Рішення № 71811209, 23.01.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/4835/17

Провадження № 2/266/239/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря Широкової Г.К., відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі Позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, вказуючи на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.04.2007 року ОСОБА_1 (далі Відповідач ) отримала кредит у розмірі 9000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов'язання за Договором Позивач виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу кредит. В порушення умов Договору Відповідач не виконав свої зобов'язання, у разі чого станом на 31.10.2017 року має заборгованість в розмірі 73426,46 гривень, яка складається з наступного: 7919,55 гривень заборгованість за кредитом; 59234,22 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2300,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією; 500 гривень – штраф (фіксована частина); 3472,69 гривень – штраф (процентна складова). Просив стягнути з Відповідача вказану заборгованість та судові витрати в розмірі 1600 гривень.

Представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, в судове засідання не з’явилася зазначивши у позові про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 надала заперечення в письмовій формі, в судовому засіданні позов визнала частково, зазначила, що дійсно має заборгованість за кредитом в сумі 7919,55 грн. в іншій частині позовних вимог позов не визнала, вважаючи, що позивачем зроблено не вірний розрахунок заборгованості, також вказала, що має тяжкий матеріальний стан. Просила застосувати Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та строки позовної давності.

Суд, вислухавши доводи Відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом із тим в сенсі ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що згідно договору № б/н від 16.04.2007 року, який був укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» правонаступником якого є Позивач та ОСОБА_1, останній було надано кредит в сумі 1000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості, що відповідає строку дії картки, що не заперечується Відповідачем. Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт, кредитний ліміту на платіжній картки Відповідача було збільшено до 9000 гривень, що також не заперечується Відповідачем. Термін дії Кредитного ліміту збігається з терміном дії Кредитної картки відповідно Умов та правил надання банківських послуг. Своїм власним підписом в заяві позичальника Відповідач засвідчив, що з зазначеними умовами надання кредиту йому надано повну інформацію (а. с. 9). Як вбачається з п.п.9.12 п. 9 умов та правил надання банківських послуг строк дії договору протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгирується на той же строк ( а. с. 14).

Позивач свої обов’язки за Договором виконав Відповідачу споживчий кредит в розмірі 9000 гривень.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. п. 5.2 п.5 умов та правил надання банківських послуг, якщо держателем порушені вимоги діючого законодавства України та/або вимоги цього договору ОСОБА_4 набуває право вимагати, дострокового повернення кредиту ( а. с. 13).

Судом встановлено, що Відповідач в порушення умов договору свої обов’язки виконав частково, затримав сплату кредиту, процентів за його користування та комісії і станом на 31.10.2017р. має заборгованість за кредитом сумі 7919,55 грн., процентів за користування кредитом в сумі 59234,22 грн., 2300 грн. заборгованість за комісією.

За таких підстав, коли встановлено, що з вини Відповідача зобов’язання перед Позивачем не виконано, Відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов‘язання, щодо погашення кредиту та відсотків, суд приходить до висновку, що Позивач набув право вимагати від Відповідача повернення кредиту в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов‘язання.

Згідно наданого Позивачем розрахунку заборгованості, Відповідач станом на 31.10.2017 року має заборгованість за тіло кредиту в розмірі 7919,55 гривень, що визнано ОСОБА_1 (а.с.5-8).

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з заяви на отримання кредиту базова відсоткова ставка за Кредитним лімітом на момент підписання Договору складає 3% на місяць.

Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід’ємних частин Договору.

Так відсоткова ставка була змінена з 01.01.2013 р. на 30,00 річних, з 01.09.2014 р. на 34,80 % річних, а з 01.04.2015 р. на 43,20 % річних.

Згідно наданого Позивачем розрахунку заборгованості, Відповідач має заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 59234,22 гривень (а.с.5-8).

Відповідно до п.9.6 Умов та правил надання банківських послуг при відсутності на картрахунку карти грошових коштів в розмірі, достатньому для оплати послуг банку для продовження дії карти та при ненадходження грошових коштів протягом 3 місяців з моменту спливу строку дії карти, банк стягує комісію за обслуговування рахунку згідно діючим тарифам. Вказана комісія стягується банком по закінченню вказаного в цьому пункті строку, щомісячно. В разі якщо залишок на картрахунку менш ніж розмір комісії, встановленої тарифами банку, то розмір комісії за обслуговування картрахунку встановлюється в розмірі залишку коштів на картрахунку утримувача. При нульовому залишку коштів на неактивному картрахунку карти останній закривається.

Згідно наданого Позивачем розрахунку заборгованості, Відповідач має заборгованість за комісією в розмірі 2300,00 гривень (а.с.5-8).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257, ст. 260 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки про стягнення неустойки 1 рік. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що згідно штампу на поштовому конверті Позивач 29.11.2017 року звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості по кредитному договору.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідач звернувся до суду із письмовою заявою про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач до судового засідання не з’явився просив розглянути справу за його відсутності та не звертався до суду із заявою про поновлення строків на захист своїх прав.

Таким чином загальний строк позовної давності у позивача за вимогами станом на 28.11.2014 року сплив і доказів в обґрунтування поважності пропущення цього строку позивач не надав, тому цей строк не підлягає поновленню.

Оскільки Відповідачем визнано суму заборгованості за тілом кредиту і в матеріалах справи є її заява про застосування строку позовної давності, суд вважає, що до вимог про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 838,57 грн. та комісією в розмірі 50,00 грн. нараховані станом на 28.11.2014 року слід відмовити у зв’язку із спливом строку позовної давності на підставі ч.4 ст..267 ЦК України.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню заборгованість за період з 29.11.2014 р. по 31.10.2017 р. у розмірі 68565, 20 гривень, яка складається з наступного: 7919,55 гривень - заборгованість за кредитом; 58395,65 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2250,00 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 3472,69 грн.

Згідно ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. У п.3.4. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України(справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (Справа N 1-10/2004) зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р та від 02.12. 2015 року № 1275-р, місто Маріуполь (Маріупольська міська Рада) відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалась антитерористична операція.

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року №47-411/58939 від 05 листопада 2014 року та №18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції» від 02.09.2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час проведення антитерористичної операції.

Отже, незважаючи на те, що дія Переліку пунктів, де проводиться антитерористична операція, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р була зупинена, в подальшому було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12. 2015 року за № 1275-р, Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, в тому числі стаття 2, яка забороняє нарахування пені та/або штрафних санкцій на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами, підлягає застосуванню, оскільки цей закон не скасований, а також у зв’язку із тим, що прийняті інші нормативні акти, що визначають райони проведення АТО.

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, який зареєстрований та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», штрафні санкції за укладеним ним кредитним договором нараховувати заборонено, а тому позов банку в частині стягнення штрафу, які нараховані після 14.04.2014 року, є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог 68565,20/ 734,26=93%, а саме судовий збір (1600*93%=1488) в розмірі 1488 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-8, 12-18, 81, 141 ЦПК України, 256 -267 ЦК України суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ( іпн НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.04.2007 року станом на 31.10.2017 року у розмірі 68565, 20 гривень, яка складається з наступного: 7919,55 гривень - заборгованість за кредитом; 58395,65 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2250,00 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ( іпн НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1488, 00 гривень.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.01.2018року.

Суддя: Шишилін О. Г.