Постанова № 71814465, 25.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"25" січня 2018 р. № 820/6031/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Попова А.О.

представник позивача - Бондар Д.О.,

представник відповідача - Шульга В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім" (вул. Поздовжня, буд. 4, м. Харків, 61085 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017р. № 00003181406, яким донараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та порушення вимог валютного законодавства в сумі 969 509,28 грн.,

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017р. № 00003191406, яким за порушення порядку та строків декларування валютних цінностей нараховано штрафні санкції у розмірі 340,0 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 00003181406 та № 00003191406 від 03.11.2017 року.

Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкові повідомлення-рішення № 00003181406 та № 00003191406 від 03.11.2017 року винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі направлень від 22.09.20117р. № 7301, № 7302 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 27.09.2016р. № 6_2016 за період з 27.09.2016 по 31.08.2017, від 22.11.2016р. № 7_2016 за період з 22.11.2016 по 31.08.2017, від 21.12.2016 № 8_2016 за період з 21.12.2016р. по 31.08.2017.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.10.2017р. № 14062/20-40-14-06-08/35244910, згідно висновків якого встановлено порушення з боку ТОВ «ВО «ЕЙВІМ», зокрема:

1. ст. 1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», по зовнішньоекономічному контракту від 27.09.2016р. № 6_2016, який укладено з ООО «ЦЕНТУР» (Росія), від 22.11.2016р. № 7_2016, який укладено з ООО «ЦЕНТУР» (Росія), від 21.12.2016 № 8_2016, який укладено з ООО «ЦЕНТУР» (Росія).

2. Ст.. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» із змінами та доповненнями, в частині порушення строків декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України станом на 01.04.2017 та станом на 01.07.2017.

На підставі акта документальної позапланової перевірки від 02.10.2017р. № 14062/20-40-14-06-08/35244910 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017р. № 00003181406, яким застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства в сумі 969 509,28 грн., та податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017р. № 00003191406, яким застосовано штрафні санкції за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства в сумі 340,0 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та підприємством-нерезидентом ООО "ЦЕНТУР» (Росія) протягом перевіряє мого періоду укладено контракти:

ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» - Продавець, в особі директора Март’янова Олексія Валерійовича, та ООО "ЦЕНТУР» (Росія) - Покупець в особі директора Филина Володимира Олександровича, укладено контракт від 27.09.2016р. № 6_2016 на поставку товарів (вузлів та запасних частин до локомотивів згідно специфікацій). Загальна сума Контракту становить 1 240 655,0 руб. РФ. Умови оплати визначені п. 3 зазначеного Контракту, а саме: п. 3.2 визначає, що оплата товару проводиться покупцем протягом 180 календарних днів з дня поставки товарів в безготівковій формі, в рублях РФ на розрахунковий рахунок Постачальника. Також, пунктом 8 контракту від 27.09.2016р. № 6_2016 визначений порядок врегулювання спорів, в якому зазначено, що всі спори, пов'язані з виконанням даного Контракту повинні бути врегульовані Покупцем та Постачальником шляхом переговорів. Всі спори, що виникають з зазначеного контракту, або в зв'язку з ним, підлягають врегулюванню відповідно до "Договору про порядок зв'ясування спорів, що пов'язані з виконанням господарської діяльності" (Київ 1992р.).

На виконання вимог Контракту від 27.09.2016р. № 6_2016 на адресу нерезидента відвантажено товар - втулка шліцьова, шестерня згідно МД від 28.09.2016 № 807100000/2016/037758 на загальну суму 1 240 655,0 руб. РФ або 503 135,23 грн. ООО «ЦЕНТУР» (Росія) перераховано грошові кошти позивачу за поставлену продукцію 13.04.2017р. в сумі 900 655,0 руб. РФ та 30.05.2017р. в сумі 340 000,0 руб. РФ. Всього перераховано грошових коштів підприємством-нерезидентом на розрахунковий рахунок позивача 1 240 655,0 руб. РФ. Станом на дату акта перевірки та подання позову дебіторська/кредиторська заборгованість по зовнішньоекономічному контракту від 27.09.2016р. № 6_2016 відсутня.

