Рішення № 71812920, 25.01.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року (16год.15 хв.)Справа № 808/89/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., за участю секретаря судового засідання Стратулат С.В., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (70202, Запорізька область, м.Гуляйполе, вул.Гагаріна, 51, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Гуляйпільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70202, Запорізька область, м.Гуляйполе, вул.Героїв України, код ЄДРПОУ 41248524)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1Є.) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Гуляйпільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі – відповідач, Гуляйпільське ОУПФУ), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (чинної на момент призначення пенсії, на грудень 2013 року); 2) зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №292 від 06.04.2016 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» у відповідності ст.37-1 Закону України «Про державну службу» діючої на час призначення пенсії, з розрахунку 90 відсотків заробітної плати з 01.05.2016 як призначеної довічно та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням раніше виплачених сум та у разі подальшого підвищення заробітної плати працюючого на відповідній посаді державного службовця проводити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до ст.37-1 Закону України «Про державну службу».

У позовній заяві (а.с.3а-6) позивачем зазначено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з та отримує пенсію, призначену відповідно до ст.37 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу» із розрахунку 90% від заробітку. На момент призначення пенсії ст.37 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу» передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати. Відповідно до ст.37-1 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу» в редакції від 07.08.2011, що діяла на час призначення позивачу пенсії, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» від 16.01.2003 №432-ІV передбачено, що порядок перерахунку пенсій, передбачений цим Законом, поширюється на пенсіонерів, яким пенсія державних службовців призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», а отже поширюється і на позивача. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №292 від 06.04.2016 "Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році" державним службовцям відбулось підвищення заробітної плати. Таким чином, позивач вважає, що у неї виникло право на перерахунок призначеної пенсії з 01.05.2016. Позивачем 10.11.2017 до Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області був направлений запит для надання Довідки про заробітну плату, яку одержує працюючий державний службовець на відповідної посаді яку позивач займав до виходу на пенсію, згідно з Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» що подається для перерахунку пенсії не працюючим державним службовцям, а також державним службовцям, яки на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію за формою затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 №15-1. Позивач 13.11.2017 отримала довідку про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка за вислугу років), що подається для призначення пенсії) відповідно до Закону України «Про державну службу» в якій зазначено. Станом на 01.11.2017 на посаді начальника відділу освіти посадовий оклад становить 5000,00 грн., надбавка за ранг (5 ранг) 600,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) (за стаж державної служби 21 рік 8 місяців). Того ж дня, 13.11.2017 позивачем до Гуляйпільського ОУПФУ було подано заяву про проведення перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням посадових окладів і рангів працюючим державним службовцям з 01.05.2016 у відповідності до діючої на час призначення пенсії ст.37-1 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу», з розрахунку 90 відсотків виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. У перерахунку пенсії мені відмовлено, про що повідомлено листом відповідача від 20.11.2017 №44/К-4 який позивач отримала 30.11.2017. З листа Гуляйпільського ОУПФУ позивачу стало відомо, що провести перерахунок її пенсії станом на 01.05.2016 немає законних підстав. Свою відмову відповідач аргументував тим, що з прийняттям Законом України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу», ст.37-1 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу» втратила чинність, а ст.90 вказаного Закону зазначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». На думку позивача такі дії відповідача є незаконними та необґрунтованими.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.76-80), в якому, зокрема, зазначено, що умови пенсійного забезпечення державних службовців до 1 травня 2016 року визначалися Законом України №3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу». Так, ст.37 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. Частина перша ст.37-1 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу» у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. 01.01.2015 набрав чинності Закон України №76-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723- XII викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовленої необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 1 січня 2015 року делегував Уряду. Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 1 січня по 1 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України №865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців, та яка відповідно до пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики». Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 не містить. Отже, з 01.12.2015 по 01.05.2016 чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України. У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий Закон №889-VIII. У зв'язку з набуттям з 01.05.2016 чинності зазначеним Законом, положення Закону №3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII). Натомість у ст.90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-ІV, ст.42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено. У зв'язку зі зміною правового регулювання відносин, пов'язаних із пенсійним забезпеченням державних службовців, розмір призначеної пенсії позивача не зменшився. Посилання позивача на порушення ст.22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон №76-VІІІ яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані ст.90 Закону №889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який, до того ж, у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч.2 ст.12 КАС України).

