Рішення № 71813432, 22.01.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року о 11 год 45 хв.Справа № 808/3522/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом за позовною заявою ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «Банк Михайлівський» мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформації про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів в сумі 100000,00 грн. по поточному рахунку №26204514942501;

зобов’язати відповідача включити інформацію про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ “Банк Михайлівський”, мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до цього Фонду додаткову інформацію про позивача, який має право на відшкодування коштів в розмірі 100000,00 грн. по поточному рахунку №26204514942501, для внесення даних щодо нього до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що має банківський рахунок у ПАТ “Банк Михайлівський” в національній валюті. Вказує, що на підставі постанови Правління Національного банку України та відповідного рішення виконавчої дирекції Фонду розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та здійснюються виплати вкладникам банку гарантованих сум за рахунок коштів Фонду. Разом з тим, з невідомих позивачу причин, його не було включено до списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. При зверненні до банка-агента Фонду позивач дізнався, що його не включено до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду по сумі залишку коштів на рахунку в розмірі 100000,00 грн., оскільки такі кошти були переведені на рахунок позивача за договором укладеним з ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, який в силу положень ст.215 Цивільного кодексу України та п.7-9 ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є нікчемним правочином, а відповідно у позивача не виникло права на перераховані грошові кошти. Позивач вважає відмову відповідача у включенні його до переліку вкладників ПАТ “Банк Михайлівський” протиправною та просить зобов’язати його подати до Фонду відповідну додаткову інформацію та включити позивача до Загального переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, на суму залишку коштів на його вкладному рахунку.

Ухвалою суду від 23.11.2017 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 12.12.2017.

Ухвалою суду від 12.12.2017 відкладено розгляд адміністративної справи №808/3522/17 на 22.01.2018.

В судове засідання 22.01.2018 представник позивача не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження.

Представник відповідача позов не визнав, у запереченнях, зокрема, посилається на приписи Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами та вказує, що законодавець визначив, що саме залучені банком кошти прирівнюються до вкладу, однак у даному спорі кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, а відтак такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ “Банк Михайлівський” не має відношення до вкладу. Звертає увагу суду, що за результатами проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за період дії тимчасової адміністрації в ПАТ “Банк Михайлівський” та 6 місяців після початку ліквідації Уповноваженою особою Фонду наказом №42/2 від 01.06.2016 затверджені висновки, які викладені в акті №2 від 01.06.2016. Комісією встановлено, що на дату укладання договорів та здійснення правочинів відносно Банку діяла постанова №917/БТ “Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку”, затверджена правлінням НБУ 22.12.2015, відповідно до якої встановлені обмеження в діяльності, в тому числі не здійснювати кредитні операції в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов’язань з кредитування, на дані банком і клієнтам. Крім того, 27.04.2016 постановою правління НБУ №295/БТ внесені зміни в свою постанову№917/БТ, згідно із якими встановлені для ПАТ “Банк Михайлівський” обмеження в діяльності, в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов’язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам. Пояснює, що під час перевірки Уповноваженою особою Фонду було виявлено, що 19.05.2016 Банк здійснив кредитну операцію на загальну суму 1 431 585 182,51 грн. шляхом укладення Договорів відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №1 від 19.05.2016 з подальшим проведенням розрахунків за ним. Ураховуючи викладене, вважає, що договори відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №1 від 19.05.2016 були укладені з порушенням чинного законодавства України, вимог НБУ та внутрішніх процедур Банку, а тому вказані правочини, в тому числі і правочини з перерахування (повернення позики) коштів Позивачу, є нікчемними у відповідності до положень п. 7, 8, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказує, що за рахунок коштів, що були зараховані на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на підставі нікчемних правочинів, а саме Договорів відступлення прав вимоги №1805, №1 19.05.2016, тобто в день перерахування коштів, Товариство ініціювало повернення коштів по договорах позики фізичним особам. Крім того, посилається на приписи п.15 Прикінцевих Положень вказаного Закону та зазначає, що договори позики є двосторонніми (без участі банку як повіреного) з ТОВ “Інвестиційно-Розрахунковий центр”, які по своїй природі не є вкладами згідно Закону України “Про банки та банківську діяльність”. Таким чином, на думку відповідача, гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на ситуацію з позивачем, а кошти, зараховані на рахунок позивача на підставі нікчемного правочину, не підлягають виплаті у зв’язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанією коштів позивачу не має жодного відношення до банківського вкладу. При цьому вказує, що банк два рази підряд включив на виплату позивачу суму в розмірі 50 000,00 грн. за договором позики № 980-014-000154464 від 26.11.2015. Просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду пояснення, в яких проти позовних вимог заперечує. Вказує, що у Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому Уповноваженою особою Переліку вкладників. Додаткового зазначив про неможливість повернення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Фонду, оскільки він не обслуговується в органах Державної казначейської служби України.