Як зазначено в акті перевірки, граничний термін надходження валютної виручки на рахунок ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» за відвантажений товар згідно Контракту від 27.09.2016р. № 6_2016 - 26.01.2017р.

Судом встановлено, що згідно положень п. 8 контракту від 27.09.2016р. № 6_2016 визначений порядок врегулювання спорів, в якому зазначено, що всі спори, пов'язані з виконанням даного Контракту повинні бути врегульовані Покупцем та Постачальником шляхом переговорів. Пунктом 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням ООО «ЦЕНТУР» (Росія) умов контракту від 27.09.2016р. № 6_2016 щодо своєчасності термінів оплати за поставлену продукцію, відповідно до пунтку 8 заключеного Контракту та керуючись п.1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, директором ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» на адресу ООО «ЦЕНТУР» (Росія) щомісячно до нерезидента надсилались претензії з проханням погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення, а саме: вих. № 0501/1-2017 від 05.01.2017р., вих. № 3001/1-2017 від 30.01.2017р., вих. № 0103/1-2017 від 01.03.2017р., вих. № 2403/1-2017 від 24.03.2017р., вих. № 1004/1-2017 від 10.04.2017р., вих. № 2804/1-2017 від 28.04.2017р., вих. № 1105/1-2017 від 11.05.2017р.

Судом встановлено, що нерезидентом на виконання отриманих претензій була погашена заборгованість 13.04.2017р. в сумі 900 655,0 руб. РФ та 30.05.2017р. в сумі 340 000,0 руб. РФ.

Також судом встановлено, що ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» - Продавець, в особі директора Март’янова Олексія Валерійовича, та ООО "ЦЕНТУР» (Росія) - Покупець в особі директора Филина Володимира Олександровича, укладено контракт від 22.11.2016р. № 7_2016 на поставку товарів (вузлів та запасних частин до локомотивів згідно специфікацій). Загальна сума Контракту становить 2 259 700,0 руб. РФ. Умови оплати визначені п. 3 зазначеного Контракту, а саме: п. 3.2 визначає, що оплата товару проводиться покупцем протягом 180 календарних днів з дня поставки товарів в безготівковій формі, в рублях РФ на розрахунковий рахунок Постачальника. Також, пунктом 8 контракту від 22.11.2016р. № 7_2016 визначений порядок врегулювання спорів, в якому зазначено, що всі спори, пов'язані з виконанням даного Контракту повинні бути врегульовані Покупцем та Постачальником шляхом переговорів. Всі спори, що виникають з зазначеного контракту, або в зв'язку з ним, підлягають врегулюванню відповідно до "Договору про порядок зв'ясування спорів, що пов'язані з виконанням господарської діяльності" (Київ 1992р.).

На виконання вимог Контракту від 22.11.2016р. № 7_2016 на адресу нерезидента відвантажено товар - втулка шліцьова, шестерня згідно МД від 22.11.2016 № 807100000/2016/046808 на загальну суму 2 259 700,0 руб. РФ або 905 303,61 грн. ООО «ЦЕНТУР» (Росія) перераховано грошові кошти позивачу за поставлену продукцію 30.05.2017р. в сумі 159700,0 руб. РФ та 04.07.2017р. в сумі 500 000,0 руб. РФ. Всього перераховано грошових коштів підприємством-нерезидентом на розрахунковий рахунок позивача 659 700,0 руб. РФ. Станом на дату акта перевірки та подання позову обліковується дебіторська заборгованість по зовнішньоекономічному контракту від 22.11.2016р. № 7_2016 в сумі 1 600 000,0 руб. РФ. Як зазначено в акті перевірки, граничний термін надходження валютної виручки на рахунок ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» за відвантажений товар згідно Контракту від 22.11.2016р. № 7_2016 - 22.03.2017р.

Судом встановлено, що згідно положень п. 8 контракту від 22.11.2016р. № 7_2016 визначений порядок врегулювання спорів, в якому зазначено, що всі спори, пов'язані з виконанням даного Контракту повинні бути врегульовані Покупцем та Постачальником шляхом переговорів. Пунктом 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням ООО «ЦЕНТУР» (Росія) умов контракту від 22.11.2016р. № 7_2016 щодо своєчасності термінів оплати за поставлену продукцію, відповідно до пунтку 8 заключеного Контракту та керуючись п.1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, директором ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» на адресу ООО «ЦЕНТУР» (Росія) щомісячно до нерезидента надсилались претензії з проханням погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення, а саме: вих. № 0103/1-2017 від 01.03.2017р., вих. № 2403/1-2017 від 24.03.2017р., вих. № 1004/1-2017 від 10.04.2017р., вих. № 2804/1-2017 від 28.04.2017р., вих. № 1105/1-2017 від 11.05.2017р., вих. № 0106/1-2017 від 01.06.2017р., вих. № 1906/1-2017 від 19.06.2017р., вих. № 0307/1-2017 від 03.07.2017р., вих. № 2507/1-2017 від 25.07.2017р., вих. № 0808/1-2017 від 08.08.2017р., вих. № 3008/1-2017 від 30.08.2017р., вих. № 0509/1-2017 від 05.09.2017р., вих. № 2809/1-2017 від 28.09.2017р., вих. № 2411/1-2017 від 24.11.2017р., вих. № 0311/1-2017 від 03.11.2017р., вих. № 2501/1-2017 від 25.10.2017р., вих. № 0310/1-2017 від 03.10.2017р.

Нерезидентом на виконання отриманих претензій була погашена заборгованість 30.05.2017р. в сумі 159700,0 руб. РФ та 04.07.2017р. в сумі 500 000,0 руб. РФ.

Крім цього судом встановлено, що між ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» - Продавець, в особі директора Март’янова Олексія Валерійовича, та ООО "ЦЕНТУР» (Росія) - Покупець в особі директора Филина Володимира Олександровича, укладено контракт від 21.12.2016р. № 8_2016 на поставку товарів (вузлів та запасних частин до локомотивів згідно специфікацій). Загальна сума Контракту становить 1 948 200,0 руб. РФ. Умови оплати визначені п. 3 зазначеного Контракту, а саме: п. 3.2 визначає, що оплата товару проводиться покупцем протягом 180 календарних днів з дня поставки товарів в безготівковій формі, в рублях РФ на розрахунковий рахунок Постачальника. Також, пунктом 8 контракту від 21.12.2016р. № 8_2016 визначений порядок врегулювання спорів, в якому зазначено, що всі спори, пов'язані з виконанням даного Контракту повинні бути врегульовані Покупцем та Постачальником шляхом переговорів. Всі спори, що виникають з зазначеного контракту, або в зв'язку з ним, підлягають врегулюванню відповідно до "Договору про порядок зв'ясування спорів, що пов'язані з виконанням господарської діяльності" (Київ 1992р.).

На виконання вимог Контракту від 21.12.2016р. № 8_2016 на адресу нерезидента відвантажено товар - втулка шліцьова, шестерня згідно МД від 23.12.2016 № 807100000/2016/052274 на загальну суму 1 948 200,0 руб. РФ або 841 388,62 грн. Станом на дату акта перевірки та подання позову обліковується дебіторська заборгованість по зовнішньоекономічному контракту від 21.12.2016р. № 8_2016 в сумі 1 948 200,0 руб. РФ. Як зазначено в акті перевірки, граничний термін надходження валютної виручки на рахунок ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» за відвантажений товар згідно Контракту від 21.12.2016р. № 8_2016 - 31.08.2017р.

Судом встановлено, що згідно положень п. 8 контракту від 21.12.2016р. № 8_2016 визначений порядок врегулювання спорів, в якому зазначено, що всі спори, пов'язані з виконанням даного Контракту повинні бути врегульовані Покупцем та Постачальником шляхом переговорів. Пунктом 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням ООО «ЦЕНТУР» (Росія) умов контракту від 21.12.2016р. № 8_2016 щодо своєчасності термінів оплати за поставлену продукцію, відповідно до пунтку 8 заключеного Контракту та керуючись п.1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, директором ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» на адресу ООО «ЦЕНТУР» (Росія) щомісячно до нерезидента надсилались претензії з проханням погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення, а саме: вих. № 2403/1-2017 від 24.03.2017р., вих. № 1004/1-2017 від 10.04.2017р., вих. № 2804/1-2017 від 28.04.2017р., вих. № 1105/1-2017 від 11.05.2017р., вих. № 0106/1-2017 від 01.06.2017р., вих. № 1906/1-2017 від 19.06.2017р., вих. № 0307/1-2017 від 03.07.2017р., вих. № 2507/1-2017 від 25.07.2017р., вих. № 0808/1-2017 від 08.08.2017р., вих. № 3008/1-2017 від 30.08.2017р., вих. № 0509/1-2017 від 05.09.2017р., вих. № 2809/1-2017 від 28.09.2017р., вих. № 2411/1-2017 від 24.11.2017р., вих. № 0311/1-2017 від 03.11.2017р., вих. № 2501/1-2017 від 25.10.2017р., вих. № 0310/1-2017 від 03.10.2017р.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, із змінами та доповненням, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0.3 відсотка суми і неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №І85/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зі змінами та доповненнями, встановлено, зокрема:

Виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, то експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на йото банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Національний банк України мас право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Суд зазначає, що вище зазначеними положеннями чітко визначено, що перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно Постанови Національного банку України від 14.09.2016 № 386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», встановлено: «п.1: Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.» Строк дії з 15.09.2016 -15.12.2016.

Згідно Постанови Національного банку України від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», встановлено: «п.1: Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", і здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.» Строк дії з 16.12.2016 -15.06.2017.

Згідно Постанови Правління Національного банку України від 25,05.2017 №41 «Про внесення змін до деяких нормативно - правових актів Національного банку України» внесено зміни до Постанови Правління НЬУ від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України»: пункт 1 виключити.

Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону, строки розрахунків можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 р. N 1409 «Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями», до операцій, за якими може бути продовжено строк розрахунків, належать:

1) під час виконання договорів виробничої кооперації - операції з поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектувальних та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв'язані і необхідні для виготовлення кінцевої продукції, а також операції з надання послуг з виконання проектних, ремонтних робіт та технічного обслуговування, пов'язаних з виготовленням та реалізацією кінцевої продукції;

2) під час виконання договорів консигнації - операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу (строку дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;

3) під час виконання договорів комплексного будівництва - операції з виконання проектних і проектно-пошукових робіт, передачі "ноу-хау" в галузі будівництва та виробництва будівельних матеріалів, конструкцій, виконання будівельних, спеціальних та будівельно-монтажних робіт, у тому числі під час виконання договорів про реалізацію проектів за схемою "будувати - експлуатувати - передавати" (Build-Operate-Transfer), здійснення шефмонтажу та авторського нагляду в будівництві, виконання пусконалагоджувальних та гарантійних робіт (надання послуг), а також з поставки машин і механізмів, матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій та матеріалів для виконання зазначених робіт (надання послуг);

4) під час виконання договорів тендерної поставки - операції з поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), замовлених за результатами міжнародних торгів (тендерів);

5) під час виконання договорів гарантійного обслуговування - експортні операції з поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), умовами яких передбачено проведення розрахунків частинами після підписання відповідних актів технічного приймання (випробовування, установки, монтажу, налагодження) товарів (робіт, послуг), а також проведення остаточних розрахунків після завершення відповідного гарантійного періоду;

6) під час виконання договорів поставки складних технічних виробів - імпортні операції з поставки устатковання частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з поставки складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів;

7) під час виконання договорів поставки товарів спеціального призначення - операції з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України; операції з поставки природного газу за контрактами з постачальниками природного газу, які здійснює Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника для його подачі у визначені договором місця (точки), умовами якого передбачається проведення остаточних розрахунків після підписання відповідних актів.

Суд аналізуючи зміст контрактів зазначає, що в даному випадку позивач не мав правової можливості отримати висновок уповноваженого органу щодо продовження строків розрахунків за перерахованими вище контрактами на поставку.

Суд зазначає, що пунктом 8 контракту від 27.09.2016р. № 6_2016, від 22.11.2016р. № 7_2016, від 21.12.2016р. № 8_2016 визначений порядок врегулювання спорів, в якому зазначено, що всі спори, пов'язані з виконанням даного Контракту повинні бути врегульовані Покупцем та Постачальником шляхом переговорів. Пунктом 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою, на виконання якого директором ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» на адресу ООО «ЦЕНТУР» (Росія) щомісячно надсилались претензії з проханням погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення.

