Рішення № 71814547, 26.01.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6857/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В.,

секретаря судового засідання - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та катки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/0000132/2 від 19.08.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00855 від 19.08.2017, зважаючи на їх необґрунтованість та неправомірність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.07.2017 між TOB “Дунайська імпортна компанія” (Покупець) та Фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт № 341/17, відповідно до умов якого, Продавець зобов’язаний поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар, вказаний у специфікаціях, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті. Відповідно до специфікації № 50 від 17.08.2017 до контракту та інвойсу № 107 від 17.08.2017, Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» на умовах поставки FCA-Скідра поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» відповідний товар. Позивач зазначає, що на підставі договору про надання послуг з ТОВ “Брокерська Експедиційна компанія “Атаман-Груп” декларантом ОСОБА_1, з метою здійснення митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС була подана електрона митна декларація № UA500060/2017/014687, в якій було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту № 341/17 від 05.07.2017, на підтвердження чого позивачем були надані відповідні документи. Між тим, за результатами перевірки ВМД № UA500060/2017/014687 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500060/2017/014687 від 19.08.2017 та прийнято рішення про корегування митної вартості товарів UA500060/2017/0000132/2 від 19.08.2017, відповідно до якого надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв’язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом. Позивач вважає, що документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту відповідають вимогам ст. 53 Митного кодексу України є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. З цих підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Ухвалою судді від 27.12.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 23.01.2018 о 10:00 год.

Представник позивача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданого до суду клопотання представник позивача просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару, а також відповідність висновків митного органу за результатами опрацювання поданих декларантом документів.

Вислухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 05.07.2017 між TOB “Дунайська імпортна компанія” (Покупець за контрактом) та Фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) (Продавець за контрактом) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 341/17 (а.с. 21-29), відповідно до умов п. 1.1. якого Продавець зобов’язаний поставляти, а Покупець - приймати та оплачувати товар, вказаний у інвойсах, які є невід’ємною частиною контракту, в порядку та на умовах обумовлених в контракті.

Відповідно до п. 1.2 контракту поставка товару відбувається партіями, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами та визначається в Замовленні, наданому Покупцем. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, вказаної в інвойсі по кожній партії товару.

З огляду на матеріали справи, на виконання контракту Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» партію товару за специфікацією № 107 від 17.08.2017, а саме:

персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 1450 шт., на 18 дерев’яних піддонах, врожай 2017 р., країна виробництва – Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага брутто – 14782 кг, вага нетто – 13787 кг. На загальну суму 5101,90 євро, де 0,37 євро за 1 кг без транспортних витрат;

персики свіжі, класу В, у пластикових ящиках – 80 шт., на 1 дерев’яному піддоні, врожай 2017 р. Країна виробництва – Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага брутто – 802 кг, вага нетто – 747 кг. На загальну суму 149,90 євро, де 0,20 євро за 1 кг без транспортних витрат.

01 березня 2016 року між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ТОВ “Брокерська Експедиційна компанія “Атаман-Груп” укладений договір про надання послуг по декларуванню товарів № 211/16.

З метою митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості декларантом позивача до митного посту «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС була подана електрона митна декларація № UA500060/2017/014687, в якій було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту № 341/17 від 05.07.2017, на підтвердження чого позивачем були надані документи: зовнішньоекономічний контракт № 341/17 від 05.07.2017; специфікацію № 50 від 17.08.2017; інвойс № 107 від 17.08.2017; сертифікат походження товару; митну декларацію країни відправлення; документи, які підтверджують транспорті витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспорті витрати, книжка МДП) та інші документи, обумовлені ч.2 ст.53 МК України.

