Рішення № 71813333, 19.01.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2018 р. справа № 809/1609/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Скільського І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Волочій Л.І.,

представника позивачів - Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Хімтехнопласт”, Приватного підприємства “Вестхім” - ОСОБА_1В,

представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Полімер” та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Івано-Франківська міська організація роботодавців - ОСОБА_2,

представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелком” - не з`явився,

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелком”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Хімтехнопласт”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Полімер”, Приватного підприємства “Вестхім”,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Івано-Франківська міська організація роботодавців,

до Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,

про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтелком”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Технопласт”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Полімер”, Приватне підприємство “Вестхім”, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Івано-Франківська міська організація роботодавців звернулися до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій щодо прийняття рішення про погодження проекту рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 №186-13.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі користуються земельними ділянками, що перебувають у власності територіальної громади на підставі права постійного користування землею. Відповідно до Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01 квітня 1994 №4-р, проекти рішень щодо регулювання підприємницької діяльності підлягають затвердженню органом Антимонопольного комітету України. Із відповіді від 22.06.2017 року № 011-25/471 позивачами встановлено, що проект рішення Івано-Франківської міської ради погоджений Івано-Франківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України. Позивачі вважають протиправними дій щодо прийняття рішення про погодження проекту рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 №186-13, з огляду на те, що відповідачем умисно перекручено норми законодавства, встановлено різні ставки податків для користувачів земельних ділянок – юридичних осіб та постійних землекористувачів – суб’єктів господарювання, що в свою чергу вказує на неправомірність погодження відповідачем проекту рішення №186-13.

Представники позивача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Івано-Франківської міської організації роботодавців вимоги, викладені в позовній заяві підтримали в повному обсязі та надали аналогічні за їх змістом пояснення.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелком”, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не з’явився, проте на адресу суду, подав клопотання про розгляд адміністративної справи за відсутності уповноваженого представника.

Представники відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.60-64), просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, заперечення представників відповідача дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради листом від 24.05.2017 року за № 658/01-18/06.в, надіслано на погодження до Івано-Франківського територіального відділення Антимонопольного комітету України проект рішення міської ради «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік».

Відповідно до вказаного проекту рішення, з метою встановлення ставок земельного податку на території м. Івано-Франківська, відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», керуючись статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міською радою вирішено: 1. На території міста Івано-Франківська встановити з 01.01.2018 наступні ставки земельного податку: 1.1. ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у власності та користуванні юридичних та фізичних осіб, встановлюється у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки, крім випадків,визначених у пункті 1.2,1.3 та 1.4. ; 1.2.Ставка податку встановлюється у розмірі 4% від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім підприємств, установ та організацій, що належать до державної та комунальної власності, громадських організацій інвалідів України, їх підприємств, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель); 1.3. ставка земельного податку встановлюється у розмірі 0,03% від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання – юридичних осіб, які створені на добровільних засадах фізичними особами, та об’єднались на основі членства для ведення спільної діяльності виключно по обслуговуванню і утриманню індивідуальних гаражів та за ознакою як неприбуткова організація (установа); 1.4 ставка земельного податку за земельні ділянки, які зайняті житловим фондом (багатоквартирні житлові будинки), встановлюється у розмірі 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки (а.с.66).

Розглянувши лист виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 24.05.2017 №658/01-18/06в з доданим проектом рішення, Івано-Франківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України своїм листом від 02.06.2017 №01/1-16/452 погоджено проект рішення «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік»(а.с.67).

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 35 частини 1 статті 26 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання зокрема щодо затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно частини 1 статті 59 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» ).

Івано-Франківською міською радою (13 сесія) сьомого демократичного скликання прийнято рішення від 20.06.2017р. №186-13 «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік» (а.с.11).

Згідно наданих в судовому засіданні пояснень представників позивачів, 11.07.2017 на адвокатський запит представника позивачів надано відповідь про прийняття Івано-Франківською міською радою рішень, зокрема від 20.06.2017 № 186-13 «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік», від 08.07.2016 №215-6 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська», від 08.07.2016 №213-6 «Про встановлення ставок земельного податку на 2017 рік».

Позивачі вважаючи вказані рішення Івано-Франківської міської ради незаконними, винесеними з грубими порушеннями норм законодавства, з порушенням правил прийняття регуляторних нормативно-правових актів та таких, що порушують права суб’єктів господарювання – постійних землекористувачів та ставить їх в умови, гірші за інших суб’єктів, оскаржили їх в судовому порядку до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. Рішення по якій, станом на день розгляду даної адміністративної справи не прийнято.

