Вирок № 71811238, 26.01.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4297/16-к

Провадження № 1-кп/175/246/17

Вирок

Іменем України

26 січня 2018 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Шаблі А.В.,

за участю сторін: прокурора Ігнатенка О.В,

захисника Черкашина І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12016040440001629 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Ромни Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого лікарем - гастроентерологом у Запорізькій міській дитячій клінічній лікарні № 5, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

19 червня 2016 року близько 16.30 години ОСОБА_2, керуючи власним технічно справним автомобілем НОМЕР_1, здійснював рух зі сторони села Волоське Дніпровського району Дніпропетровської області по автодорозі «Дніпро-Волоське» у правій смузі у напрямку автодороги «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя».

Під час руху, під'їжджаючи до автодороги «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя», в районі 421 км + 400 метрів ОСОБА_2 виїхав на головну дорогу, після чого, не переконавшись що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, став здійснювати перестроювання на сусідню ліву смугу руху, по якій позаду нього рухався мотоцикл НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, якого він об'єктивно спроможний був виявити, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій та пасажир мотоцикла «HYOSUNG» отримали тілесні ушкодження:

-ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 -

у вигляді сумісної тупої травми тіла: закритої тупої травми черева, розриву брижі тонкої кишки, з явищами внутрішньочеревної кровотечі;

закритої тупої травми паху зі зміщенням правого яєчка, з розривом придатку правого яєчка, синців у проекції мошонки та нижніх відділів черева; закритого перелому човноподібної кістки лівої кисті з задовільним стоянням уламків; переломів 3,4-ї п'ясних кісток правої кисті зі зміщенням уламків та ранами на тильній поверхні правої кисті та на 3-му пальці по середній фаланзі; забійних ран на передній поверхні лівої гомілки в середній третині, на задній поверхні правої гомілки на межі середньої та нижньої третини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння;

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 - у вигляді: тяжкої травми тазу з порушенням цілісності тазового кільця та ушкодженням органів: перелому лонної та сідничної кісток праворуч, перелому крижі та куприка по середній лінії та розриву симфізу, розриву бічної стінки піхви, який розпочинається від кута клітора до нижньої третини малої статевої губи, з утворенням кишені, яка переходить на склепіння піхви та далі під уретру та сечовий міхур, з розтрощенням печеристих тіл клітора, що призвело до масивної крововтрати, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії водія ОСОБА_2, який грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 10.1 Правил дорожнього руху України, що встановлюють:

- п.1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;

- п.1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п.10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП і спричиненням потерпілим тяжких тілесних ушкоджень.

у судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за обставин, викладених у обвинувальному акті визнав повністю та просив призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки на протязі тривалого стажу керування транспортними засобами не порушував правила дорожнього руху, не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, на місці ДТП надав першу медичну допомогу і вчинив усі можливі дії для збереження життя потерпілим, яким на протязі перших 3-х днів і при подальшому лікуванні надавав посильну матеріальну допомогу, а у жовтні 2017 року повністю компенсував їм заподіяну шкоду, у зв'язку з чим потерпілі не мають до нього претензій та просили не позбавляти його волі.

Провина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного судом діяння підтверджується доказами, дослідженими за згодою сторін у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин інкримінованого йому діяння і добровільності його позиції, суд дійшов висновку про те, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 26 жовтня 2016 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2, і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його необережні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_4, кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та особу ОСОБА_2: раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, перебуває на диспансерному обліку через хворобу серця, гіпертонію та інші соматичні захворювання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують його покарання, суд визнає щиросердне каяття, повне визнання вини і добровільне відшкодування шкоди потерпілим.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст.50, 65-67 КК України, враховуючи обставини справи і особу ОСОБА_2, який вчинив з необережності тяжкий злочин, добровільно відшкодував завдану злочином шкоду потерпілим, які у своїх заявах просили призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, при наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та відсутності обтяжуючих обставин, суд вважає за необхідне призначити основне покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із застосуванням ст.75 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Доказів того, що обвинувачений вимушено визнав свою провину та під загрозою призначення реального покарання компенсував потерпілим заподіяну злочином шкоду, стороною обвинувачення суду не надано і таких обставин при розгляді справи суд не встановив.

У зв'язку з наведеним, суд не вбачає підстав для призначення реального покарання, на чому наполягав прокурор у судових дебатах.

Обговорюючи питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи із тяжких наслідків і обставин дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає необхідним призначити таке додаткове покарання на максимальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 під час першого судового розгляду кримінального провадження заявили цивільний позов (т.1,а.с.п.40-41,150-151). 11 січня 2018 року вони подали заяви про залишення їх позову без розгляду у зв'язку з відсутністю претензій до обвинуваченого через повне відшкодування заподіяної їм шкоди (т.2,а.с.п.127,128). Ухвалою суду від 11 січня 2018 року ці заяви потерпілих задоволені, їх позов до ОСОБА_2 і ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» залишено без розгляду (т.2,а.с.п.131-133).

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення автотехнічної експертизи № 5/10.1-777 від 30.09.2016 року, які складають 703,68 грн., що підтверджується довідкою експертної установи МВС України (а.к.п.138).

Долю речових доказів суд не вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України, оскільки обвинувачений і потерпілий ОСОБА_3 розпорядилися приналежними їм транспортними засобами.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання за умови, що на протязі трьох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п.2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 (ІПН невідомий) 703,68 грн. на користь держави (одержувач платежу - УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра Дніпропетровської області, номер рахунку - 31118115700004, МФО - 805012, код ЄДРПОУ - 37989274, найменування установи банку - ГУДКСУ у Дніпропетровській області, призначення платежу - за експертизу № 5/10.1-777 від 30.09.2016 року).

На вирок сторонами може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко