Рішення № 71813483, 18.12.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року Справа № 808/2569/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Дочірнього підприємства «ЗАПОРІЖЖЯ-АГРО»,

до Головного управління Державної фіскальної служби

у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

представники позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_2,

представник відповідача: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство «ЗАПОРІЖЖЯ-АГРО» (надалі – позивач, підприємство або ДП «ЗАПОРІЖЖЯ-АГРО») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі – відповідач, контролюючий орган або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2017 №0008481414, №0008471414.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі хибних висновків акту перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ФРАЙМ КОНСАЛТ», ТОВ «ЕЛАДА ТРЕЙД», ТОВ «АГРАРНА ІНІЦІАТИВА», ПП «ЦЕНТР ЕКСПЕРТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ», ТОВ «БАЗАЛЬТ ІНВЕСТМЕНТ», відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про зменшення розміру від’ємного значення та визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість. Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, а висновки акту перевірки вважає безпідставними. Вказує, що у нього наявні та до перевірки були надані усі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку, а придбані у контрагентів послуги з обробки грунту полів відповідають напрямку господарської діяльності підприємства. Також вказує, що господарські операції позивача з ТОВ «АГРАРНА ІНІЦІАТИВА», ПП «ЦЕНТР ЕКСПЕРТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ», ТОВ «БАЗАЛЬТ ІНВЕСТМЕНТ» були досліджені судом в ході розгляду іншої адміністративної справи, за результатами розгляду якої судом встановлено безпідставність висновків контролюючого органу. Враховуючи вищевикладене позивач просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у додаткових поясненнях проти адміністративного позову (вх. 33933 від 04.12.2017). Зокрема, представник відповідача зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем ОСОБА_4 кодексу України. Вказує, що під час перевірки відповідачем на підставі наданих позивачем калькуляцій вартості отриманих послуг зроблено розрахунок, за наслідками якого встановлено, що для надання позивачу послуг вказаними контрагентами мали бути задіяні 15 машин ТОВ «ФРАЙМ КОНСАЛТ» та 57 машин ТОВ «ЕЛАДА ТРЕЙД». Відповідачем направлено запит про наявність у ТОВ «ФРАЙМ КОНСАЛТ» та ТОВ «ЕЛАДА ТРЕЙД» спеціальних автотранспортних засобів та узгодження маршруту на перевезення добрива, проте станом на теперішній час відповіді не отримано. Окрім того, від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області отримано результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «ФРАЙМ КОНСАЛТ», а від ДПІ у Соборному районі м. Дніпра управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області по ТОВ «ЕЛАДА ТРЕЙД», яка свідчить про наявність ознак фіктивності цих підприємств. Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що Дочірне підприємство «ЗАПОРІЖЖЯ-АГРО» (ідентифікаційний код 34127231) зареєстровано як юридичну особу 05.09.2006. Місцезнаходженням підприємства є: 71160, с. Осипенко Бердянського району Запорізької області, вул. Поліни Осипенко, буд. 18. Основним видом діяльності підприємства є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено планову виїзну перевірку ДП «ЗАПОРІЖЖЯ-АГРО» з питань дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, єдиного соціального внеску за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, результати якої викладені в акті перевірки №282/08-01-14-14/34127231 від 24.05.2017.

За наслідками перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог, в тому числі, п. 198.1 п. 198.3, 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ОСОБА_4 кодексу України в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 926 014 грн., в тому числі за липень 2016 року – 482 857 грн., за листопад 2016 року – 253 314 грн., за грудень 2016 року – 189 843 грн.;

- завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року – 3 448 210 грн.

26.06.2017 на підставі висновків акту перевірки №282/08-01-14-14/34127231 від 24.05.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято у відношенні ДП «ЗАПОРІЖЖЯ-АГРО» податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №0008471414, яким ДП «ЗАПОРІЖЖЯ-АГРО» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 389 021 грн., з яких за податковими зобов’язаннями – 926 014 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 463 007 грн.;

- форми «В4» №0008481414, яким ДП «ЗАПОРІЖЖЯ-АГРО» зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на 3 448 210 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Як суд вбачає зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для невизнання сум податкового кредиту й визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ та зменшення суми від’ємного значення став висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з надання послуг по обробці грунту полів хімічними добривами між позивачем та його контрагентами ТОВ «ФРАЙМ КОНСАЛТ» та ТОВ «ЕЛАДА ТРЕЙД». Зазначений висновок обґрунтовано відсутністю у контрагентів позивача відповідної техніки, достатньої кількості працівників, не наданням документів, що посвідчують якість добрив, отриманою податковою інформацією, що свідчить про наявність ознак нереальності здійснення операцій, та результатами аналізу баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, яким встановлено нереальність придбання позивачем у вказаних контрагентів ідентифікованого товару (послуг) через відсутність джерел його законного походження.