Враховуючи факт грубого порушення вимог антимонопольного законодавства позивачами подано заяву до Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Із листа відповіді Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.06.2017 №011-25/471, повідомлено їх, що Івано-Франківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України погоджено проект оскаржуваного рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 № 186-13, з огляду на те, що для суб’єктів господарювання, що користуються земельними ділянками на праві постійного користування, ставка земельного податку встановлена у розмірі 4% від їх нормативної грошової оцінки. При цьому, орендна плата за користування земельною ділянкою ними не сплачується. Ставка земельного податку для суб’єктів, які користуються земельними ділянками на праві оренди, становить 1% від їх нормативної грошової оцінки. При цьому, такі суб’єкти господарювання, окрім плати за землю, сплачують орендну плату за землю у розмірі 3% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Не погодившись із висновками викладеними у наведеному листі, позивачами подано адміністративний позов до Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій щодо прийняття рішення про погодження проекту рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 №186-13.

В судовому засіданні встановлено, що 22.06.2017 Івано-Франківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, у зв’язку із надходженням до територіального відділення 15.06.2017 колективної заяви суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території Івано-Франківської міської ради, стосовно антиконкурентних дій Івано-Франківської міської ради (її виконавчого комітету) при розробці проекту рішення сесії міської ради «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік», з метою об’єктивного розгляду заяви суб’єктів господарювання, звернулось до Антимонопольного комітету України з листом про надання методичної допомоги з питань наведених в адресованому листі (а.с.68).

Антимонопольний комітет України листом від 20.07.2017 № 130-24/08-7893 на лист Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.06.2017 №011-25/471 про надання методичної допомоги щодо можливих неправомірних дій Івано-Франківської міської ради при прийнятті рішення «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік», повідомив, що зазначеним проектом рішення передбачається встановлення з 01.01.2018 наступних ставок земельного податку: - 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки – для земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні суб’єктів господарювання; - 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки – для земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання. Проектом рішення запропоновано встановити різні відсоткові ставки земельного податку в залежності від права власності чи користування земельною ділянкою. Проект рішення не містить розмежування стосовно цільового призначення земельних ділянок та видів діяльності, що планується здійснювати на них. Враховуючи відсутність інформації про здійснення суб’єктами господарювання діяльності на одному товарному ринку, в діях Івано-Франківської міської ради не вбачається ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції (а.с.69).

Спірні правовідносини врегульовані приписами Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України та ін.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольный комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно вимог статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 2 статті 12 зазначеного Закону передбачено, що повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 7 цього Закону, у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, між іншим, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (пункти 5, 12 частини 1 статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Відповідно до пункту 2 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України №32-р від 23 лютого 2001 року, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за №291/5482 (із змінами), у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції основним завданням відділення є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства, територіальні відділення Антимонопольного комітету України не наділені повноваженнями у сфері аналізу регуляторного впливу будь-якого нормативно-правового акту, а тому посилання представників позивачів на не дотримання Івано-Франківською міською радою правил прийняття регуляторного нормативно-правового акту - рішення від 20.06.2017 року № 186-13 «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік» судом під час розгляду даної адміністративної справи та в межах заявлених позовних вимог не приймається.

Щодо наявності порушень законодавства про захист економічної конкуренції у рішенні від 20.06.2017р. №186-13 Івано-Франківської міської ради «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік», суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України № 4-р від 01.04.1994р. «Про затвердження Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання» передбачено, що Погодженню підлягають рішення з питань: установлення порядку визначення цін і тарифів, граничних нормативів рентабельності для об'єктів антимонопольного регулювання; інші рішення, які можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках.

Розглянувши лист виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 24.05.2017 №658/01-18/06в з доданим проектом рішення, Івано-Франківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України своїм листом від 02.06.2017 №01/1-16/452 погоджено проект рішення «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік» з огляду на те, що для суб’єктів господарювання, що користуються земельними ділянками на праві постійного користування, ставка земельного податку встановлена у розмірі 4% від їх нормативної грошової оцінки. При цьому, орендна плата за користування земельною ділянкою ними не сплачується. Ставка земельного податку для суб’єктів, які користуються земельними ділянками на праві оренди, становить 1% від їх нормативної грошової оцінки. При цьому, такі суб’єкти господарювання, окрім плати за землю, сплачують орендну плату за землю у розмірі 3% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Аналогічна позиція викладена у листі Антимонопольного комітету України від 20.07.2017 №130-24/08-7893, зокрема у вказаному листі Антимонопольним комітетом України зазначено, що в діях Івано-Франківської міської ради не вбачається ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1, 2 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе , неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, обов'язковою умовою надання судом правового захисту є порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у процесуальних законах право на судовий захист передбачає можливість звернення особи до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи представниками позивачів не доведено, що оскаржувані ними дії відповідача щодо погодження проекту рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 №186-13, порушують їх права, свободи чи інтереси та необхідність їх відновлення у порядку та спосіб визначений в позовній вимозі, а саме прийняття судом рішення про визнання протиправними дій Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо прийняття рішення про погодження проекту рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 №186-13.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер», Приватного підприємства «Вестхім», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Івано-Франківська міська організація роботодавців до Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій щодо прийняття рішення про погодження проекту рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 №186-13, задоволенню не підлягає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду, або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Скільський І.І.

Рішення складене в повному обсязі 24 січня 2018 р.