В процесі здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією UA500060/2017/014687 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

19.08.2017 Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/0000132/2 у зв’язку з чим, митну вартість оцінюваних товарів №№ 1, 2 визначено за другорядним методом (резервним) та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00855.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені рішення про коригування митної вартості та картку відмови обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що відповідно до пп. «в» п.2 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів, пов’язаних із пакуванням. Згідно п.7.2 контракту від 05.07.2017 № 341/17 витрати на пакування та маркування включені у вартість товару. Проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 17.08.2017 № GREX410100057238 клас товару не визначений, а тому неможливо перевірити вартість товару по експортні МД, оскільки не вказана вартість за клас А та В; у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 17.08.2017 № GREX410100057238 зазначені умови поставки FCA, проте не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та втрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

Декларанту було запропоновано відповідно до ст.53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також відповідно до ст.254 МК України запропоновано подати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову, а також додаткові документи.

18.08.2017 декларантом було надіслано повідомлення № 1908-3, в якому митний орган не знайшов вагомих роз’яснень стосовно усіх виявлених розбіжностей у поданих документа та додатково повідомлено, що інші документи надаватися не будуть.

З метою забезпечення повноти оподаткування митним органом було проведено аналіз баз даних ЄАІС, з урахуванням попередньо прийнятих рішень про визначення митної вартості, та здійснення поставки в межах одного контракту встановлено, що рівень митної вартості товарів №№ 1, 2 МД є більшим (МД від 18.08.2017 № UA403010/2017/004035) та становить 0,55 дол. США.

В подальшому на підставі ст.55 МК України позивачем здійснено митне оформлення товару з наданням фінансових гарантій.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (надалі МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення – це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

У постанові від 2 червня 2015 року №21-498а15 Верховний Суд України висловив позицію, якої повинні дотримуватися всі судові органи країни і суть якої полягає в тому, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (Постанова колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13 липня 2016 року у справі №805/778/13-а ).

Отже митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до підтверджувальних документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт, (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до заявленого рахунка-фактури про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення на одиницю виміру (вагу) товару на 1 кілометр маршруту.

Відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного контракту № 341/17 від 05.07.2017, оплата за товар здійснюється на умовах: протягом 14 днів після митної очистки Товару Покупцем; на умовах 100% передплати зі сторони покупця, інших умов сплати за товар у контракті не наведено. Проте згідно з наданим інвойсом № 107 від 17.08.2017 вартість товарів становить 7494,35 євро.

При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку – фактури (інвойсу), згідно з яким здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Ідентифікація платіжного доручення з певною поставкою товару може бути здійсненна також шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було постановлено відповідний товар.

Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару.

Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті – це загальна сума всіх платежів, які були здійсненні або повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Як вбачається із зовнішньоекономічного контракту № 341/17 від 05.07.2017, пунктами 7.1, 7.2 якого передбачено, що товар може постачатись Покупцю у зворотній тарі, а саме у пластикових ящиках призначених для транспортування свіжих цитрусових фруктів та овочів або у тарі Постачальника призначеної для транспортування свіжих цитрусових фруктів та овочів. У випадку постачання товару у тарі Постачальника, остання включається у вартість товару та не підлягає поверненню. Обов’язок пакування та маркування товару покладається на Постачальника, такі витрати входять у вартість товару та додатковому відшкодуванню зі сторони покупця не підлягають.

В пункті 21 розділу Рекомендації N 6 Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (друге видання) міститься «зміст переліку витрат залежить від застосованих умов поставки».

В пункті 22 зазначеної Рекомендації наведений порядок визначення умов поставки, так «в порядку можуть зазначатись суми по рахунку, додаткові витрати та відрахування. У скобах зазначаються проміжні суми, які можуть й не вимагатись. Сума(и) мінус знижка за кількість, якщо можливо застосувати (загальна сума), Упаковка, Фрахт, інші витрати, зазначити Страхування (Разом витрати), відрахування, проміжна сума рахунку, знижка, загальна сума рахунку або загальна сума до оплати».

З аналізу вказаних норм вбачається, що зазначення достовірних відомостей про вартість товарів (в тому числі і про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням) передбачено не тільки в зовнішньоекономічному договорі (контракті), але й в рахунках-фактурі (інвойсі), пакувальному листі, тощо, а тому відсутність у поданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі) відомостей про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.

