Рішення № 71814562, 17.01.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2394/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Костіної А.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці ДФС , Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Головного управління ДФС України , Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування Рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA806020/2017/000043/1 від 22.11.2017 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA806020/2017/00348 від 22.11.2017; зобов'язання Полтавської митниці ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ОСОБА_1 суми надмірно сплаченого ввізного мити у розмірі 57 925,67 грн. і надати його для виконання ГУ ДКСУ у Полтавській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржених рішень з огляду на те, що ним було надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості автомобіля. Вказані в оскарженому рішенні про коригування митної вартості розбіжності в документах не спростовують правильності обчислення митної вартості товару декларантом. Обґрунтування відповідачем застосування третього методу визначення митної вартості з урахуванням МД №UA 806020/2017/213933 від 08.04.2017, за якою задекларовано автомобіль HYUNDAI TUCSON, бувший у використанні, загальна кількість місць 5, тип двигуна дизельний, робочий об’єм циліндрів 1685 куб. см., кал. рік 2016, є незрозумілим, оскільки зазначений автомобіль був цілим, тоді як автомобіль декларанта був пошкоджений в аварії, що суттєво вплинуло на його вартість та підтверджується висновком експерта. Посилання Полтавської митниці на неправильність застосування експертом коефіцієнта не обґрунтовано належними доказами, тим більше, що експерт застосував найменший з можливих коефіцієнтів.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час митного оформлення транспортного засобу позивача за МД №UA305140/2017/001110 органом доходів і зборів виявлено розбіжності, що не дають можливості підтвердити правильність визначення митної вартості позивачем. Крім того, Полтавська митниця ДФС має інформацію щодо подібного (аналогічного) транспортного засобу, що був ввезений в Україну і мав значно вищу вартість.

Представник ГУ ДКСУ у Полтавській області та третя особа в судове засідання не з’явилися з невідомих суду причин, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

21 листопада 2017 року фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 органу доходів і зборів подано МД № UA305140/2017/001110 (а.с. 28 – 29) з метою розмитнення ввезеного автомобіля HYUNDAI TUCSON, бувшого у використанні, загальна кількість місць 5, тип двигуна дизельний, робочий об’єм циліндрів 1685 куб. см., кал. рік 2016. Автомобіль пошкоджено в ДТП, наявні недоліки (пошкодження) відповідно до акту митного огляду та висновку судового експерта товарознавця (а.с. 18-20). Вартість ремонту складає 174 850,32 грн.

До митної декларації було додано рахунок – фактуру № 233/2017 від 16.11.2017, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 205010/2017/313685 від 18.11.2017, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 363383521 від 01.04.2016, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 17/5342/5851 від 21.11.2017, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 159 від 21.11.2017, договір про надання послуг митного брокера № 926/17 від 16.11.2017, інші некласифіковані документи: довідку органу органу сертифікації 81 від 20.11.2017, платіжні доручення, що підтверджують сплату митних та інших платежів 0.0.895785194.1 від 17.11.2017, 0.0.899301798.1 від 21.11.2017, паспортний документ, що дає право на перетин державного кордону України ЕН 567570 від 31.12.2010, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України КО 681812 від 24.10.2006.

22 листопада 2017 року Полтавською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 806020/2017/000043/1 (а.с. 16-17), згідно якого вартість задекларованого автомобіля скориговано органом доходів і зборів за третім методом визначення митної вартості: розрахована декларантом митна вартість склала 8418,9 євро, митна вартість визначена митницею 13368,52 євро.

Підставою для прийняття зазначеного рішення стали розбіжності, що містилися у документах, які підтверджують митну вартість, а саме: 1) рахунок – фактура на транспортний засіб виставлений в Бельгії, але відповідно до даних, зазначених у технічному паспорті автомобіля, він транспортується з Нідерландів; 2) у висновку експерта – автотоварознавця застосовується коефіцієнт К1 (приведення вартості КТЕ у Німеччині до його вартості в країні придбання), але яка саме країна придбання не уточнюється; 3) у висновку експерта – авто товарознавця, на підставі якого задекларована митна вартість ціни на ремонтні послуги та запчастини вказані станом на 06.11.2017, тоді як ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо визначення вартості автомобіля 21.11.2017; 4)дата транзитного ТП виписаного на ім’я ОСОБА_1 15.11.2017, але рахунок на автомобіль виставлений 16.11.2017.

Крім того, у Рішенні про коригування митної вартості зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до частини 2 статті 58 МК не може бути прийнятий у зв’язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв’язку з відсутністю даних щодо операції з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів відповідно до статті 60 МК. Визначена митна вартість товару ґрунтується на МД №UA305140/2017/001110 від 08.04.2017, що була визнана митним органом.

На підставі зазначеного Рішення Полтавською митницею ДФС прийнято Картку відмови у митному оформленні пропуску товарів № UA 806020/2017/00348.

Позивач не погодився із зазначеними рішенням та карткою відмови, винесених Полтавською митницею ДФС та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 1 Митного кодексу України (далі – МК) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов’язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

За приписами статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу..

