Рішення № 71810497, 26.01.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5954/16-ц

(2/199/280/17)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2017 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Борулько М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих злочином, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих злочином.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог посилався на те, що 07 червня 2015 року близько о 18.00 годині водій ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «Mitsubisi ASX», реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САК2012233, належить ОСОБА_3, рухався по вул. Моріса Тереза у м. Дніпропетровську, з боку вул. Шпакової у бік вул.Полтавський шлях.

Під час руху, наблизившись до перехрестя вул.ОСОБА_4 з вул.Полтавський шлях у м.Дніпропетровську, водій автомобіля «Mitsubisi ASX», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров’я громадян, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, будучи спроможнім виявити зліва на мотоциклі «Kawasaki», реєстраційний номер АХ414АА, водія ОСОБА_1, що наближався до нього по проїжджій частині вулиці Полтавський Шлях у м.Дніпропетровську, виїхав на смугу руху позивача, внаслідок чого відбулось зіткнення вищевказаних транспортних засобів.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу, як водію, який рухався на мотоциклі «Kawasaki», реєстраційний номер АХ414АА, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми голови та кінцівок, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, травматичного розриву правої барабанної перетинки; закритого перелому основи 1-ї п’ясної кістки правої кисті зі зміщенням уламків та відкритого перелому нігтьового фаланги 1-го пальця правої кисті; розрив лонного сполучення кісток тазу; закритого перелому верхньої та середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків; закритого перелому нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків та явищами посттравматичної неврології лівого малогомілкового нерву, відкритих багато уламкових переломів правої малогомілкової кістки та великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків з пошкодженням малогомілкової артерії та м’язових волокон правої гомілки, забійно-рваних ран в середній третині правої гомілки та у верхній третині правої гомілки по передньої внутрішній поверхні; саден на лівій кисті, на внутрішній поверхні лівої гомілки та лівому гомілковостопного суглобу.

Вироком від 03.03.2016 року Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки 6 місяців з позбавленням права керування транспортним засобом на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України відповідача було звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробування, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п. 2,3, 4, ст.76 КК України обов’язки.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_2 залишення без задоволення, вирок Амур-Нижньодніпровського районного суд м.Дніпропетровська від 03.03.2016 року залишений без змін.

Позивач зазначив, що за час знаходження на стаціонарному лікуванні йому було зроблено декілька хірургічних операцій вартістю більше 200 000,00 грн., згідно з фіскальними чеками та накладних на лікування було витрачено 79 067, 15 гривень.

З 15.09.2015 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності по опорно-руховому апарату, у зв’язку із чим позивач щорічно вимушений проходити стаціонарне лікування та потребує санаторно-курортного лікування.

Також спричинені технічні пошкодження і мотоциклу «Kawasaki», реєстраційний номер АХ414АА, на якому рухався позивач, у зв’язку з чим ОСОБА_1 зобов’язаний відшкодувати його власнику вартість ремонту у сумі 175 000,00 гривень.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу було завдано окрім матеріальної шкоди ще й моральну шкоду, оскільки він зазнав значного фізичного та душевного болю, також відчуває постійний головний біль, що супроводжується запамороченням, через сильний психоневрологічний стрес перебуває на обліку та під постійним наглядом лікаря невролога. Після отриманих тілесних ушкоджень позивачу заново прийшлось вчитися ходити, бо у його ноги вживлений постійний епіневральний стимулятор, внаслідок чого він не може жити повноцінним життям, вільно рухатися, займатися спортом, підніматися по сходах, здійснювати навантаження тощо. Щоденне прокидання після сну та підіймання з ліжка неможливе без сторонньої допомоги.

Окрім цього, позивач вказував на порушення звичайного способу його життя, можливість працювати та забезпечувати свою сім’ю, займатися спортом, оздоровлювати свого неповнолітнього сина під час літніх канікул. Він змушений постійно займатися відновленням свого здоров’я та проходити тривалий курс реабілітації.

У відшкодування моральної шкоди що позивач просив стягнути з відповідача на його користь 500 000,00 грн.

Позивач в судове засідання 28.11.2017 року не з’явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, судове засідання провести у його відсутність, проти заочного рішення не заперечував, про що надав відповідну заяву.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день і час слухання справи був повідомлений належним чином, про зміну свого місця проживання та про причини неявки суду не повідомляв, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судове засідання 28.11.2017 року не з'явився, про день і час слухання справи був повідомлений належним чином, поважних причин неявки до суду не повідомляв, згідно із наданих раніше письмових заперечень зазначив, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, але незважаючи на визнання судом вини відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, вироком суду також встановлено грубе порушення ПДР України і з боку позивача, а саме: порушення п.12.4. ПДР України, відповідно до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №07(113)-15 від 20.07.2015 року, мотоцикл «Kawasaki», реєстраційний номер АХ414АА, під керуванням водія ОСОБА_1 при зіткненні рухався зі швидкістю 144-155 км/год з урахуванням деформації та пошкоджень, і це перевищення швидкості знаходиться у причинному зв'язку із ДТП, що підтверджено як висновком судової автотехнічної експертизи №07(113)-15 від 20.07.2015 року так і висновком судової автотехнічної експертизи №70/27-508 від 12.08.2015 року.

Враховуючи вимоги п.3 ст.1188 ЦК України щодо визначення розміру відшкодування кожною із сторін у відповідній частці залежно від обставин, виникає необхідність у наданні оцінки та визначенні ступеню вини кожного з учасників ДТП, з метою правомірного визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди, а також недоведеність позивачем як матеріальної шкоди на суму 79 067,15 грн., яка була збільшена з суми 77 563,85 грн. на 1503,30 грн. за рахунок додатково наданих чеків, сума витрат за якими становить лише 174,57 грн., так і моральної шкоди на суму 500 000,00 грн., тому просив суд у позові відмовити повністю.

