Постанова № 71814284, 16.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 р. справа № 820/6080/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Хмелівській Н.М.,

за участі:

позивача, представника позивача - не з'явились,

представника відповідача - Камишанової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківського міського центру зайнятості про визнання незаконною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості, в якому просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому 11 вересня 2017 року, яка полягає у не забезпеченні відповідності рівня ОСОБА_2 професійної кваліфікації потребам ринку праці.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час прийому 11.09.2017 року відповідач не сприяв позивачу у підборі підходящої роботи та не застосував до позивача приписи п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідач, Харківський міський центр зайнятості, проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що прийом ОСОБА_2 11.09.2017 року здійснювався у відповідності до Закону України «Про зайнятість населення».

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце розгляд адміністративної справи повідомлений належним чином. До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 15.01.2018 року надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

В судове засідання представник відповідача, Харківського міського центру зайнятості, прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи встановлено, що 27.09.2016 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про сприяння у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований, як такий що шукає роботу, з відкриттям персональної картки № НОМЕР_1

Наказом директора від 27.09.2016 року ОСОБА_2 наданий статус безробітного з 27.09.2016 року та відповідно до п.п. 2,4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п. 2.7., 2.9. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» призначена виплата допомоги по безробіттю з 04.10.2016 року по 28.09.2017 року.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» держава гарантує у сфері зайнятості: 1) вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; 2) одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства; 3) професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці; 4) професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; 5) підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями; 6) безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; 7) соціальний захист у разі настання безробіття; 8) захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення; 9) додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Положеннями ч. 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що зареєстровані безробітні зобов'язані: 1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; 2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; 3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; 4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Суд зазначає, що за весь час перебування на обліку ОСОБА_2, було призначено відвідати провідних фахівців з профорієнтації 09.12.2016 року, 01.03.2017 року, 07.04.2017 року, 20.04.2017 року, 09.06.2017 року, 22.06.2017 року, 11.08.2017 року. Під час проведення профконсультацій позивача було ознайомлено зі станом ринку праці та надано консультацію з питань профорієнтації, можливості проходження професійного навчання згідно "Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 р. № 318/655 (надалі по тексту - Порядок).

Згідно з медичною картою амбулаторного хворого № 3354 від 17.10.2016 року позивачу не рекомендована праця пов'язана з підняттям ваги більше 5 кг., довготривале перебування на ногах, переохолодження, психоемоційними перегрузками постійно.

За період перебування на обліку у Харківському міському центрі зайнятості ОСОБА_2, відвідав такі семінари:

1. Семінар із загальних питань занятості та стану ринку праці, де був ознайомлений з особливостями сучасного ринку праці, законодавчими аспектами зайнятості, актуальними напрямками працевлаштування за умови професійного навчання та послугами служби зайнятості.

2. Семінар "Техніка пошуку роботи. Підготовка резюме".

3. Семінар "Техніка пошуку роботи. Співбесіда з роботодавцем", де був ознайомлений з правилами підготовки до співбесіди, питаннями, які обговорюються з роботодавцем, прийомами самопрезентації.

4. Профорієнтаційний семінар "Оволодій новою професією", де був ознайомлений з можливістю працевлаштування за умов проходження професійного навчання, нормативно-правовим забезпечення проходження професійного навчання безробітних,видами та формами професійного навчання безробітних. На семінарі був презентований перелік професій, за якими організовується професійне навчання в регіоні на поточний місяць (адміністратор, верстатник широкого профілю, штукатур, виноградар, налагоджувальних верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням, водій автотранспортних засобів категорій "Д", "СЕ", електромонтер контактної мережі, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування).

Відповідно ст. 33 Закону України "Про зайнятість населення" професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом:

1) професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи;

2)професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці;

3) проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад.

Суд зазначає, що відповідачем були вчинені дії з метою сприяння працевлаштування позивача.

11.09.2017 року ОСОБА_2, був на прийомі у Харківському міському центрі зайнятості, під час якого позивач звернувся до спеціаліста з працевлаштування щодо отримання направлення на професійне навчання за професією "кравець", проте станом на час звернення ОСОБА_2 з зазначено питання група навчання за професією "кравець" вже була сформована та направлення на навчання до цієї групи не видавалось.

В ході прийому 11.09.2017 року також була опрацьована вакансія юрисконсульта у "Північно-східний регіональний центр страхового фонду документації", проте ОСОБА_2 не відповідав вимогам, оскільки відсутній досвід роботи за фахом 3-5 років.

Вакансія соціолог в базі даних Харківського міського центру зайнятості була відсутня.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про зайнятість населення" зазначено, що заходи щодо сприяння зайнятості населення спрямовуються на: 1) забезпечення відповідності рівня професійної кваліфікації працездатних осіб потребам ринку праці; 2) створення умов для активного пошуку роботи безробітними; 3) підвищення конкурентоспроможності осіб на ринку праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про зайнятість населення" зазначено, що до заходів щодо сприяння зайнятості населення належать: 1) професійна орієнтація та професійне навчання; 2) стимулювання діяльності роботодавців, спрямованої на створення нових робочих місць та працевлаштування безробітних; 3) створення умов для самозайнятості населення та підтримка підприємницької ініціативи; 4) сприяння забезпеченню молоді першим робочим місцем та запровадження стимулів для стажування на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичних осіб, які застосовують найману працю, молоді, яка навчається; 5) сприяння зайнятості осіб з інвалідністю; 6) забезпечення участі безробітних у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру.

Відповідно до п. 2.3 Наказу Міносвіти, Міністерство праці України, Мінсоцзахисту від 31.05.1995 року № 27/169/79 "Про затвердження Положення про організацію професійної орієнтації населення зазначено, що основні функції у галузі профорієнтаційних послуг та психологічної підтримки населення:

- забезпечення безкоштовного надання на гарантованому державою рівні обсягу профорієнтаційних послуг молоді, яка навчається, незайнятому і зайнятому населенню, інвалідам;

- здійснення професійного інформування населення про професії та спеціальності, що мають попит на регіональному ринку праці;

- надання населенню індивідуальних інформаційно-довідкових та професійних консультацій з використанням елементів психологічної підтримки;

- ознайомлення населення з правилами вибору професії, виховання у громадян спрямування на самопізнання і особисту активність як основи професійного самовизначення;

- формування у населення вміння співставляти свої індивідуальні особливості з вимогами професії до особи, складання на цій основі реального плану оволодіння професією;

- організація та проведення групових професійних консультацій серед молоді, яка навчається, незайнятого і зайнятого населення, інвалідів;

- створення умов для розвитку професійно важливих якостей особистості;

- забезпечення поглибленого профдіагностичного обстеження громадян з метою професійного добору і професійного відбору;

- надання психологічної підтримки та здійснення корекції професійного самовизначення населення;

- визначення професійної придатності осіб при комплектуванні навчальних груп загальноосвітніх шкіл, спеціальних шкіл, професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладів, направленні незайнятого населення на професійне навчання, працевлаштування громадян тощо;

- здійснення заходів щодо сприяння професійній адаптації осіб, направлених на професійне навчання, психологічного супроводження навчальних груп;

- сприяння професійній адаптації працівників, які вперше працевлаштувались, та громадян, що змінили професію.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення" підходящою робота для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Відповідно до п. 18 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, для осіб, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) більш як 12 місяців, підходящою є робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) може бути підходящою за умови підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості з урахуванням потреби ринку праці.

Приписами пункту 22 Порядку № 198, визначено, що підходящою не може бути робота у разі, коли вона пов'язана зі зміною місця проживання безробітного без його згоди; місце роботи розташовано за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці, стану здоров'я особи, що підтверджено медичною довідкою; заробітна плата нижча, ніж встановлений розмір мінімальної заробітної плати, або не забезпечуються гарантії щодо її своєчасної виплати.

Крім того, як встановлено під час розгляду справи, 30.08.2017 року на профконсультаційному прийомі було з'ясовано, що позивач на протязі двох місяців не подавав медичну довідку за формою 86/о у зв'язку із чим ОСОБА_2, письмово у Додатку №1 до ПК, попереджений про необхідність надання довідки до 08.09.2017 виключно до відділу активної підтримки безробітних Харківського міського центру зайнятості для укладення договору, включення до навчальної групи за професією "Кравець" та отримання направлення на профнавчання.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про зайнятість населення» реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні.

Відповідно до п. 21 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" соціальний захист у разі настання безробіття - комплекс заходів, що передбачений загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та законодавством про зайнятість населення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що прийом ОСОБА_2, 11 вересня 2017 року здійснювався відповідачем у відповідності до Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до посадових інструкцій провідних фахівців з профорієнтації відділу активної підтримки безробітних відповідача, спеціаліст надає активну підтримку клієнтам служби зайнятості шляхом залучення до профорієнтаційних заходів, допомагає клієнтам у самовизначенні, проводить відбір на замовлення роботодавців, використовуючи психодіагностичні методики та профконсультаційні засоби. Під час кожного відвідування безробітного спеціаліст з профорієнтації з'ясовує наміри та побажання клієнта щодо майбутньої роботи, надає інформацію про професії, які потрібні на локальному ринку праці, її зміст, умови праці, вимоги до працівника.

В ході розгляду адміністративної справи судом не встановлено, а з боку позивача не підтверджено факту неналежного виконання фахівцями з профорієнтації відділу активної підтримки безробітних відповідача положень інструкції.

Щодо посилання позивача на порушення з боку відповідача положень Закону України «Про зайнятість населення» в частині статей 15 та 16, суд зазначає, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про зайнятість населення» закріплені принципи та мета, основні напрями державної політики у сфері зайнятості населення, згідно зі змістом ст. 16 Закону України «Про зайнятість населення» закріплена реалізація державної політики у сфері зайнятості населення.

Суд не приймає твердження позивача, щодо не продовження реалізації державної політики у сфері зайнятості населення з боку відповідача та по не вчиненню дій з боку відповідача спрямованих на реалізацію зазначених статей, оскільки статус особи в обліках Харківського міського центру зайнятості не змінився, взаємовідносини між ОСОБА_2 та Харківським міським центром зайнятості з приводу здійснення активного пошуку роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування з боку відповідача, не припинились.

Таким чином виконання ст. 15 та 16 Закону України «Про зайнятість населення» по відношенню до ОСОБА_2 Харківським міським центром зайнятості здійснюється і після прийому 11.09.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України визначено обов'язок доказування, зокрема: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд зазначає, що у межах спірних правовідносин до суду не надано доказів порушення прав і свобод позивача бездіяльністю відповідача як на момент звернення до суду, так і на момент розгляду справи по суті.

Позивачем на виконання вимог ч. 4 ст. 77 КАС України не надано до суду доказів бездіяльності Харківського міського центру зайнятості у сприянні зайнятості ОСОБА_2 під час прийому 11 вересня 2017 року, що полягала би у незабезпеченні відповідності рівня професійної кваліфікації позивача потребам ринку праці.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Харківського міського центру зайнятості про визнання незаконною бездіяльності - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 26.01.2018 року.

Суддя Супрун Ю. О.