Згідно статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 3 цієї статті, зокрема, передбачено право декларанта або уповноваженої ним особи проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти та оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

Згідно статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Приписами частини 3 статті 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно визначеного переліку.

Статтею 54 МК органи доходів і зборів уповноважено здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК визначені чіткі підстави для відмови у митному оформленні товарів, а саме: орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Підстави прийняття Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту визначено статтею 55 МК, згідно якої, рішення приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК описані методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами статті 58 МК метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Надаючи оцінку зазначеній у Рішенні про коригування митної вартості підставі неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості містять розбіжності) суд виходить з наступного.

Факт виписування рахунку № 233/2017 від 16.11.2017 (а.с. 21-22) в Бельгії жодним чином не суперечить факту транспортування автомобілю з Нідерландів, оскільки рахунок виписувався за місцем реєстрації транспортного засобу. Факт перевезення транспортного засобу з Бельгії підтверджується і самою митною декларацією.

Факт датування рахунку наступним днем після видачі транзитного технічного паспорту жодним чином не спростовує факту придбання транспортного засобу за визначеною ціною, та, як наслідок, на має впливу на його митну вартість.

Посилання Полтавської митниці ДФС на необґрунтованість Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 159 від 21.11.2017 суд розцінює як необґрунтоване припущення, не підтверджене жодними належними доказами.

Так, з наданої позивачем копії Свідоцтва № 584 від 16.01.2014 (а.с. 35) вбачається, що ОСОБА_6 присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 – визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу рішенням Центральної експертно – кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України. Строк дії свідоцтва продовжено до 23.12.2019.

Компетентність у питаннях оцінки транспортних засобів ОСОБА_6 підтверджується також копією свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 2798 від 25.09.2002.

Заперечуючи проти правильності обчислення судовим експертом ОСОБА_6 вартості спірного автомобілю з урахуванням визначеної вартості його ремонту, Полтавська митниця ДФС не надала будь – яких інших експертних висновків, які б могли спростувати наданий позивачем розрахунок.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про підтвердження митної вартості належними документами та відсутності підстав для незастосування першого методу визначення митної вартості, визначених частиною 2 статті 58 МК.

Стосовно застосування Полтавською митницею ДФС третього методу визначення митної вартості товару суд зазначає наступне.

Порядок визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів врегульовано статтею 60 МК.

Так, за приписами цієї статті у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Згідно частини 3 статті 60 МК для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Як вбачається з МД № UA 806020/2017/213933 від 08.04.2017 (а.с. 76 – 77), яку органом доходів і зборів узято для визначення митної вартості за третім методом, задекларовано автомобіль HYUNDAI TUCSON, бувший у використанні, загальна кількість місць 5, тип двигуна дизельний, робочий об’єм циліндрів 1685 куб. см., кал. рік 2016.

Як вбачається з МД № UA305140/2017/001110, поданої позивачем органу доходів і зборів (а.с. 28-29) задекларовано також автомобіль HYUNDAI TUCSON, бувший у використанні, загальна кількість місць 5, тип двигуна дизельний, робочий об’єм циліндрів 1685 куб. см., кал. рік 2016. Проте автомобіль пошкоджено в ДТП, наявні недоліки (пошкодження) відповідно до акту митного огляду та висновку судового експерта товарознавця (а.с. 18-20). Вартість ремонту складає 174 850,32 грн.

Враховуючи викладене, суд не може погодитися із правильністю визначення Полтавською митницею ДФС митної вартості спірного транспортного засобу за третім методом з огляду на приписи частини 3 статті 60 МК, які передбачають необхідність врахування якості порівнюваних товарів, що підставою для визначення чи є товари подібними (аналогічними).

Разом з тим, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень та відповідних доказів щодо врахування суттєвої різниці у якості порівнюваних товарів.

Стосовно позовної вимоги про зобов’язання Полтавської митниці ДФС скласти висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів та направити його органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів суд зазначає наступне.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

За приписами частини 3 статті 301 МК помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені врегульовано Розділом ІІІ Порядку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

З огляду на зазначені положення МК та Порядку повернення вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти Висновок про повернення та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду України від 03.02.2016 по справі № 826/72/15 (реєстраційний номер 55953479), від 03.02.2016 по справі № 804/14800/14 (реєстраційний номер 55870558).

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується із правильністю обраного позивачем способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, але вважає передчасною позовну вимогу про зобов’язання скласти висновок та направити його відповідному державному органу з огляду на те, що судове рішення про скасування рішення митного органу про коригування митної вартості не набрало законної сили, а позивач, в свою чергу, не звертався до Полтавської митниці ДФС із відповідною заявою про повернення коштів у встановленому порядку.

Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014, у перегляді якої було відмовлено Верховним судом України постановою від 12.05.2015 у справі № 21-160а15 (реєстраційний номер 44507869). А також у постановах Верховного суду України від 02.02.2016 у справі № 21– 347а14 (реєстраційний номер 56254132), від 23.02.2016 у справі № 21 - 328а14 (реєстраційний номер 56372554).