Також в експортній митній декларації від 17.08.2017 № GRЕX410100057238 не визначено клас (А, В) товарів, що не давало змоги перевірити вартість товару за якісними характеристиками. Так, митна декларація країни відправлення від 17.08.2017 № GRЕX410100057238 складена грецькою мовою та переклад на українську мову ТОВ «Д.І.К.» до митного органу не надано. Оскільки відомості, що містяться у вказаній МД є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, зазначених МД та доданих до неї документів, - невизначення класу товару (А, В) у МД країни відправлення виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до ч.1 ст.54 МК України.

Крім того, згідно п.4.2 контракту № 341/17 від 05.07.2017 на умовах Інкотермс: CIF (Одеса, Іллічівськ), - всі витрати та фрахт, необхідні для поставки товару покупцю (в тому числі й завантаження) несе постачальник та відшкодуванню з боку покупця вони не підлягають; CPT (Одеса, Іллічівськ), - перевезення забезпечується за рахунок постачальника, відповідальність за навантаження покладено на постачальника; FCA (склад постачальника - Греція), - перевезення здійснюється за рахунок покупця, відповідальність за навантаження покладено на постачальника; FOB (порт відвантаження - Греція), - витрати з доставки товару на судно та відповідальність за його навантаження покладено на постачальника. Покупець несе витрати за перевезення з моменту завантаження постачальником товару на судно.

Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов’язання щодо завантаження та розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Покупець зобов’язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця.

Відповідно до правил заповнення графи 20 МД згідно глави 2 розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, у графі 20 «Умови поставки» у першому підрозділі графи наводиться скорочене літерне найменування умов поставки, у другому підрозділі графи зазначається літерний код відповідно до класифікації країн світу країни, на території якої міститься географічний пункт доставки товарів, через пропуск – назва цього географічного пункту.

Таким чином, у МД країни відправлення має бути наведена назва географічного пункту доставки товарів. Незазначення у вказаній МД географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, у той час як при застосуванні умов поставки FCA вибір місця поставки впливає на зобов’язання щодо завантаження та розвантаження товару у такому місці, укладення договору перевезення товару від названого місця (тобто безпосередньо впливає на витрати, які є складовими митної вартості товарів), а зазначене виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України.

Згідно стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата приєднання України від 05.03.2011 згідно Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН. У разі застосування автоматизованого митного оформлення формат декларації на товари, яка подається електронним способом, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними.

Згідно розділу V Додатку до рекомендації № 1 «Формуляр-зразок» Організації Об’єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування» (2001) для сектору офіційного контролю відносяться документи, що необхідні для контролю товарів у межах зовнішньоторгових операцій, який здійснюється різними офіційними та неофіційними органами в країнах експорту, імпорту, транзиту. Здійснення контролю є необхідним в цілях, які можуть бути згруповані таким чином, зокрема, стягнення мит та податків, забезпечення надходжень (експортна декларація товарів, єдині адміністративні документи, вантажна декларація та інші).

Враховуючи відсутність у копії митної декларації країни відправлення та доданих до неї документах визначення класу товару (А, В), орган доходів і зборів не мав можливості перевірити числове значення заявленої митної вартості відповідно до умов ч.1 ст. 54 МК України.

Крім того, відсутність у наданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати відомостей щодо умов поставки товарів згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), виключала можливість органу доходів і зборів здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості відповідно до умов ч.1 ст.54 МК України.

Також відповідно п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товару є транспорті (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Частиною 10 статті 58 МК України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, до яких зокрема віднесено витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Суд погоджується з позицією митного органу щодо ненадання позивачем у повному обсязі документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, оскільки позивачем не надано та не зазначено будь-яких відомостей про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару, а в наданій довідці про вартість перевезення не визначені умови поставки.

Так, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Виходячи з норм цивільного законодавства та законодавства, що регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, ціна зовнішньоекономічного договору є обов'язковою умовою договору, та за умови відсутності ціни товару в договорі, документ в якому вона зазначена фактично, в цьому випадку - інвойс є невід'ємною частиною договору.

