Рішення № 71813145, 18.01.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2018 рокум. Ужгород№ 807/139/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Гаврилка С.Є., суддів: Рейті С.І., Луцовича М.М.,

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

позивача – не з’явився;

представника позивача – не з’явився;

відповідач – представники - не з’явився;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Закарпатський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності незаконною та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 18 січня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 26 січня 2018 року. Розгляд даної справи здійснено за правилами загального позовного провадження із врахуванням відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду відповідно до вимог КАС України, у редакції, що діяв до 15 грудня 2017 року.

06 лютого 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, якою просив суд: "1. Визнати рішення від 20 травня 2016 року Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про повернення заяви та доданих документів на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 після встановлення йому інвалідності війни ІІІ групи 20 квітня 2015 року - незаконним; 2. Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як інваліду війни ІІІ групи у розмірі 206700 грн.; 3. Постанову допустити до негайного виконання; 4. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов’язання Міністерства оборони України подати звіт у строк, визначеного судом" (а.с.а.с. 5-8).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, суддею Гаврилко С.Є. відкрито провадження та призначено справу до попереднього судового засідання (а.с. 3).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду (а.с.а.с. 22, 23, 24).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року вирішено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, яка занесена до журналу судового засідання, Закарпатський обласний військовий комісаріат залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Мотивуючи свої вимоги, позивач та його представник вказали наступне. Зокрема вказали, що позивач у період з 08 травня 1984 року по 01 липня 1986 року проходив службу у Збройних Силах. У період з 15 вересня 1985 року по 28 червня 1986 року проходив військову службу в ДРА, не приймав участь у бойових діях. У відповідності до рішення Закарпатської обласної контрольної МСЕК 20 квітня 2015 року позивачеві встановлено III групу інвалідності у зв’язку із отриманим пораненням (контузії), що пов’язане із виконанням ним обов’язків під час перебування в країнах, де велися бойові дії. 11лютого 2016 року позивач звернувся до Закарпатського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 16 частини 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Листом від 02 лютого 2017 року № 578, позивачу була надана відповідь про те, що згідно витягу з протоколу № 36 від 20 травня 2016 року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби документи позивача повернуті до Закарпатського обласного військового комісаріату з причин відсутності документа, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), оскільки відсутні дані про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Позивач зазначає, що ним до заяви була надана копія акту судово-медичного освідчення № 566 від 26 грудня 2014 року у якому зазначено обставини його поранення під час проходження військової служби в ДРА.

17 січня 2017 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява представника позивача, якою представник просив суд розглянути дану справу за відсутності позивача (а.с. 84).

18 січня 2017 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання, яким представник просив суд розгляд справи відкласти у зв’язку з тим, що: "на 10.30 год. 10.11.2017 у Львівському апеляційному господарському суді призначене слухання справи № 914/1708/16". Суд зазначає, що представником зазначено дату судового засідання, яка вже минула. Тому вказана причина була розцінена судом як неповажна (стаття 205 частина 3 пункт 1 КАС України) (а.с. 90).

18 січня 2017 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшла заява, якою представник просив суд розглянути дану справу розглянути без його участі. Зазначено, що проти позову третя особа заперечує. Цією ж заявою надав суду документи, що ним витребовувались (а.с.а.с. 93-96).

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідачем не було надано суду письмових заперечень проти позову, окрім заяви про залишення позовної заяви без розгляду, клопотання про залучення Закарпатського обласного військового комісаріату як третьої особи та клопотання про залучення цього ж військового комісаріату як співвідповідача.

Представником третьої особи до суду подано заперечення, згідно якого позовні вимоги не визнає, а обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, вважає надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Зазначає, що позивачем не надано жодного документу, що свідчив би про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Сам же факт встановлення причинного зв’язку поранення позивача було встановлено судово-медичним експертом зі слів самого позивача.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв’язку з існуванням на те об’єктивних причин.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах в період з 08 травня 1984 року по 01 липня 1986 року, з них у період 15 вересня 1985 року по 28 червня 1986 року – у складі в/ч пп 27883 ДРА, де брав участь в бойових діях.

20 квітня 2015 року рішенням Закарпатської обласної контрольної МСЕК позивачу встановлена ІІІ група інваліда війни згідно отриманого поранення (контузії), пов’язаного з виконанням обов’язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 10).

11 лютого 2016 року позивач звернувся до Закарпатського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги (а.с. 9)

Закарпатський обласний військовий комісаріат, висновком від 23 березня 2016 року за № 2180, заяву позивача із доданими до неї позивачем документами було направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, для її подальшого розгляду (а.с. 93). Зокрема, Закарпатський обласний військовий комісаріат вказав на те, що ОСОБА_1 має право на отримання зазначеної грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Листом від 03 червня 2016 року за № 4112/2 Закарпатським обласним військовим комісаріатом була надана відповідь позивачеві про те, що згідно витягу з протоколу № 36 від 20 травня 2016 року засідання Комісії Міністерства оборони України із розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, документи позивача повернуті до Закарпатського обласного військового комісаріату з причин відсутності документа, що свідчить про причину та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (а.с.а.с. 95, 96).

Відповідно до частини першої статті 16 частин 1 та 2 пункту 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (далі по тексту – Закон України № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

У відповідності до статті 162 частини 1 пункту "б" Закону України № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 25 грудня 2013 року за № 975 (далі по тексту – Порядок).

Відповідно пункту 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: 1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

Відповідно до пунктів 11-13 Порядку військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв’язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Отже, згідно положень вищенаведеного нормативно-правового акту, рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю військовослужбовців приймає головний розпорядник коштів, у даному випадку Міністерство оборони України, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати.

Як встановлено під час розгляду справи по суті, комісією з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби розглянуто подані, в тому числі позивачем, документи. Комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Відповідний протокол № 36 від 20 травня 2016 року комісії із розгляду питань , пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, був затверджений ОСОБА_3 оборони України (а.с. 95).

Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) висловив правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб’єкта владних повноважень, прийняте з цього питання.

Водночас, з вказаного протоколу та матеріалів справи не вбачається прийняття комісією з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, а є лише факт направлення документів що розглядались на доопрацювання. Натомість, вчинення таких дій як повернення заяви військовослужбовця без реалізації, діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством України не передбачалось.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. (Аналогічна правова позиція також наведена в постановах Верховного суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14).

Відповідно до статті 9 частини 2 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі статті 9 частини 2 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування статті 9 частини 2 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

У відповідності до статті 245 частини 2 пункту 10, частини 4 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зауважує, що при ухваленні рішення виходить з неприпустимості підміни судом суб’єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб’єкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

Виходячи з наведеного та враховуючи положення статті 9 частини 2, статті 245 КАС України, суд вважає необхідним та достатнім заходом для належного захисту прав позивача – визнання бездіяльність Міністерства оборони України протиправною та зобов’язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги та прийняти рішення по суті.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом ОСОБА_3 Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Керуючись статтями 2 частиною 3 пунктом 10, 14, 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Закарпатський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності незаконною та стягнення коштів – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Міністерства оборони України протиправною.

Зобов’язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги та прийняти рішення по суті.

У задоволенні позову в частині решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5))..

Гловуючий суддя Судді:ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6