Представник третьої особи - Моторного (транспортного) страхового бюро України у судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, якою просив справу слухати у його відсутність, рішення просив постановити відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 07 червня 2015 року близько 18:00 години водій ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САК2012233, належить ОСОБА_3, рухався по вул.Моріса Тереза у м. Дніпрі з боку вул.Шпакової у бік вул.Полтавський шлях.

Під час руху, наблизившись до перехрестя вул.ОСОБА_4 з вул.Полтавський шлях у м.Дніпропетровську, водій автомобіля «Mitsubisi ASX», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров’я громадян, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, будучи спроможнім виявити зліва на мотоциклі «Kawasaki», реєстраційний номер АХ414АА, водія ОСОБА_1, що наближався до нього по проїжджій частині вулиці Полтавський Шлях у м.Дніпропетровську, виїхав на смугу руху позивача, внаслідок чого відбулось зіткнення вищевказаних транспортних засобів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу, як водію, який рухався на мотоциклі «Kawasaki», реєстраційний номер АХ414АА, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми голови та кінцівок, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, травматичного розриву правої барабанної перетинки; закритого перелому основи 1-ї п’ясної кістки правої кисті зі зміщенням уламків та відкритого перелому нігтьового фаланги 1-го пальця правої кисті; розрив лонного сполучення кісток тазу; закритого перелому верхньої та середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків; закритого перелому нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків та явищами посттравматичної неврології лівого малогомілкового нерву, відкритих багато уламкових переломів правої малогомілкової кістки та великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків з пошкодженням малогомілкової артерії та м’язових волокон правої гомілки, забійно-рваних ран в середній третині правої гомілки та у верхній третині правої гомілки по передньої внутрішній поверхні; саден на лівій кисті, на внутрішній поверхні лівої гомілки та лівому гомілковостопного суглобу, що підтверджується випискою з епікризу з історії хвороби №5848, випискою із амбулаторної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 0656615 (а.с. 12, 13).

Вироком від 03.03.2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки 6 місяців з позбавленням права керування транспортним засобом на 2 роки (а.с.8-11).

На підставі ст.75 КК України відповідача було звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробування, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладене на нього згідно п.п. 2,3, 4, ст.76 КК України обов’язки.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2016 року вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03.03.2016 року залишений без змін (а.с. 104-107).

З 15.09.2015 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності по опорно-руховому апарату, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, серії 12ААА №413280 (а.с.14)..

Під час знаходження на стаціонарному лікуванні позивачу було зроблено декілька хірургічних операцій, згідно фіскальних чеків та накладних на лікування ним було витрачено 79 067,15 гривень (а.с. 17-47, 95-98). Суд вважає вказана сума матеріальної шкоди підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2, який є заподіювачем шкоди, на користь позивача ОСОБА_1, що отримав зазначені тілесні ушкодження та витратив вказану суму на лікування.

Також суд вважає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу була завдана окрім матеріальної ще і моральна шкода, оскільки він, виходячи із обсягу отриманих травм, їх наслідків та тривалості лікування, зазнав значного фізичного та душевного болю. Через сильний психоневрологічний стрес перебуває на обліку та під постійним наглядом лікаря невролога. Після отриманих тілесних ушкоджень був змушений заново вчитися ходити, оскільки через вживлений у ноги постійний епіневральний стимулятор він не може жити повноцінним життям, вільно рухатися, займатися спортом, підніматися по сходах, здійснювати будь-які навантаження, підніматися з ліжка без сторонньої допомоги.

Окрім цього, позивач вказував на порушення звичайного способу його життя, можливість працювати та забезпечувати свою сім’ю, займатися спортом, оздоровлювати свого неповнолітнього сина під час літніх канікул, бо змушений постійно займатися відновленням свого здоров’я та проходити тривалий курс реабілітації.

Як встановлено вироком суду, відповідно до висновку судово-медичної експертизи 33022е від 30.06.2015 року, за своїм характером виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3 «м» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ від 17.01.1995 року №6.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок по кримінальній справі, або постанова суду по справі про адміністративне правопорушення, які вступили в законну силу, обов'язкові для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій осіб, стосовно якого винесені вирок або постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії і чи скоєні вони даною особою.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Згідно з вимогами ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

П. 4, 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз’яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

П. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування», також роз’яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та

зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Дослідивши спірні правовідносини в ході судового розгляду та приймаючи до уваги відсутність з боку відповідача доказів на підтвердження завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, зважаючи на встановлення вироком суду вини відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та причинно-наслідкового зв'язку із завданими пошкодженнями позивачу, суд вважає, що позивачем повністю доведено вину відповідача та розмір матеріальної шкоди, заподіяної йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 07.06.2015 року, тому суд вважає стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 79067,15 гривень.

Суд також приймає до уваги посилання представника відповідача щодо наявності в діях позивача порушення п.12.4 ПДД під час його руху безпосередньо перед зіткненням транспортних засобів, та виходячи з принципу законності, розумності і справедливості, враховуючи усі зібрані по справі докази, вважає стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 200 000,00 грн.

Згідно вимог ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача підлягають судові витрати у сумі 2790,67 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 60, 79, 84, 85, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1167, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування», суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, у відшкодування матеріальних збитків 79067,15 гривень та у відшкодування моральної шкоди 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 2790 (дві тисячі сімсот дев'яносто) гривень 67 копійок судового збору на користь держави.

В іншій частині позову, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя