Рішення № 71812335, 26.01.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2018 року № 810/4016/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: Козинська сільська рада Миронівського району Київської області, Миронівська районна державна адміністрація про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: Козинська сільська рада Миронівського району Київської області, Миронівська районна державна адміністрація в якому просить суд:

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області прийняти рішення щодо виділення, ОСОБА_1, земельної ділянки в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, в розмірі середньої частки (паю) 2,83 в умовних кадастрових гектарах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому належить право на земельну частку (пай) в землях Колективного сільськогосподарського підприємства акціонерного товариства "Україна" села Козин Миронівського району Київської області розміром 2,83 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого Миронівською районною державною адміністрацією Київської області. З метою реалізації свого права на землю, позивач звертався з заявою до Миронівської районної державної адміністрації Київської області з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, земельної частки (паю) у власність, місце розташування якої, погодила Козинська сільська рада Миронівського району Київської області. Розглянувши заяву ОСОБА_1, Миронівська районна державна адміністрація Київської області прийняла розпорядження, яким надала дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, земельної частки (паю) у власність площею 2,83 умовних кадастрових гектари для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області. Для виділення вказаної земельної ділянки в натурі позивач звертався з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та просив ухвалити відповідне рішення. Проте, в задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 було відмовлено, мотивуюче це тим, що повноваження на виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів належать сільським, селищним, міським радам, за межами населених пунктів - районним державним адміністраціям, а також, рекомендовано звернутись до відповідної землевпорядної організації для розробки документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки згідно чинного законодавства. На підставі цього, позивач вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області проявляє протиправну бездіяльність щодо вирішення питання про виділення в натурі земельної частки (паю) ОСОБА_1, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду на 23 січня 2018 року.

Представник відповідача в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що в Головного управління Держгеокадастру у Київській області, згідно повноважень не має правових підстав для прийняття рішення про передачу у власність, надання, виділення земельних часток (паїв), проте, законодавством України чітко врегульований порядок виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Так, відповідач зазначає, що відповідно до законодавства, підставами для виділення земельних часток ( паїв ) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Представник третьої особи Козинської сільської ради в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання, відповідно до якого по суті позовних вимог не заперечує та просить суд проводити розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи Миронівської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що правовстановлюючим документом, - свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області 27 лютого 2015 року та зареєстрованим в реєстрі за № 628, посвідчено, що на підставі заповіту, засвідченого Козинською сільською радою Миронівського району Київської області 12 листопада 1996 року за реєстровим № 60, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1. Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства акціонерного товариства "Україна" села Козин Миронівського району Київської області розміром 2,83 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала померлому ОСОБА_2 на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 09 січня 1997 року та зареєстрованого 10 січня 1997 року за № 4148 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

27 лютого 2015 року в сертифікат про право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданий Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 09 січня 1997 року та зареєстрований 10 січня 1997 року за № 4148 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), внесено зміни у зв'язку з передачею права на земельну частку (пай) ОСОБА_1.

04 червня 2015 року Миронівською районною державною адміністрацією Київської області прийнято розпорядження № 188 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, земельної частки (паю) у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області», відповідно до якого позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, земельної частки (паю) у власність орієнтовною площею 2,83 в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області.

09 жовтня 2015 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання йому дозволу на поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, у зв'язку з виділенням земельної ділянки, земельної частки (паю) у власність, відповідно до розпорядження голови Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 04 червня 2015 року № 188 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, земельної частки (паю) у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області».

Листом від 16 листопада 2015 року № 31-10-7777.3-7356/0/38-15-СГ Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило позивача, що бажана для відведення земельна ділянка перебуває в користуванні третіх осіб, а в Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутні правові підстави для надання дозволу на її поділ.

29 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про виділення йому в натурі (на місцевості) земельного паю розміром 2,83 умовних кадастрових гектари на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповідь на заяву, позивач отримав лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27 жовтня 2017 року № Ч-32113/0-17437/6-17 яким питання виділення земельної ділянки не було вирішено, однак позивачу було рекомендовано звернутись до відповідної землевпорядної організації для розробки документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначаються Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» урегульовано, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

При цьому, стаття 122 Земельного кодексу України, на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою позицію по справі, а саме її 4 частина передбачає, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Однак Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" є спеціальним законом по відношенню до норм Земельного кодексу України, оскільки регулює саме порядок виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам особам, чиє право на землю посвідчено відповідними сертифікатами.

Оскільки ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) належить відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого сертифікатом серії НОМЕР_1, виданого 09 січня 1997 року Миронівською районною державною адміністрацією Київської області батькові позивача, - ОСОБА_2, як члену колективного сільськогосподарського підприємства акціонерного товариства «Україна», спадкоємцем якого є позивач, то питання виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) повинно регулюватись спеціальним законом - Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

У зв'язку з цим, відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", рішення про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) за межами населеного пункту повинно бути прийняте Миронівською районною державною адміністрацією Київської області.

Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Київській області відмовляючи позивачу в прийнятті рішення щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, вчинило правомірно, оскільки законодавчо не наділене повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками колишніх Колективних сільськогосподарських підприємств, оскільки це суперечить частині 4 статті 122 Земельного кодексу України, у якій зазначено, що органи Держгеокадастру приймають рішення щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Київській області у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, який Земельним кодексом України та законами України наділений повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.