За приписами ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, що набрала чинності 15.12.2017, далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на таке, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

23 лютого 2015 року між ПАТ “Банк Михайлівський” (банк) та позивачем (клієнт) укладено договір №980-014-000000613 банківського рахунку “Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)”, згідно з пунктом 1 якого Банк по ініціативі Клієнта відкриває Клієнту на його ім’я поточний рахунок №26204514942501 в гривні для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов’язується оплачувати послуги Банку.

Відповідно до пункту 3 вказаного Договору за користування коштами на рахунку, якщо це передбачено умовами банківського рахунку “Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)”, Банк нараховує та сплачує Клієнту проценти на умовах та за ставкою згідно з Тарифами Банку, шляхом зарахування їх на рахунок (капіталізація процентів).

Також, судом встановлено, що 26.11.2015 між позивачем та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” укладено договір №980-014-000154464 за умовами якого позивач передає ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” у власність грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн., в порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п.1.1 договору).

15 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” укладено договір №980-014-000222498 за умовами якого позивач передає ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” приймає від ОСОБА_1 у власність кошти на наступних умовах: сума коштів – 100000,00 грн.; строк користування коштами – не більше 181 день; розмір процентів за користування коштами - ставка: 27% річних після утримання податку з таких процентів; ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” сплачує позивачу проценти і кошти у безготівковій формі на рахунок №26203514942502 в ПАТ “Банк Михайлівський”, код банку 380935; ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” повертає позивачу кошти у безготівковій формі на рахунок №26204514942501 в ПАТ “Банк Михайлівський”, код банку 380935.

Згідно з випискою ПАТ “Банк Михайлівський” по особовому рахунку №26203514942502, 19 травня 2016 року на рахунок позивача від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» надійшов грошовий переказ на суму 295,08 грн. – призначення платежу «Оплата процентів згідно з договором №980-014-000222498 від 15.04.2016», на суму 151,33 грн. – призначення платежу «Оплата процентів згідно з договором №980-014-000154464 від 26.11.2015», на суму 50 000,00 грн. - призначення платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-014-000154464 від 26.11.2015» та на суму 100 000,00 грн. - призначення платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-014-000222498 від 15.04.2015».

23 травня 2016 року постановою Правління Національного банку України №14/БТ “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних” ПАТ “Банк Михайлівський” віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14 “Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних” Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 “Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень тимчасового адміністратора”, яким розпочато процедуру виведення ПАТ “Банк Михайлівський” з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року. 13 червня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення №991 “Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський”, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ “Банк Михайлівський” з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “Банк Михайлівський” призначено ОСОБА_3

Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №991 від 13 червня 2016 строк здійснення тимчасової адміністрації було продовжено з 23 червня 2016 до 22 липня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 строком на два роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від 01 вересня 2016 року змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський”, призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 з 05 вересня 2016 року.