Інвойс - це основний документ, згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов. В комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача.

З огляду на матеріали справи, за контрактом № 341/17 від 05.07.2017 передбачено, що оплата за товар Покупцем можуть здійснюватися на умовах 100% передплати з боку Покупця, вартість товару вказується в інвойсі на кожну партію товару. Оплата товарів здійснюється покупцем на підставі інвойсу, відповідно до п 4.5 контракту інвойс повинен містити інформацію про вартість товару. Сума за контрактом № 341/17 від 05.07.2017 на постачання товару складає 500000 євро, а в інвойсі № 107 від 17.08.2017 зазначено – 7494,35 євро.

На підставі викладеного суд погоджується з висновками відповідача, що за наявними вищевикладеними розбіжностями у документах, які були виявлені посадовою особою митниці під час митного оформлення, у митного органу обґрунтовано виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів.

Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за № 984/21296) запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик виявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі “Для відміток митного органу” ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

Таким чином, керуючись ч. 3, ч. 5 ст. 53 МК України, з метою перевірки обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що митним органом виявлені розбіжності у поданих документах, судом встановлено, що у відповідача були передбачені ч. 6 статті 54 МК України підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Також згідно з ч.4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів. По товару № 2 було обрано другорядний метод визначення митної вартості – за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

З огляду на матеріали справи, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та митним органом була проведена шляхом обміну електронними повідомленнями консультація, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів, по товарам №№ 1, 2 було обрано другорядний метод визначення митної вартості – резервний, оскільки відповідно до п. 2 ст. 58 МК України використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п. 3 статті 58 МК України застосовують другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Кодексу.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 року № 362 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 ст. 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості. При цьому відповідач зазначив, що в зв’язку з відсутністю в органі доходів і зборів інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами та подібними (аналогічними) відповідно до ст.59, 60 МК України неможливим є застосування методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Застосування відповідно до ст.59, 60 МК України методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання виявилось неможливим в зв’язку з відсутністю в органі доходів і зборі інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Таким чином, враховуючи, що митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методів, зазначених у ст.58-63 МК України, за результатами проведених консультацій між органом доходів та зборів та декларантом щодо товарів №№ 1, 2 у митній декларації було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що наявний запис у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/0000132/2 від 19.08.2017.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Декларанту додатково були роз'яснені вимоги п.2 ч. 3 статті 52 МК України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ст. 306 Митного кодексу України способом забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії. Відповідно до ч.1 ст. 308 Митного кодексу України розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Статтею 309 Митного кодексу України встановлено, що забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у формах: - надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); - внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава).

Згідно з ст. 310 Митного кодексу України фінансові гарантії надаються органам доходів і зборів під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму. Фінансові гарантії надаються: - у вигляді документа; - у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

Судом встановлено, що товар, який надійшов на адресу позивача було випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартість товарів, визначеною органом доходів та зборів шляхом надання гарантій відповідно до розділу 10 МК України.

Крім того, декларанту роз'яснено його право у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 52 МК України оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів.

Однак, суд зазначає, що позивачем було випущено товар у вільний обіг та лише після спливу 5 місяців рішення оскаржено до суду. Також протягом цього часу позивачем до митного органу не надавалося будь-яких додаткових документів.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем відповідно до вимог Митного кодексу України прийнято рішення, яким запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, проведено консультацію з декларантом шляхом обміну електронними повідомленнями, а тому з урахуванням ненадання декларантом усіх необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів, прийнято обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за шостим методом.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

На підставі встановлених фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірних рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/0000132/2 від 19.08.2017 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00855 від 19.08.2017 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (68600, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 31/1; ЄДРПОУ 40017905) до Одеської митниці Державної фіскальної служби (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а; ЄДРПОУ 39441717) про визнання про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та катки відмови в прийнятті митної декларації відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 січня 2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.