Ухвала суду № 71812595, 25.01.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/397/16-к

Номер провадження 1-кп/305/100/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2018 року. Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді – Тулик І.І.

з участю: секретаря – Шемота М.І.

прокурора – Ластовичак В.Ю.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника – ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному 11.12.2015 року в ЄРДР за № 42015070140000137 про обвинувачення

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр-на. України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, непрацюючого, військовозобов’язаного, раніше судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2017 року до Рахівського районного суду Закарпатської області з апеляційного суду Закарпатської області, після скасування попередньої ухвали, повернулося кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 389 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просить перенести підготовче засідання для уточнення обвинувачення.

Захисник ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 вважають, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, ці обставини зазначені також у ухвалі апеляційного суду Закарпатської області від 07.06.2017 року, тому просять повернути обвинувальний акт прокурору, для усунення недоліків.

Заслухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, у зв’язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного: завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Одним із загальних засад кримінального провадження є верховенство права та його законність (п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 7 КПК України), поняття яких законодавцем визначено у ст. ст. 8 та 9 названого Кодексу.

В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано наступне: «оскільки Конституція України, як зазначено і її ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються приписи ч. 1 ст. 9 КПК України, якими передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, суд не пізніше п’яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 389 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015070140000137 від 11.12.2015 року.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Так відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Як роз’яснено в п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. У формулюванні обвинувачення повинні бути відображені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме про подію кримінального правопорушення (час, місце спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інші. Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити в себе не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об’єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення. Отже, в обвинувальному акті повинен мати місце як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, так і формулювання обвинувачення. До того ж законодавець чітко визначає, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Судом встановлено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Зокрема, в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення не викладені, зокрема не вказано який саме графік відбуття громадських робіт був встановлений ОСОБА_1, обсяг та місце роботи, періодичність та час виконання, кінцевий строк виконання громадських робіт, не зазначено в чому полягало порушення порядку та умов відбування покарання (яких саме).

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України.

Таким чином суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України зазначений обвинувальний акт необхідно повернути прокурору, для усунення виявлених недоліків у встановлений судом строк, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 9, 91, 110, 291, 293, 314, 369, 370, 372, 376 КПК України, –

ПОСТАНОВИВ:

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 42015070140000137 від 11.12.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 389 КК України прокурору Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури для усунення недоліків у місячний строк з дня набрання законної сили ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд.

Суддя: Тулик І.І.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду: Тулик І.І.