Рішення № 71811281, 25.01.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/3267/17

Справа № 2/243/39/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді – Кузнецова Р.В.,

при секретарі – Малиновській І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов’янська справа за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності юридичної особи № 3262-К-Н-О звернувся до Слов’янського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на тих підставах, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29 серпня 2013 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, складає між нею та Банком Договір.

Відповідно до умов договору, він діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонгується на такий же строк. Договором також передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Згідно із ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк.

У порушення зазначених норм договору та закону, відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконала, у зв’язку із чим, станом на 31 січня 2017 року має заборгованість у розмірі 12 115,58 грн., яка складається з наступного:

-225,92 грн. – заборгованість за кредитом;

-7836,54 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

-3000,00 – заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

-553,12 грн. – штраф (процентна складова).

За таких обставин позивач вважає, що відповідач у строк, вказаний в договорі своїх зобов’язань по договору не виконує, а тому просить суд стягнути вказані кошти з відповідача.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, на задоволенні позову наполягав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі. У раніше проведених судових засіданнях представник позивач просив позов задовольнити в повному обсязі, крім того, представником позивача до суду було подано письмові пояснення по справі в яких зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29 серпня 2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300.00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Стосовно зазначення відповідачем, що розмір заборгованості є непомірно великим.

Приписами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідачка була вільна як у виборі фінансових установ для отримання кредиту так і у виборі форми кредитування. ОСОБА_1 укладаючи договір підтвердила згоду зі всіма умовами договору та вважала їх справедливими по відношенню до себе. Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" проценти не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Щодо посилання відповідачки на положення ст. 616 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Наявність вини кредитора доводить боржник при вирішення такого спору. Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Тобто, чинним законодавством встановлено право, а не обов’язок звертатися до суду із позовом щодо дострокового стягнення заборгованості із боржника, у випадку порушення останнім зобов’язань за кредитним договором. Відповідач не надала доказів про те, що саме поведінка банку унеможливила виконання ним своїх зобов'язань, що призвело до збільшення обсягу загальної заборгованості за кредитним договором. Звернення банком за захистом свого порушеного права не одразу після виявлення порушення такого права, не може свідчити про прострочення кредитора або ж порушення зобов'язання з вини кредитора, оскільки відповідачем не надано доказів, що така поведінка кредитора унеможливила виконання боржником своїх зобов'язань. Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником.

Щодо зменшення розміру пені.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплати неустойки. Згідно із ст. 627 ЦК України, свобода договору включає вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Укладаючи Договір Позичальник не ставив під сумнів розумність і справедливість його умов, навпаки, укладаючи договір сторони розумно оцінювали умови, за яких він буде виконуватися, зокрема, зважувати відповідальність, яка настає, згідно з умовами Договору, при його невиконанні чи неналежному виконанні. При укладанні Договору сторони досягли згоди щодо його умов відповідно до ст. 638 ЦК України. Таким чином, розумною вважається сума неустойки (штрафу та пені), яку сторони визначили та погодили при укладенні Договору. Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Отже, згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений при одночасній наявності обох умов, зазначених у згаданій нормі. Судова практика Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин" (2010р.) містить наступне: "хоча зазначене положення закону є правом, а не обов'язком суду, однак, якщо є такі обставини, то вони повинні враховуватися судом у разі, якщо на це посилається боржник і просить зменшити розмір неустойки. При цьому на виконання вимог ст. 215 ЦПК України суд повинен в обов'язковому порядку мотивувати свій висновок. Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи важкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не тільки боржника), які заслуговують на увагу. Згідно із п. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Стаття 611 ЦК України містить перелік правових наслідків, які можуть застосовуватися до порушника в сукупності або окремо, залежно від умов, передбачених договором або законом. Чинне законодавство не містить заборон щодо застосування такого виду правових наслідків у разі порушення зобов'язання як неустойка. Отже, пеня за неналежне виконання зобов'язань за Договором в частині погашення сум кредиту та відсотків кредиту підлягає стягненню з відповідача. Істотними обставинами згідно зі ст. 551 ЦК України можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи важке майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не тільки боржника), які заслуговують на увагу. Відповідачка не надала суду жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме прострочення сплати кредиту.

Щодо нарахування штрафів клієнтам, які зареєстровані на території проведення АТО.

Оскільки, договір оформлений ще 29 серпня 2013 року, а остання звірка паспортних даних здійснювалася саме при укладенні договору, тому при подачі позову до суду у Банка була відсутня достовірна інформація про адресу за якою на час початку проведення антитерористичної операції проживала відповідач. Під час комплексного аналізу засад Цивільного процесуального кодексу України. Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції-” можна зробити наголос на тому, що державною владою встановлено порядок розгляду судових справ та порядок нарахування заборгованості за кредитними договорами відповідачів переселенців із зони АТО, але не роз'яснено порядку отримання інформації про адреси реєстрації та постійного проживання або адреси перебування таких Боржників третіми особами, адже Банк не маючи доступу до інформації про місце перебування, проживання Боржника станом на 14 квітня 2014 року фактично не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань. На сьогоднішній день боржник до банку з метою списання штрафних санкцій не зверталась, хоча банком і налаштовано прийняття таких заяв як через відділення Банку так і шляхом подачі заяви через сайт Банку http://credithelp.privatbank.ua/. Просив суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. Після отримання достовірної інформації про адресу реєстрації, проживання/ перебування боржника, банком буде виконано вимоги передбачені ст. 2 ЗУ « Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Представник позивачки - ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання юридичних послуг № б/н від 26 квітня 2017 року, у судове засідання не явився, проте надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У раніше проведеному судовому засіданні представник відповідачки позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не визнав та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, пояснення надав аналогічні викладеним у письмових запереченнях згідно із якими, позивач жодного разу не звертався до відповідачки про погашення кредиту. Фактично, відповідачка отримала у банку кредит в сумі 300 грн., а повинна повернути згідно із позовними вимогами 12 115 грн. 58 коп. Що є явно не співрозмірним із основним боргом, суперечить вимогам розумності та основним засадам, принципам та нормам цивільного законодавства, а крім того до такого несправедливого зростання боргу призвела бездіяльність самого банку з повернення кредиту, який протягом 4-х років жодним чином не приймав заходів до погашення боргу. Також, відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні частини 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні: не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов'язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, але у всякому разі не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов’язку також може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено частиною 2 статті 616 ЦК України, згідно із якою суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Згідно із ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Таким чином, враховуючи, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами, Банк зобов'язаний скасувати пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами у період проведення антитерористичної операції. У зв’язку із наведеним, відповідачка просила в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд, в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

Згідно із положеннями статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе зобов'язання перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без уникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України « Про банки та банківську діяльність» ( далі - Закон).

Відповідно до статті 2 Закону, банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За загальним правилом договірне зобов’язання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладанні договору.

Представник позивача на обґрунтування вимог посилався на те, що 29 серпня 2013 року юридична особа публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уклали договір б/н, за яким кредитор зобов’язався надати позичальнику кредит у сумі 300,00 грн. у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а позичальник зі своєї сторони зобов’язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку основну суму кредиту, сплатити проценти за користування ним, а також виконати інші обов’язки, визначені цим договором. Кредитний договір складається із: підписаної відповідачем ОСОБА_1 заяви разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та Тарифів банку, які викладені на банківському сайті.

У тексті Анкети-заяви від 29 серпня 2013 року зазначено про те, що позичальник ОСОБА_1 згодна із тим, що вищезазначені документи у сукупності складають договір про надання банківських послуг та нею було проведено ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладання і вона погоджується на його умови. Екземпляр договору про надання банківських послуг вона згодна отримати шляхом розпечатування з сайту Приватбанку www.privatbank.com.ua та погоджується виконувати Умови, Правила надання банківських послуг, та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.com.ua. Пам’ятку клієнта, яка передбачає також Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування, отримала та ознайомилася з її змістом під підпис.( а.с.5).

Доводи представника відповідачки про те, що позивач жодного разу не звертався до відповідачки про погашення кредиту, та до зростання боргу призвела бездіяльність самого банку з повернення кредиту, який протягом 4-х років жодним чином не приймав заходів до погашення боргу, судом не приймаються.

Так, положеннями статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

29 серпня 2013 року ОСОБА_1 з представником банківської установи було обумовлено: отримання нею кредиту у розмірі 300,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ( а.с. 5).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що при укладанні 29 серпня 2013 року кредитного договору ПАТ КБ « ПриватБанк» та ОСОБА_1 досягли домовленості за усіма істотними умовами договору між собою.

Зміст правочину від 29 серпня 2013 року не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обов’язковим для виконання.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що Банк повністю виконав умови кредитного договору, видавши ОСОБА_1 кредитні ресурси у розмірі 300 грн. По цьому кредитному договору було видано картку « Універсальна».

Питання видачі кредитної картки, зміни кредитного ліміту по ній відображені у письмовій інформації банківської установи (а.с.6,6 з.б.).

Згідно із ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

За приписами статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, наявність вини кредитора доводить боржник при вирішення такого спору.

Відповідач не надала доказів того, що саме поведінка банку унеможливила виконання нею своїх зобов'язань, сприяла збільшенню розміру збитків завданих порушенням зобов'язання, і відповідно призвело до збільшення обсягу загальної заборгованості за кредитним договором.

Із наданого позивачем письмового розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 29 серпня 2013 року, укладеного між ПАТ КБ « Приватбанк» та ОСОБА_1, вбачається, що відповідачка з 16 квітня 2014 року (остання дата погашення кредиту у сумі 100,00 грн.) не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору ( а.с. 44 з.б.).

