Рішення № 71812320, 26.01.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2161/17

провадження №2/176/176/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

26 січня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря Ханіної М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом та просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.03.2013 року на загальну суму 32 228,46 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.03.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому, погодили, що кредитний ліміт Банк має право зменшити або збільшити в будь-який момент.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Свої зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконує, у зв’язку із чим станом на 30.09.2017 року виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 32228,46 грн., з яких: 2099,93 грн. – заборгованість за кредитом; 24917,65 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3200,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1510,88 грн. – штраф (процентна складова).

Позивач свого представника у судове засідання не направив. В позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, й дає свою згоду на заочний розгляд справи. А також у заяві від 11.01.2018 року позивач заявив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 11 січня 2018 року було прийнято рішення про розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копію ухвали суду від 11 січня 2018 року було направлено відповідачу та запропоновано у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали надати відзив на позовну заяву.

Поштовий конверт, направлений на адресу ОСОБА_1 повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач відзиву на позов не надав, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає, що є передбачені ст.ст. 280,281 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20.03.2013 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідно умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 300,00 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 30.00% на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому, погодили, що кредитний ліміт Банк має право зменшити або збільшити в будь-який момент.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві (а.с.6).

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк. /а.с.19/

Факт користування відповідачем ОСОБА_1В кредитною карткою підтверджується випискою про рух коштів по картковому рахунку за період з 20.03.2013 року по 30.09.2017 року. /а.с.49-58/

Однак, зобов’язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує. У зв’язку із чим, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 30.09.2017 року виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 32228,46 грн., з яких: 2099,93 грн. – заборгованість за кредитом; 24917,65 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3200,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1510,88 грн. – штраф (процентна складова).

Але з таким розрахунком позивача погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм та правил надання банківських послуг та тарифи банку, які стосуються зміни відсоткової ставки в сторону збільшення від 30% і більше не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки позивачем не надано доказів, що такі умови містять підпис позичальника.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 гривень+5% від суми заборгованості по кредитному літу з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій. (а.с.27).

Аналогічно судом не може бути застосована і ця штрафна санкція як умова кредитного договору, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що саме з цими умовами та правилами надання банківських послуг погодився відповідач на момент укладення договору.

Позивач суду не надав доказів про підписання відповідачем ОСОБА_1 умов та правил надання банківських послуг. Це не суперечить і правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справі № 6-16 цс 15 від 11 березня 2016 року.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов’язки відповідно до договору. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Що ж стосується комісії та пені, то така умова кредитування не зазначена ні у заяві позичальника про надання банківських послуг, а також не передбачена і наданими позивачем у матеріали справи умовами та правилами надання банківських послуг, тому заборгованість за пенею та комісією також не підлягає стягненню з відповідача. До того ж відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 30.09.2017р. за тілом кредиту у розмірі 2099,93 грн. та проценти із відсоткової ставки 30,00%. з наступних підстав.

З розрахунку та тексту позову слідує, що позивач в односторонньому порядку на підставі п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг збільшував процентну ставку за договором з 01.09.2014 року до 34,80%, з 01.04.2015 року до 43,20%.

Проте відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

За такого, збільшення процентної ставки позивачем в супереч положенням ч.3 ст. 1056-1 ЦК України є нікчемним.

Крім того, п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, на який як на підставу для збільшення процентної ставки посилається позивач, взагалі всупереч вимогам ст. 1056-1 ЦК України не вказує на умови, за яких банк мав би право збільшувати процентну ставку. Тим паче, що суду не було надано доказів про підписання відповідачем, ОСОБА_1 умов та правил надання банківських послуг.

Тому, з 01.09.2014 року позивач мав продовжувати нараховувати відповідачу проценти в розмірі 30,00 % річних і за 1126 днів (з 01.09.2014 року по 30.09.2017 року) проценти мають становити 1970,43 грн. (2099,93 грн. х 30,00 % : 360 днів х 1126 днів).

А загалом заборгованість відповідача за процентами з врахуванням раніше нарахованих процентів, вказаних в розрахунку банка за період з 20.03.2013 року по 01.09.2014 року в сумі 597,82 грн., становить 2568,25 грн. (597,82 грн. + 1970,43 грн.).

Таким чином з відповідача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 30.09.2017 року в сумі 4668,18 грн., з яких: 2099,93 грн. – заборгованість за кредитом; 2568,25 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Відповідно до ст. 133,141 ЦПК України із відповідача на користь банку необхідно стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 232,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 549, 599, 1054 ЦК України та згідно ст.ст. ст.ст. 131, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 287, 288, 354-355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що має ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого проживаючим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО № 305299 заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.03.2013 року станом на 30.09.2017 року у розмірі 4668 (чотири тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 18 коп., з яких: 2099,93 грн. – заборгованість за кредитом; 2568,25 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом та 232 (двісті тридцять дві) грн. 00 коп. – на часткове відшкодування сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_2