Суд зазначає, що у листі ПАТ “Банк Михайлівський” від 25 січня 2017 року №ЗГ1/10958 позивача повідомлено що зарахування коштів 19.05.2016 на рахунок ОСОБА_1 №26204514942501 від ТОВ “Інвестиційно-Розрахунковий Центр” є нікчемними правочинами в силу положень статті 215 Цивільного кодексу України та пп.1, 2, 7, 9 ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, у зв’язку з чим, на думку відповідача, у позивача не виникає права власності на такі кошти та відповідно вони не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не подання до Фонду інформації про позивача, як такого, що має право на відшкодування коштів в розмірі 100 000,00 грн. за вкладом в ПАТ “Банк Михайлівський” за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” від 23 лютого 2012 року №4452 (далі - Закон №4452).

Відповідно до п.15 ч.1 ст.2 Закону №4452 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) система гарантування вкладів фізичних осіб являє собою сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб’єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники.

Згідно з п.4 ч.1 ст.2 Закону №4452 вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №4452 Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.4 Закону №4452 основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, серед іншого, такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За приписами частини 1 статті 26 Закону №4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону №4452 вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування.

Частиною 4 ст.26 Закону №4452 передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред’явника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов’язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, - протягом року до дня прийняття такого рішення);

5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, - один рік до дня прийняття такого рішення);

6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;

7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, або мають інші фінансові привілеї від банку;

8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов’язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов’язань;

9) за вкладами у філіях іноземних банків;

10) за вкладами у банківських металах;

11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

До матеріалів справи не надано доказів того, що кошти за вкладом позивача підпадають під визначений перелік.

За правилами ч.ч.1-3 ст.27 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Відповідно до ч.5 ст.27 Закону №4452 протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах “Урядовий кур’єр” або “Голос України” та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Таким чином, з моменту отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” відповідач був зобов’язаний сформувати повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до нього позивача, як вкладника ПАТ “Банк Михайлівський”, та визначити суми, що підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, відповідачем не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, інформацію стосовно ОСОБА_1 як такого, що має право на відшкодування коштів за вкладом, оскільки правочин з перерахування таких коштів на рахунок позивача, на думку відповідача, є нікчемним та не породжує виникнення у позивача права власності на грошові кошти.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.38 Закону №4452 протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 статті 38 Закону №4452 визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За правилами статті 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальне поняття недійсності правочину встановлено ст.215 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту частин 2 та 3 якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних, однак дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов’язком встановити перед прийняттям рішення обставин, з якими закон пов’язує нікчемність правочину. Тобто, саме по собі твердження про нікчемність правочину є недостатнім для визнання його таким, оскільки у даному випадку воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Відтак, якщо Уповноважена особа Фонду вважає правочин нікчемним, вона зобов’язана навести відповідне обґрунтування з посиланням на передбачені ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” підстави визнання правочину нікчемним.

З матеріалів справи встановлено, що в обґрунтування твердження про нікчемність правочину з переказу ТОВ “Інвестиціно-розрахунковий центр” на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 у ПАТ “Банк Михайлівський” грошових коштів в розмірі 151286,26 грн., став висновок відповідача про те, що транзакції ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунок позивача в ПАТ “Банк Михайлівський” були вчиненні з порушенням вимог чинного законодавства України.

На думку відповідача вказане свідчить про безпідставне та в порушення вимог чинного законодавства України зарахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів, що належать ПАТ «Банк Михайлівський».

Суд зазначає, що статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктами 1.24, 1.30 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначено, що переказ коштів – рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

З наявної в матеріалах справи виписки ПАТ “Банк Михайлівський” вбачається, що 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зі свого рахунку на рахунок позивача №26204514942501, відкритому в ПАТ “Банк Михайлівський”, здійснив перерахунок коштів у загальному розмірі 150 151,33 грн. з призначеннями платежу “Повернення коштів”, «Оплата процентів», а також на рахунок № 26203514942502 – у розмірі 295,08 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів оп договору № 980-014-000222498 від 15.04.2016».