Аналізуючи вище викладене суд приходить до висновку, що в діях позивача, як учасника господарських відносин, не встановлено протиправної поведінки, збитків державі і вини в порушенні правил здійснення господарської діяльності оскільки останній вживав належні від нього заходи для повернення валютної виручки, вів претензійну роботу, внаслідок якої відбувалося поступове погашення боргів.

Також судом встановлено та дана обставина не заперечувалась сторонами по справі, що затримка в поверненні валютної виручки за вище зазначеними контрактами виникла не з вини позивача, а з вини контрагента позивача - нерезидента.

Таким чином в даному випадку враховуючи вимоги ст. 6 КАС України згідно якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини який в рішеннях у справах «Інтерсплав проти України», «Бізнес Супорт Сентре проти Болгарії», «Булвес АТ проти Болгарії», які є джерелом права в Україні, прийшов до висновку про неприпустимість залучення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, тобто наполягає на дотриманні правил індивідуальної відповідальності.

Крім цього суд зазначає, що ст. 1 Першого протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає право власності, в тому числі право власності Позивача на зароблені ним гроші. Європейський суд з прав людини виходить з того (справа Спорронг і Лоннрот проти Швеції), що стаття 1 Протоколу № 1 включає в себе три норми. Перша, яка є загальною за своїм характером, стверджує принцип мирного володіння власністю; він виражений в першому реченні 1 абзацу. Друга норма стосується позбавлення майна і обумовлює це низкою умов; вона приведена у другому реченні того ж абзацу. Третя норма визнає, що держави-учасниці мають право контролювати використання власності відповідно до інтересів суспільства, вводячи такі закони, які вони вважають необхідними для цієї мети; вона міститься в 2 абзаці. Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що заходи забезпечення сплати податків чи інших внесків або штрафів в контексті абз. 2 ст. 1 Протоколу № 1 є втручанням у право власності і таке втручання слід розглядати відповідно до частини третьої нормою (справа ГазусДосьерундФордетекнікГмбХ проти Нідерландів). Для того щоб втручання в право власності було обґрунтованим, воно повинно переслідувати законну мету в інтересах суспільства (справа Джеймс проти Сполученого Королівства). Разом з тим, при такому втручанні в право власності необхідно визначити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідними умовами захисту основних прав особистості (Спорронг і Лоннрот проти Швеції). Про необхідність дотримання балансу публічних і приватних інтересів при розгляді податкового спору суд також вказував у справі ГазусДосьерундФордетекнікГмбХ проти Нідерландів. У цій справі суд підкреслив, що держава має право користуватися «значною свободою (полем) розсуду», поки вона «не позбавлена розумних підстав».

Отже нарахування пені контролюючим органом за відсутності протиправної поведінки і вини платника у порушенні його контрагентами строків розрахунків в іноземній валюті та за даних обставин, коли платник вживав достатні і успішні заходи для стягнення заборгованості зі своїх боржників, позбавлене розумних підстав. У даному випадку не забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідними умовами захисту основних прав підприємства, оскільки в діях ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» відсутні протиправна поведінка та вина.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.11.2017р. № 00003191406, яким за порушення порядку та строків декларування валютних цінностей нараховано штрафні санкції у розмірі 340,0 грн.

Відповідно до вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (в подальшому - Декрет), валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Пунктом 2 статті 16 цього Декрету встановлено, що мірою відповідальності (фінансовою санкцією) за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету є штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Також цією нормою встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховний Суд України від 07.02.2012 р. по справі № 21-904а10, розглянувши питання неоднакового застосування судами касаційної інстанції п. 2 ст. 16 Декрету, зробив висновок, що положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року N 2796-ХП "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України, та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Таким чином, враховуючи викладене, висновки, викладені відповідачем в акті документальної позапланової перевірки від 02.10.2017р. № 14062/20-40-14-06-08/35244910 суд приходить до висновку, що вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017р. № 00003181406 та податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017р. № 00003191406 підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім" (вул. Поздовжня, буд. 4, м. Харків, 61085 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00003181406 та № 00003191406 від 03.11.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлена 26 січня 2018 року.

Суддя Спірідонов М.О.