Посилання відповідача на те, що декларант у спірних правовідносинах не скористався Розділом X МК, який визначає гарантії забезпечення виконання зобов’язань перед органами доходів і зборів, сплатив митні платежі у відповідності до визначеної митним органом митної вартості товару, внаслідок чого вважається таким, що погодився із рішенням митного органу, тому не має права на його оскарження, суд вважає таким, що не ґрунтується на діючих положеннях Митного кодексу України.

Дійсно, окремими положеннями МК передбачено, що у разі незгоди декларанта із митною вартістю товар випускається у вільній обіг під гарантії, визначені розділом Х МК.

Разом з тим, питання оскарження рішення, дії або бездіяльності органів доходів і зборів врегульовано Главою 4 МК.

Так, згідно статті 24 МК кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

За приписами частини 3 статті 24 МК правила цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 29 МК передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Аналіз викладених приписів МК свідчить, що законодавець не пов’язує право на оскарження рішень органів доходів і зборів із застосуванням декларантом Розділ Х МК. Єдиною підставою виникнення цього права є те, що позивач вважає, що його права порушені, що відповідає як положенням Конституції України так і Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Крім того, як встановлено у судовому засіданні, сплата позивачем митних платежів у розмірі визначеному оскарженим рішення про коригування митної вартості була обумовлена необхідністю прискорення митного оформлення (зокрема з метою уникнення витрат, пов’язаних із перебуванням товару на митниці) і жодним чином не свідчить про те, що позивач погоджується чи погодився із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів у спірних правовідносинах.

Посилання Полтавської митниці ДФС на пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, згідно якої сума податкового та/або грошового зобов’язання, самостійно визначена платником податків вважається узгодженою і згідно 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню, суд вважає помилковим з огляду на наступне.

По – перше, предметом даного позову є рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості від 22.11.2017, а також картка відмови. Як зазначалося судом, Митний кодекс України, яким врегульовано порядок оскарження рішень органу доходів і зборів у спірних правовідносинах, не містить зазначеної відповідачем обставини в якості неможливості оскаржити його рішення. А, відтак, суд зобов’язаний перевірити оскаржені рішення Полтавської митниці ДФС на предмет відповідності їх критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

По – друге, подання позивачем повторної митної декларації № UA 806020/2017/23974 (а.с. 78 – 79) було спричинене не тим, що позивач погодився із митною вартістю, визначеною Полтавською митницею ДФС, а лише його бажанням пришвидшити розмитнення із зрозумілих причин.

Вказане підтверджується і самою Карткою відмови № UA 806020/2017/00348 (а.с. 26-27), на другому аркуші якої декларанту роз’яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість оформлення, а саме: митне оформлення можливе за умови застосування рішення про визначення митної вартості товару № UA 806020/2017/000043/1 від 22.11.2017. Рішення про відмову може бути оскаржено в суді відповідно до глави IV МК.

Зазначений висновок узгоджується із усталеною практикою Верховного суду України (постанови Верховного суду України від 16.03.2016 у справі № 21-326а14 (реєстраційний номер 56786369), від 16.02.2016 у справі № 21-71а14 (реєстраційний номер 56580912).

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості № UA806020/2017/000043/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA806020/2017/00348 від 22.11.2017, що є підставою для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд також застосовує Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у своєму рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень."

Також згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів Комітету Міністрів ради Європи щодо якості судових рішень обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення

Стосовно заявлених до відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За приписами статті 132 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат визначено, що 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, згідно частини 5 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 29.11.2017 (а.с. 36), список опису послуг (додаток 1 до договору, а.с. 37), ордер адвоката від 29.11.2017 (а.с. 38), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5161 (а.с. 39), квитанцію про оплату послуг адвоката від 11.12.2017.

Надаючи оцінку зазначеним документам суд вважає їх такими, що не відповідають вимогам частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Так, наданий суду список опису послуг (додаток 1 до договору, а.с. 37) містить лише загальну вартість наданих послуг і не містить їх детального опису (розрахунку витраченого адвокатом часу, вартості години роботи тощо).

Акт здачі - приймання наданих послуг позивачем також не надано.

Крім того, не можна визнати розмір заявлених витрат на правничу допомогу співмірним із ціною позову згідно частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки сума заявлених до відшкодування витрат складає 16 500 грн., тоді як ціна позову складає 57 925,67 грн.

За таких обставин витрати позивача на правничу допомогу не обґрунтовані належними доказами, внаслідок чого не підлягають відшкодуванню з відповідача.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволення вимог складає 1280 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (м. Кременчук, вул. Свободи, 101, Полтавська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Полтавської митниці ДФС (вул. А. Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (вул. Шевченка, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36011, код ЄДРПОУ 37959255), третя особа: ОСОБА_4 (вул. Я. Мудрого, 38/12, офіс 13, м. Біла Церква, 09117) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA806020/2017/000043/1 від 22.11.2017.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № UA806020/2017/00348 від 22.11.2017.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС (вул. А. Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 (м. Кременчук, вул. Свободи, 101, Полтавська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 січня 2018 року.

Суддя ОСОБА_7