Рішення № 71814012, 26.01.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7273/17

Провадження № 2-а/185/55/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 січня 2018 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

Головуючого судді Гаврилова В.А.,

При секретарі Чичман І.В.,

розглянувши справу в приміщенні суду в місті Павлограді адміністративну справу № 185/7273/17 за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить визнати протиправними дії Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у виплаті раніше призупиненої соціальної виплати (пенсії) за період з 01 березня 2016 року по 30 червня 2017 року, визнати протиправними дії Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови у виплаті раніше призупиненої соціальної виплати (пенсії) за період з 01 березня 2016 року по 30 червня 2017 року та зобов'язати Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплату позивачу належної пенсії за період з 01 березня 2016 року по 30 червня 2017 року.

Мотивував тим, що він по 01 березня 2016 року отримував пенсію у Гуляйпільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як тимчасово переміщена особа. З березня 2016 року пенсійній виплати припинились. З 01 липня 2017 року позивач почав отримувати пенсійні виплати від Павлоградського об'єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області, після надання довідки тимчасово переміщеної особи. На сьогоднішній день позивач так і не отримав виплату за період часу з 01 березня 2016 року по 30 червня 2017 року. Внаслідок незаконних дій відповідачів він не отримував пенсію з 01 березня 2016 року по 30 червня 2017 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, вказавши, що просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Надав суду письмові заперечення в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши докази приходить до такого.

До 01 березня 2016 року отримувала пенсію у Гуляйпільському об'єднаному управлінні ПФУ в Запорізькій області, як тимчасово переміщена особа.

З липня 2017 року позивач перемістилась до міста Павлограда Дніпропетровської області, та була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, зареєструвавши місце свого перебування за адресою: АДРЕСА_1. /а.с. 6/

З 01 липня 2017 року позивач почала отримувати пенсійні виплати від Павлоградського об'єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області, після надання довідки тимчасово переміщеної особи. (а.с.8)

Листом Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області встановлено, що рішенням Комісії з питань призначення соціальних виплат ВПО щодо відновлення виплат пенсій було вирішено відновити виплату пенсії ОСОБА_1

За обставинами справи між сторонами виник спір щодо законності дій відповідача щодо не виплати пенсії позивачу з 01 березня 2016 року по 30 червня 2017 року.

Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1У від 09.07.2003 року передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього Закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Приписами ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено з матеріалів справи, виплату пенсії позивачу призупинено у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках передбачених законом.

Між тим, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведено нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не є посиланням на норми закону, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом.

Припинення виплати позивачу пенсії у зв'язку з відсутністю довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009р. в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

За приписами статті 6 КАС України суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Викладене приводить суд до висновку про те, що право на отримання позивачем пенсії було порушено. Дії відповідача є неправомірними і позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6 -11, 244, 242-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області щодо відмови в поновленні виплати раніше призупиненої виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 березня 2016 року по 30 червня 2017 року.

Визнати протиправними дії Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови в поновленні виплати раніше призупиненої виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 березня 2016 року по 30 червня 2017 року.

Зобов'язати Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за минулий час з 01 березня 2016 року по 30 червня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце знаходження АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач : Павлоградське об'єднане управління пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, місце знаходження : м. Павлоград, вул. Шахтобудивників, 5 код ЄДРПОУ 40382828.

Відповідач : Гуляйпільське об'єднане управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, місце знаходження : м. Гуляйполе, пл. Героїв України, 4, код ЄДРПОУ 41248524.

Суддя: В. А. Гаврилов