Рішення № 71813105, 20.12.2017, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1156/17

провадження № 2/179/1221/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Бондар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2, Магдалинівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2, Магдалинівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку.

Позивач в позові посилається на те, що Бузівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області їй було відведено земельну ділянку в натурі на місцевості №15 (територія Бузівської сільської ради, територія колишнього КДСП «Вікторія») у розмірі земельної частки (паю) площею 5,240 га для виробництва сільськогосподарської продукції з метою подальшого її використання за цільовим призначенням, та передано її у приватну власність, про що виданий 01.10.2001 р. Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 037372 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД №5534.

Магдалинівською районною державною адміністрацією 18.01.2001 року на ім’я ОСОБА_1 був виданий сертифікат на земельну частку (пай) серії ДП № 0143522, яка знаходиться в межах колишнього КДСІІ «Вікторія» с. Ковпаківка Бузівської сільської ради, площею 5,30 в умовних кадастрових гектарах.

В подальшому землевпорядною організацією була складена схема поділу земель колективної власності колишнього КДСІП «Вікторія» на земельні частки (паї), складанню якої передувало ряд підготовчих робіт по її розробленню та складанню, в результаті чого на ній було зазначено кількість земельних ділянок (паїв), їх межі та площа. На кресленнісхеми, запроектовані земельні ділянки (паї) були пронумеровані в зростаючому порядку з нанесенням на неї площі кожної земельної ділянки.

У зв’язку з цим, на загальних зборах колишнього КДСІІ «Вікторія» був проведений розіграш номерів земельних ділянок (паїв) згідно схеми розпаювання земель колективної власності КДСП «Вікторія» по землям, що розташовані на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області серед власників сертифікатів КДСП «Вікторія».

Документів (актів, протоколів) стосовно розпаювання земель колишнього КДСГІ «Вікторія» в архівному секторі Магдалинівської райдержадміністрації немає, про причину їх відсутності позивачеві не відомо.

Тобто, в результаті розіграшу, позивач отримала земельну ділянку (пай) із земель КДСП «Вікторія», площа якої складає 5,240 га.

В подальшому, передача земельної ділянки у приватну власність позивачеві здійснювалася у відповідності до схеми поділу (розпаювання) земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Вікторія».

05 березня 2001 року Бузівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області прийняла рішення за № 101 про видачу ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на землю, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В подальшому, Бузівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області на ім’я ОСОБА_1 був виданий державний акт на право приватної власності на землю від 01 жовтня 2001 року серії ІІІ-ДІІ № 037372, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5534, у відповідності до якого на підставі рішення Бузівської сільської ради від 05 березня 2001 року за № 101 позивачеві була передана у приватну власність -земельна ділянка, площею 5,240 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак, державний акт на право приватної власності на землю від 01 жовтня 2001 року серії ІІІ-ДП № 037372, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5534 - підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що такий на цю ж земельну ділянку був виданий державний акт на право приватної власності на ім'я ОСОБА_2, який виготовив технічну документацію та відповідно отримав кадастровий номер земельної ділянки.

При зверненні до землевпорядної організації виявилось, що державний акт позивача виданий не на її земельну ділянку.При зверненні до Бузівської сільської ради позивачеві було надано викопіювання на іншу земельну ділянку, яка з моменту розпаювання і до цього часу рахувалася за нею.

Виготовлення проектно-технічної документації на земельні ділянки відбувалося на підставі: рішень сільської ради, викопіювання сільської ради стосовно розташування земельної ділянки та суміжних землекористувачів. Після виготовлення технічної документації видавався державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Оскільки Бузівською сільською радою було видано помилково викопіювання на іншу земельну ділянку, то й державний акт було видано помилково на іншу земельну ділянку.

Отже, Бузівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, видаючи викопіювання для отримання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, безпідставно та помилково зазначила іншу земельну ділянку.

На підставі наведеного, позивач звертається до суду та прохає: визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 01 жовтня 2001 року серії ІІІ-ДП № 037372, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5534, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5,240 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; визнати за позивачем право власності на земельну ділянку (пай) із земель колишньогоКДСП «Вікторія», яка виділена в натурі на місцевості № 15 у розмірі земельної частки (паю) відповідно до рішення Бузівської сільської ради №101/14-ХХІІІ від 05.03.2001 р., з цільовим призначенням - для ведення товарногосільськогосподарського виробництва та яка розташована на території Бузівської сільської ради та зобов’язати Магдалинівську районну державну адміністрацію передати позивачеві вказану земельну ділянку; зобов’язати Бузівську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області відшкодувати витрати, пов’язані з судовим розглядом цієї справи.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надавши до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа – ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що Бузівською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області їй було відведено земельну ділянку в натурі на місцевості №15 (територія Бузівської сільської ради, територія колишнього КДСП «Вікторія») у розмірі земельної частки (паю) площею 5,240 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передано її у приватну власність (а. с. 13), про що виданий 01.10.2001 р. державний акт на право приватної власностіна землю серії ІІІ-ДП № 037372 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД №5534 (а. с. 11).

Розмір земельної ділянки, згідно державного акту на право приватної власності на землю від 01 жовтня 2001 року серії ІІІ-ДП № 037372, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5534, є таким, що й на земельну ділянку на право приватної власності, який виданий на ім'я ОСОБА_3, а саме 5,240 га (а. с. 51), однак розмір земельної ділянки № 15, яку передбачалося передати ОСОБА_1 становить 5,876 га (а. с. 49, 53), у зв’язку із чим виникла розбіжність.

За змістом статті 17 ЗК України 1990 року (в редакції, яка була чинною на час прийняття рішення виконавчого комітету Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області) передача земельних ділянок у приватну власність провадилась ОСОБА_4 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови – до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_3 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім’ї. ОСОБА_4 народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) ОСОБА_4 народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) ОСОБА_4 народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

ОСОБА_4 до статті 22 ЗК України 1990 року (в редакції, яка була чинною на час видачі спірного державного акта) право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_4 народних депутатів (стаття 23 ЗК України 1990 року в редакції, яка була чинною на час видачі спірного державного акта), та виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

ОСОБА_4 до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі статтею 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87–90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143–146, 149, 151, 153–158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов’язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Оскільки позивачеві видано державний акт на право приватної власності в якому вказані дані, які не відповідають документам на підставі, яких його видано, суд вважає за необхідне поновити порушене право позивача шляхом визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю від 01 жовтня 2001 року серії ІІІ-ДП № 037372, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5534, визнавши за позивачем право на земельну частку (пай) із земель колишнього КДСП «Вікторія», яка виділена в натурі на місцевості № 15 у розмірі земельної частки (паю).

ОСОБА_4 до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суду не надано об’єктивних доказів, що позивач понесла витрати пов’язані із розглядом справи, у зв’язку із чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача відшкодувати витрати.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 526, 598, 599 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю від 01 жовтня 2001 року серії ІІІ-ДП № 037372, який зареєстрований в Книзі записів державний актів на право приватної власності на землю за № 5534, яким підтверджено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 5,240 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати право власності на земельну ділянку (пай) із земель колишнього КДСП «Вікторія», яка виділена в натурі на місцевості № 15 у розмірі земельної частки (паю) відповідно до рішення Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 101/14-XXIII від 05.03.2001 року, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платників податку, згідно з даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податку – НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та зобов’язати Магдалинівську районну державну адміністрацію передати ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Т.А.Ковальчук