Розмір заборгованості за станом на 31 січня 2017 року за кредитом (тілом кредиту) складає 225,92 грн. Крім того, банком нараховані проценти у сумі 7836,54 грн. за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік у розмірі 30%, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Умовами та правилами надання банківських послуг. Погашення процентів відповідачкою не проводиться з 16 квітня 2014 року, що підтверджується письмовим розрахунком банку.

ПАТ КБ « Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права в 05 квітня 2017 року.

Враховуючи те, що відповідно до умов договору, укладеного 29 серпня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кінцевий термін виконання кредитного зобов’язання відповідає строку дії картки, тому, з урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності на звернення до суду з цими вимогами.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушуються умови укладеного договору по своєчасному поверненню суми кредиту та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворився борг перед позивачем. Таким чином, суд визнає, що відповідачка в односторонньому порядку відмовилася від належного виконання взятих на себе зобов’язань за договором.

Суд визнає правильним представлений ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунок періоду і суми заборгованості, що утворилась у ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 29 серпня 2013 року. Розрахунок відповідає умовам укладеного договору і не спростований відповідачкою та його представником у судовому засіданні.

У матеріалах справи відсутні будь-які об’єктивні дані того, що відповідачка вживала заходи для належного виконання зобов’язання.

ПАТ КБ « ПриватБанк» може змінювати тарифи, повідомивши позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку. Якщо протягом 7 днів ПриватБанк не отримав від клієнта повідомлення про те, що він не згоден зі змінами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови.( пункти 1.1.3.2.3, 1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг).

Відповідно до пунктів 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно із п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку позичальник повинен виконати зобов’язання з повернення кредиту ( у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно із п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг. Розмір нарахованої банком пені і комісії складає 3000,00 грн.

Невиконання або неналежне виконання сторонами договору своїх обов’язків тягне правові наслідки, передбачені статтею 611 ЦК України, зокрема сплати неустойки.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язується сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. У довідці про умови кредитування з використанням кредитки « Універсальна, 55 днів пільгового періоду» сторони домовились про сплату штрафу саме у такому розмірі при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів.

Відповідно до положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. забороняється нарахування пені та / або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого входить с. Черкаське Слов’янського району Донецької області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р.

Згідно із підпунктом 23 пункту 1 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить с. Черкаське Слов’янського району Донецької області.

Відповідно до положення ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом», район проведення антитерористичної операції – це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на публічний розгляд його справи.

Згідно із положенням ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до п. 3.4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 ЦПК України (справа № 1-10/2004) виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об’єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Таким чином, враховуючи офіційне тлумачення ч.1 ст. 58 Конституції України, відповідно до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. за період з 14.04.2014 року нарахування пені та штрафів, банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та / або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики за весь період проведення антитерористичної операції, тобто з 14 квітня 2014 року і до дня набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 з 2003 року і по даний час зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить копія її паспорту на а.с. 31,31 з.б., і позивачем не надано суду доказів про інше місце проживання відповідачки, суд приходить до переконання, що на зазначені договірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р., тобто Банк повинен був не нараховувати або скасувати відповідачці нараховану пеню та штрафи за несвоєчасне повернення кредиту за період з 14 квітня 2014 року по 31 січня 2017 року ( в рамках заявлених позовних вимог).

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені та комісії за несвоєчасне повернення кредиту за період з 14 квітня 2014 року по 31 січня 2017 року у сумі 3000,00 грн. та стягнення штрафів 500,00 грн. ( фіксована частина) та 553,12 грн. ( процентна складова) задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для вирішення питання про застосування положень частини 3 статті 551 ЦК України, як про це зазначала сторона відповідачки.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов’язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. Такі дії відповідачки є неправомірними, тому позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню лише в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 225,92 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 7836,54 грн.

Позивачем документально підтверджено платіжним дорученням сплата при зверненні з позовом до суду із даним позовом судового збору у сумі 1600,00грн.

Згідно із частиною 2 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК України та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

З урахуванням наведених положень статті 141 ЦПК України та часткового задоволення судом позовних вимог на суму 8062,46 грн., на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 072,00 грн.

Так, сума задоволених вимог від суми вимог позивача становить 67 %, отже 1 072 грн. 00 коп. становить 67 % від суми 1 600 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 4,6,7,8,10,12,19,42,76,141,258,265 ЦПК України, статтями 525-527, 611, 629, 1054,1055 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, останнє відоме зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь позивача – публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк”, р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 серпня 2013 року яка утворилася станом на 31 січня 2017 року та складається

із: заборгованості за кредитом у розмірі 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 92 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 7 836 (сім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 54 коп., а всього у сумі 8 062 (вісім тисяч шістдесят дві) грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 1 072 (одна тисяча сімдесят дві) грн. 00 коп.

В частині позову публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення пені та комісії за несвоєчасне повернення кредиту за період з 14 квітня 2014 року по 31 січня 2017 року у сумі 3000,00 грн. та стягнення штрафів 500,00 грн. ( фіксована частина) та 553,12 грн. ( процентна складова) – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_4