Окрім того, в акті перевірки контролюючий орган послався на порушення вимог податкового законодавства, встановлені в ході позапланової виїзної документальної перевірки, проведеної з питань отримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «ЦЕНТР ЕКСПЕРТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ», ТОВ «АГРАРНА ІНІЦІАТИВА» та ТОВ «БАЗАЛЬТ ІНВЕСТМЕНТ» за період з 01.05.2016 по 31.05.2016 (акт від 06.10.2016 №164/08-22-14-05-08/34127231), в ході якої встановлено завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 482 857 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення за формою «В4».

Проте суд не може погодитися із такими хибними висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «ФРАЙМ КОНСАЛТ» було укладено договір на надання послуг №3/159 від 25.11.2016, за умовами якого замовник (ДП «ЗАПОРІЖЖЯ-АГРО») доручає, а виконавець (ТОВ «ФРАЙМ КОНСАЛТ») приймає на себе зобов’язання виконати послуги з обробки грунтів, а саме: внесення безводного аміаку власною технікою та власним препаратом на площах замовника на умовах цього договору. Загальна площа, на якій заплановано здійснення послуг складає приблизно 1 890 га при дотриманні норм внесення препарату. Вартість послуг за 1 га обробітку складає 2 460 грн. Загальна вартість послуг за договором визначається за фактично наданими послугами, відповідно до сум, викладених у актах надання послуг.

На виконання умов укладеного договору сторонами за договором складено акти наданих послуг №1 від 26.11.2016, №2 від 27.11.2016, №3 від 28.11.2016, № 4 від 28.11.2016, №5 від 30.11.2016, №6 від 30.11.2016.

ТОВ «ФРАЙМ КОНСАЛТ» виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні №35 від 26.11.2016, №41 від 27.11.2016, №45 від 28.11.2016, №48 від 28.11.2016, №71 від 30.11.2016, №74 від 30.11.2016.

Оплату за надані послуги здійснено згідно з платіжними дорученнями №3118 від 29.12.2016 у розмірі 581 156,55 грн. та №249 від 14.02.2017 у розмірі 2 000 000 грн.

Суми сплаченого у ціні наданих послуг податку на додану вартість позивачем включені до складу податкового кредиту за листопад 2016 року у розмірі 253 314,40 грн. (по податковим накладним №71 та 74 від 30.11.2016) та за грудень у розмірі 521 561 грн. (по податковим накладним №35 від 26.11.2016, №41 від 27.11.2016, №45 від 28.11.2016, №48 від 28.11.2016, оскільки вони реєстровані із порушенням терміну їх реєстрації).

Окрім того позивачем до матеріалів справи надано листа вих. №282 від 01.06.2017 в адресу ТОВ «ФРАЙМ КОНСАЛТ», яким позивач просив свого контрагента надати документи (договори, акти прийому-передачі) на техніку, яку ним було надано, а саме: трактор колісний NEW HOLLAND Т8.390, агрегат для внесення аміаку Nitro Master-9 та КАМАЗів 53215-8,2 м. куб. та вказати дані осіб, які керували технікою та сертифікати якості на безводний аміак, дозвільні документи на перевезення безводного аміаку.

Листом вих. №48/1-17 від 07.06.2017 ТОВ «ФРАЙМ КОНСАЛТ» повідомило позивача, що підприємство атестоване на предмет застосування та внесення рідкого аміаку в грунт (дозвіл Держгірпромнагляду №439.13.30 від 25.04.2013, №095.13.71 від 17.04.2013), надало копії документів про якість безводного аміаку (паспорти за №№ 275, 276, 277, 278) та вказало, що транспортні засоби, якими надавалися послуги підприємству позивача, використовувались за умовами цивільно-правових договорів із фізичними особами та вказані особи, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», не надали погодження на використання їх персональних даних.