Як передбачено ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з’ясував наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, копії трудової книжки позивача, Розпорядженням голови Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області від 27.09.2011 №76 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу освіти Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області 27.09.2011 у зв’язку з досягненням граничного віку проходження державної служби, п.3 ст.30 Закону України «Про державну службу», стаж державної служби понад 27 років. Позивачу виплачено грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів.

Відповідно Розпорядження відповідача №125305 від 08.11.2011 повний трудовий стаж ОСОБА_1 становить 37 років 9 місяців 19 днів (з них держслужба: 27 років 7 місяців 23 дні). Вказані данні кореспондують Протоколу про призначення пенсії №2562 від 12.10.2011.

Судом досліджені Довідки: про заробіток для обчислення пенсії №035/01-23 від 27.09.2011; про складові заробітної плати (вих.№169/01-18 від 13.11.2017).

До суду надано відповідь Гуляйпільського ОУПФУ (вих.№44/к-4 від 20.11.2017) в якому відповідач, серед іншого, зазначає: «… На Ваше звернення до Гуляйпільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомляємо, що Ви отримували пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» з 28.09.2011. З 01.10.2017, згідно Закону України №2148-VІІІ від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», Ваша пенсія була автоматично переведена на пенсію обчислену на загальних підставах. Згідно поданої заяви від 15.11.2017 №982 Вашу пенсію буде переведено за нормами Закону України «Про державну службу» з 01.12.2017. … Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016, не передбачено проведення перерахунків пенсій, призначених згідно із чинним законодавством. …» (а.с.34-35).

Вирішуючи по суті переданий на розгляд публічно-правовий спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.37-1 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу» (у редакції, яка була чинною на момент виходу позивача на пенсію) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Як, серед іншого, зазначено у п.2 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу», який набрав чинності з 01.05.2016: «2. Визнати такими, що втратили чинність: 1) Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №52, ст.490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу; …».

Так, згідно п.5 Розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України №213-VIII від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (визнаного таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-рп/2016 від 08.06.2016): «У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", ...».

Відповідно до ч.1 ст.90 Закону України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно абз.1 ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Тому суд не погоджується з думкою позивача про відсутність механізму перегляду, підвищення та індексації пенсії державним службовцям.

Позивач обґрунтовує свої доводи п.4 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (у редакції, яка була чинною на дату виходу позивача на пенсію): «4. У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. №432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання "заслужений", за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію. За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.».

Однак, пп.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України» вказаний вище п.4 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000 – виключено. Сама ж постанова Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000 втратила чинність 23.09.2016.

01.01.2015 набрав чинності Закон України №76-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Правове регулювання Кабінетом Міністрів України зазначеного питання у період з 01.01.2015 по 01.12.2015 знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Звідси, з 01.12.2015 по 01.05.2016 законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за ст.37 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу».

При цьому, чинна у період 01.12.2015 по 01.05.2016 редакція ст.37-1 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу» (якою обґрунтовані доводи позивача) не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч.2 ст.6 КАС України).

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у п.28 Ухвали по справі «ОСОБА_2 проти України» від 03.06.2014 (Заява №43331/12): «28. Суд також зазначає, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю (див.ухвалу щодо прийнятності від 8 жовтня 2013 року у справі «ОСОБА_3 Матеуш та Сантуш Жануаріо проти Португалії» (Da Conceiзгo Mateus and Santos Januario v. Portugal), заяви №62235/12 та №57725/12).».

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 (Справа №1-42/2011) вказав, що: «… Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. … Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. …».

Як, зокрема, зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 07.11.2017 по справі №398/4332/16-а: «… з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови КМУ №1013, якою пункт 4 постанови КМУ №865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців. …».

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч.5 ст.13 Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів»).

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 вказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (70202, Запорізька область, м.Гуляйполе, вул.Гагаріна, 51, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Гуляйпільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70202, Запорізька область, м.Гуляйполе, вул.Героїв України, код ЄДРПОУ 41248524) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення виготовлено у повному обсязі 25.01.2018.

Суддя Ю.В.Калашник