Таким чином, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року відповідними платіжними дорученням зі свого розрахункового рахунку ініціював переказ коштів на повернення позик та сплату процентів позивачу на підставі відповідних договорів, укладених між ними.

На підставі системного аналізу приписів статті 38 Закону №4452, суд зазначає, що перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Разом з тим, договори за якими відбулись перерахування грошових коштів були укладені між ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” та ОСОБА_1, і відповідні транзакції були вчинені 19 травня 2016 року саме на умовах вказаних договорів.

ПАТ “Банк Михайлівський”, виконуючи розрахунковий документ ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ “Банк Михайлівський” не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ОСОБА_1, забезпечуючи рух коштів від ініціатора – ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” до отримувача переказу, тобто позивача.

Також, суд зазначає, що договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ “Банк Михайлівський” при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів були правомірними та відповідали діючому законодавству України.

Так, само суд не приймає посилання представника відповідача на те, що кошти були зараховані на рахунок позивача в супереч постанови Національного банку України №917/БТ “Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку”, оскільки вказана постанова була прийнята під грифом “Банківська таємниця”, а тому позивач з об’єктивних підстав не міг знати про прийняття НБУ такої постанови.

Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів, у зв’язку з недодержанням посадовими особами ПАТ “Банк Михайлівський” вимог законодавства України та вказівок НБУ.

За таких обставин, суд вважає, що у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” були відсутні підстави для визнання нікчемними транзакцій (операцій) щодо списання коштів з відкритого в банку розрахункового рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на рахунок позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ “Банк Михайлівський”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність відповідача суперечить приписам чинного законодавства та є протиправною.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача внести зміни до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно всієї гарантованої суми належної до виплати позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 9 серпня 2012 року №14 (далі – Положення №14), Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення;

3) переліки:

рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, або мають інші фінансові привілеї від банку;

осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.

Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Згідно із пунктами 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Положення Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді. Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується директором-розпорядником або заступником директора-розпорядника та засвідчується відбитком печатки Фонду. Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом. Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, 01.12.2016 та 09.12.2016 позивачем подано до відповідача заяву про включення до переліку вкладників за договором позики № 980-014-000154464 від 26.11.2015 на суми по 50 000,00 грн.

Відповідно до витягу ПАТ «Банк Михайлівський» від 08.12.2016 ОСОБА_1 включена до переліку фізичних осіб, кошти яких підлягають виплаті на суми 3133,25 грн., 50 151,33 грн. та 50 151,33 грн. Виплата вказаних сум позивачу підтверджується роздруківками з Програмно-апаратного комплексу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Більш того, вказані обставини підтверджуються позивачем у поясненнях від 10.01.2018.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів в розмірі 47850,35 грн., тобто за вирахуванням від 151 286,26 грн. сум, які вже було відшкодовано позивачу, за вкладом у Публічному акціонерному товаристві “Банк Михайлівський” за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати підлягають присудженню на користь його користь за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (ч.8 ст.35 Закону №4452).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 139, 241-243 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 70001) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 (вул. Прорізна, 8, м. Київ 01601), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053), про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 щодо не включення до Переліку рахунків вкладників, за якими вкладники ПАТ «Банк Михайлівський» мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформації про ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 70001, ідентифікаційний код НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів в сумі 47850,35 грн. (сорок сім тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 35 копійок) по поточному рахунку №26204514942501.

Зобов’язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 70001, ідентифікаційний код НОМЕР_1), як вкладника який має право на відшкодування коштів в розмірі 47850,35 грн. (сорок сім тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 35 копійок) по поточному рахунку №26204514942501 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 копійок) стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов’язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 70001, ідентифікаційний код НОМЕР_1), яка має право на відшкодування коштів в розмірі 52149,65 грн. по поточному рахунку №26204514942501, для внесення даних щодо неї до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 25.01.2018.

Суддя М.С. Лазаренко