Вищевказані паспорти якості №№ 275, 276, 277, 278 надані позивачем до матеріалів справи та досліджені в судовому засіданні.

Також, судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «ЕЛЛАДА ТРЕЙД» було укладено договір №158 від 02.12.2016, за умовами якого виконавець (ТОВ «ЕЛЛАДА ТРЕЙД») приймає на себе зобов’язання власною технікою та власним препаратом, безводним аміаком, внести препарат на поля замовника (ДП «ЗАПОРІЖЖЯ-АГРО»). Загальна площа, що підлягає обробці, становить приблизно 7 605 га, а замовник зобов’язується провести розрахунок в порядку, передбаченому даним договором.

Також між сторонами за цим договором було укладено додаткову угоду №1 від 02.12.2016 до договору №158, яким внесено зміни в термін початку виконання робіт та термін дії договору.

На виконання умов укладеного договору сторонами за договором складено акти наданих послуг №1 від 06.12.2016, №2 від 08.12.2016, №3 від 10.12.2016, № 4 від 12.12.2016, №5 від 14.12.2016.

На підтвердження виконання умов договору №158 від 02.12.2016 позивачем до матеріалів справи надано додатково акт приймання-передачі полів від 02.12.2016 та для внесення безводного аміаку та акт приймання-передачі полів від 17.12.2016 після обробки, складені та підписані представником ТОВ «ЕЛЛАДА ТРЕЙД» - механізатором ОСОБА_5 та агрономом ДП «ЗАПОРІЖЖЯ-АГРО» ОСОБА_6

ТОВ «ЕЛЛАДА ТРЕЙД» виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні №55 від 06.12.2016, №56 від 08.12.2016, №57 від 10.12.2016, №58 від 12.12.2016, №59 від 14.12.2016.

Оплату за надані послуги здійснено згідно з платіжними дорученнями №997 від 22.06.2017 у розмірі 2 500 000 грн., №924 від 07.06.2017 у розмірі 2 500 000 грн., №800 від 16.05.2017 у розмірі 2 500 000 грн., №529 від 30.03.2017 у розмірі 2 000 000 грн., №622 від 13.04.2017 у розмірі 2 000 000 грн., №697 від 27.04.2017 у 2 000 000 грн.

Суми сплаченого у ціни наданих послуг податку на додану вартість позивачем включені до складу податкового кредиту за грудень 2016 року.

Окрім того позивачем до матеріалів справи надано листа вих. №283 від 01.06.2017 в адресу ТОВ «ЕЛЛАДА ТРЕЙД», яким позивач просив свого контрагента надати документи (договори, акти прийому-передачі) на техніку, яку ним було надано, а саме: трактор колісний Case IH Magnum 310, агрегат для внесення аміаку Nitro Tiller 950 та КАМАЗів 53215-8,2 м. куб. та вказати дані осіб, які керували технікою та сертифікати якості на безводний аміак, дозвільні документи на перевезення безводного аміаку.

Листом вих. №28 від 06.06.2017 ТОВ ««ЕЛЛАДА ТРЕЙД» повідомило позивача, що умовами укладеного між ними договору не передбачено надання додаткових документів та/або дозвільних документів на техніку та послуги та надало копії паспортів якості на препарат, копії посвідчень водіїв транспортних засобів, що перевозили небезпечні вантажі, які зберігаються на підприємстві та вказало, що транспортні засоби, якими надавалися послуги підприємству позивача, використовувались за умовами цивільно-правових договорів із фізичними особами та вказані особи, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», не надали погодження на використання їх персональних даних.

Вищевказані паспорти якості №№ 288, 290, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298, 299, 300, 303 та посвідчення водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі надані позивачем до матеріалів справи та досліджені в судовому засіданні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ОСОБА_4 кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі – ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов’язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов’язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов’язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції – дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані послуги відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладання договорів з вищевказаними контрагентами безпосередньо пов’язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов’язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Суд також відхиляє покликання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагентів позивача виходячи із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов’язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідачем не спростовується, що контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій мали чинний статус платників ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб’єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів суд зазначає, що відсутність у підприємств-контрагентів умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про нереальність господарських операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні господпрські операції та не обов'язково має бути виробником товару (послуги, робіт) і за відсутності дослідження первинних документів підприємства-контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів такого підприємства є передчасними.

