податкових зобов’язань обчислюється з моменту отримання податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача, ОСОБА_3 - ОСОБА_1 - в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про уточнення підстав адміністративного позову.

Представник відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_2 – в судовому засіданні просив відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив такі обставини.

29.08.2006 між позивачем, громадянином ОСОБА_3, та Харківської міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення-землі промисловості, за адресою: м. Харків, вул. Азовстальська, 23, загальною площею 0,5462 га, строком дії до 01.03.2031, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель від 29.08.2006 за № 240667100049 (а.с.19-22).

Відповідно до п.п. 5, 9– 13 вказаного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1029377 грн. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківський області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку згідно з довідкою № 2574/06 від 19.04.2006 року становить: 2006 рік: 2184,08 гривень (дві тисячі сто вісімдесят чотири гривні вісім копійок); з 2007 року: 3165,33 гривень (три тисячі сто шістдесят п'ять гривень тридцять три копійки). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, насту ті них за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платіжне доручення або квитанція мають містити в кодовому рядку обов'язкову інформацію про помер державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, за яку справляється плата, та строк, за який здійснюється платіж. Розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції – щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.

04.05.2017 податковим органом – відповідачем по справі прийнято податкове повідомлення-рішення № 2899009-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 85261,11 грн. (а.с. 9), яке позивач вважає неправомірним.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.

При визначенні правової природи орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, суд виходить з наступного.

Порядок встановлення, нарахування, сплати та відповідальність за порушення порядку перерахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності визначаються Законом України «Про орендну землі» від 06.10.1998 № 161-XIV та Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до п.п. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата)

Згідно з п.п 10.1.1 п 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно, до складових якого в силу приписів п.п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 ПК України входить плата за землю.

Відповідно до п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст.269 ПК України до платників податку віднесені землекористувачі.

Згідно з п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності має статус місцевого податку.

Відповідно до п. 7.1, 7.3, 7.4 ст. 7 ПК України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Згідно з п. 5.2, 5.3 ст.5 ПК України разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Нормативне регулювання аналогічного змісту містилося раніше, до 01.01.2011, у Законі України «Про систему оподаткування», «Про плату за землю», «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», які діяли до набрання чинності Податковим кодексом України.

Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок про те, що визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для цілей оподаткування має здійснюватися відповідно до приписів Податкового кодексу України, який застосовується незалежно від приведення у відповідність з його приписами умов укладеного договору оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з п. 289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Пунктом 289.2 статті 289 ПК України визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Пунктом 10 укладеного позивачем договору оренди також передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з п. 289.3 ст. 283 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Судом встановлено, що на виконання вказаної норми ПК України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 12.01.2017 за № 6-28-0.22-442/2-17 повідомила Державну фіскальну службу України, що за інформацією Державної служби статистики України (лист від 10.01.2017 № 11.1-03/2-17) індекс споживчих цін за 2016 рік становив 112,4%; коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік -1,703; 1997 рік-1,059; 1998 рік-1,006; 1999 рік-1,127; 2000- 1, 182; 2001 - 1,02; 2005 рік -1,035; 2007 рік-1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік-1,0; 2013 рік- 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433; 2016 рік - 1,06. (а.с.42-43).

Також, відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.5 ст. 286 ПК України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 п. 58.1 ст. ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено певний факт.

З аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що розрахунок суми податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки з фізичних осіб відноситься до компетенції органів державної фіскальної служби, а коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі – до повноважень Держгеокадастру.

Отже, посилання представника позивача на те, що значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі, застосовані при здійсненні розрахунку орендної плати, були визначені неуповноваженим органом – відповідачем по справі, не відповідає дійсності, оскільки спростовується зібраними у справі доказами.

Судом встановлено, що сума податкового зобов’язання розрахована відповідачем наступним чином: 37983,96 грн х 1,028 (Кі 2007 року) х1,152 (Кі 2008 року) х 1,059 (Кі 2009 року) х1,0 (Кі 2010 року) х1,0 (Кі 2011 року) х1,0 (Кі 2012 року) х1,0 (Кі 2013 року) х 1,249 (Кі 2014 року) х1,433 (Кі 2015 року) = 85261,11 грн.

Позивач вважає, що при проведенні вказаного розрахунку відповідачем застосовано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за 2008, 2014 та 2015 роки з порушенням приписів абзацу четвертий пункту 289.2 статті 289 ПК України, оскільки враховано коефіцієнти, вищі за 115 відсотків.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 289.2 статті 289 ПК України, в редакції чинній до 01.01.2017, у разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, внесено зміни до статті 289 ПК України в частині застосування величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, зокрема, абзац четвертий пункту 289.2 статті 289 ПК України викладено у наступній редакції: «У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115».

Вказані зміни до статті 289 ПК України набули чинності з 01 січня 2017 року, відповідно були враховані Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру при розрахунку величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель у січні 2017, що підтверджується листом від 12.01.2017 за № 6-28-0.22-442/27-1.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним звернення Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або іншій нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, розповсюдження дії нової редакції абзацу четвертого пункту 289.2 статті 289 ПК України на правовідносини, які мали місце до набрання чинності цією редакцією закону, тобто до 01 січня 2017 року, зокрема на 2008, 2014 та 2015 роки, суперечить ст. 58 Конституції України, оскільки внесені зміни не стосуються питання пом'якшення або скасування відповідальності особи.

З огляду на зазначене, посилання позивача на те, що контролюючим органом були порушені вимоги ПК України при обчисленні орендної плати, а саме нібито взяті до розрахунку завищені коефіцієнти індексації за 2008, 2014 та 2015 роки, суперечить вищенаведеному.

Щодо посилання представника позивача на таку підставу для скасування податкового повідомлення – рішення від 04.05.2017 №2899009-1303, як нескладання та ненадіслання розрахунку сум податкового зобов’язання до податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Відповідно до абз. 6, 7 п. 58.1 ст. ПК України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що розрахунок суми податкового зобов’язання до податкового повідомлення-рішення був складений головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_4, копія вказаного розрахунку залучена до матеріалів справи. З пояснень представника відповідача в судовому засіданні та наданого відзиву встановлено, що разом із податковим повідомленням-рішення вказаний розрахунок не надсилався.

Відповідно до абз. 7 п. 58.1 ст. ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254 (далі за текстом – Порядок № 1204), затверджено форму податкових повідомлень-рішень, які складаються податковими органами, зокрема, додатком 1 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (пункт 2 розділу II) затверджено податкове повідомлення-рішення форми «Ф».

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку № 1204, в редакції чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов’язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Аналізуючи встановлені обставини та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що форма спірного податкового повідомлення-рішення відповідає вимогам ПК України, а відсутність розрахунку свідчить про невідповідність дій податкового органу при направленні податкового повідомлення-рішення позивачу приписам податкового законодавства щодо направлення вказаного додатку платнику податку, однак зазначене порушення жодним чином не впливає на законність та правомірність рішення фіскального органу по нарахуванню позивачу сум податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки з фізичних осіб.

Посилання позивача та його представника на невідповідність кількості цифр у номері спірного податкового повідомлення-рішення вимогам п.8 розділу ІІ Порядку № 1204 також не є підставою для скасування спірного повідомлення-рішення, оскільки є суто технічною вимогою для його оформлення, не впливає на обсяг прав та обов’язків позивача, не спростовує ані розміру визначеного податкового зобов’язання, ані повноважності органу, що його прийняв.

Також суд критично ставиться до посилання позивача та його представника на те, що наслідком порушення строку нарахування податкового зобов’язання з орендної плати та несвоєчасного надіслання податкового повідомлення-рішення позивачу, є те, що зазначена у податковому повідомленні–рішенні сума коштів не може вважатися податковим зобов’язанням, а відтак не підлягає сплаті відповідно до норм ПК України, з огляду на наступне.

Позивач в обґрунтування вказаного твердження наводить приписи п. 31.3 ст. 31, 32.1, 32.2 ст. 32, п.36.1 ст. 36, п. 37.2 ст. 37 ПК України, якими передбачено наступне:

- строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом;

- зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки;

- податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

- податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Отже, форми зміни строку сплати податкового зобов’язання чітко визначені ПК України у вигляді відстрочки та розстрочки сплати податкового зобов’язання, вказані приписи є чіткими та не дозволяють множинного тлумачення прав чи обов’язків платника податку чи контролюючого органу. Також вказані приписи не мають жодного відношення до спірних правовідносин щодо несвоєчасного прийняття та направлення податкового повідомлення-рішення позивачу, оскільки їх не регулюють.

Відповідно до п. 287.2 ст. 287 ПК України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Згідно з п. 287.5 ст. 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, складення та направлення з запізненням податкового повідомлення-рішення позивачу не призвело до порушення його прав, оскільки строки виконання податкового обов’язку починають перебіг з моменту вручення відповідного податкового повідомлення-рішення платнику податку. При цьому конфлікт інтересів, на який посилається позивач, в даному випадку відсутній, через що і застосування відповідної практики Європейського суду з прав людини щодо вимог до якості закону, зазначеної у позові, не є обґрунтованим.

Щодо посилання позивача в обґрунтування заявленого позову на отримання відповідачем інформації про діючі договори оренди земельних ділянок (а.с.41) не за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2015 № 783, що на думку позивача, свідчить про відсутність правових підстав для нарахування податкового зобов’язання з орендної плати за землю, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України:

- підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки;

- органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни;

- форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, по-перше, вказаними нормами визначено обов’язок органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування – орендарів земельних ділянок, а не відповідача по справі. По-друге, наявна у відповідача інформація щодо укладеного та діючого у 2017 році договору оренди земельної ділянки позивача жодним чином не спростована позивачем та його представником в ході розгляду справи; показники щодо орендованої земельної ділянки, використані відповідачем при проведенні розрахунку податкового зобов’язання, не оспорювалися представником позивача в ході розгляду справи.

На підставі викладеного, форма, в якій відповідачем отримано інформацію щодо діючого договору оренди землі, не створює підстав для визнання протиправним нарахованого податкового зобов’язання, при визначенні суми якого використано таку інформацію, враховуючи відповідність такої інформації змісту укладеного договору оренди.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам податкового законодавства та ч.2 ст.2 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (вул. Жутівська, буд. 53, м. Харків, 61157, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 січня 2018 року.

Суддя Білова О.В.