При цьому чинним законодавством не вимагається на підтвердження реальності господарської операції з виконання робіт (надання послуг) надання платником податків доказів того, що обладнання для здійснення надавалось виконавцем робіт, оскільки чинне законодавство не вимагає від платника податків, який здійснює роботи або отримує їх, мати власне обладнання та заявляти його наявність у певних документах, надання яких була б визначена чинним законодавством обов'язковою.

З приводу доводів відповідача про нереальність господарських операцій з огляду на підрахунки податкового органу, за якими відповідач дійшов висновку про неможливість виконання робіт власними силами, то вказані обрахунки (без документального підтвердження) є лише припущенням податкового органу, в той час, як за приписами п.5.2 р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Мін'юсті України 12.01.2011 за № 34/18772, в акті перевірки відображаються лише факти порушень, а не припущення щодо їх наявності.

Ненадання ж позивачем до перевірки документів, які б свідчили про залучення виконавцем сторонніх організацій для виконання робіт є, закономірним, враховуючи те, що позивач у даному випадку, як замовник, є споживачем робіт (послуг), а не їх виконавцем, і напряму договорів з субпідрядником згідно чинного законодавства не укладає.

Окрім того, щодо посилань контролюючого органу на порушення позивачем вимог податкового законодавства, що встановлені в ході позапланової виїзної документальної перевірки, проведеної з питань отримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «ЦЕНТР ЕКСПЕРТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ», ТОВ «АГРАРНА ІНІЦІАТИВА» та ТОВ «БАЗАЛЬТ ІНВЕСТМЕНТ» за період з 01.05.2016 по 31.05.2016 (акт від 06.10.2016 №164/08-22-14-05-08/34127231), в ході якої встановлено завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 482 857 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення за формою «В4», суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що, на підставі акту від 06.10.2016 №164/08-22-14-05-08/34127231 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ДП «ЗАПОРІЖЖЯ-АГРО», Бердянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001861401 від 28.10.2016, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2016 року на 482 857 грн.; №0001851401 від 28.10.2016, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 5 799 475,50 грн., в тому числі за основним платежем на 3 866 317 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 933 158,50 грн.

Судом також встановлено, що позивачем були оскаржені вищевказані податкові повідомлення-рішення в судовому порядку та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 у справі №808/3437/16 визнано протиправними та скасовано вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Вказаним судовим рішенням надано правову оцінку висновкам акту перевірки від 06.10.2016 №164/08-22-14-05-08/34127231, на який відповідач посилається в акті перевірки №282/08-01-14-14/34127231 від 24.05.2017, та господарським операціям позивача з ПП «ЦЕНТР ЕКСПЕРТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ», ТОВ «АГРАРНА ІНІЦІАТИВА» та ТОВ «БАЗАЛЬТ ІНВЕСТМЕНТ» за період з 01.05.2016 по 31.05.2016.

Ухвалюючи таке рішення суд зазначив, що надані позивачем первинні документи та пояснення в сукупності підтверджують реальний характер здійснення господарської діяльності підприємством у перевіряємий період з ПП «Центр експертних технологій», ТОВ «Аграрна ініціатива», ТОВ «Базальт Інвестмент» та підтверджують наявність у позивача права на формування податкового кредиту та витрат за даними відносинами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Наведеною нормою КАС України встановлено преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом ч. 4 ст. 78 КАС України, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 4 ст. 78 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Відповідачем не наведено жодної обставини та не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування встановлених преюдиційних фактів.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Враховуючи наведене, суд констатує, що позивач у відповідності до норм ОСОБА_4 кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму витрат по господарських операціях з ТОВ «ФРАЙМ КОНСАЛТ» та ТОВ «ЕЛАДА ТРЕЙД», а контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень ПК України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського й податкового обліку, наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №0008481414 від 26 червня 2017 року та №0008471414 від 26 червня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, ідентифікаційний код 39396146) на користь Дочірнього підприємства «ЗАПОРІЖЖЯ-АГРО» (місцезнаходження: 71160, Запорізька область, Бердянський район, село Осипенко, вул. Поліни Осипенко, б. №18, ідентифікаційний код 34127231) судові витрати у розмірі 72558 грн. 47 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова