Рішення № 71810416, 25.01.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 209/3111/17

Провадження № 2/209/177/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.,

при секретарі Золотих Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу № 209/3111/17 (провадження № 209/177/18) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати договір Фінансового лізингу № 3607 від 23.09.2017 року недійсним; стягнути з ТОВ "Єврокар Україна" на його користь грошові кошти, сплачені 23.09.2017 року в розмірі 50000,00 гривень; стягнути з ТОВ "Єврокар Україна" на його користь моральну шкоду в розмірі 2000,00 гривень.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23 вересня 2017 року згідно оголошення про передачу ТОВ «Єврокар Україна » в лізинг автомобіля LADA LARGUS, 2014 року випуску, вартістю 98000,00 грн. Він звернувся до офісу компанії ТОВ «Єврокар Україна» який знаходиться в м.Дніпро. В офісі йому сказали написати заяву на адміністрацію ТОВ «Єврокар Україна» про надання вищевказаного транспортного засобу вартістю 98000,00 грн. ,та надали розрахунок погашення кредиту на указану суму, де була вказана сума авансу 50000,00 грн. Після чого йому надали квитанцію про сплату авансового платежу за даний автомобіль у розмірі 50000,00 грн. Працівники офісу повідомили його, що робочий час вже спливає, і якщо він дійсно хочу придбати автомобіль на таких вигідних умовах, то він повинен сплатити авансовий платіж у розмірі 50000,00 грн., а вони поки будуть оформляти договір. Одразу після цього ним було сплачено у відділені банку 50000,00 грн. авансу. Після сплати він повернувся в офіс ,де працівник повідомив його, що залишається мало робочого часу тому йому треба швидко підписати договір і чекати дзвінок менеджера, який має повідомити про готовність автомобіля до передачі, часу на вивчення даного договору у нього не було, він підписав договір, коли почав читати підписаний договір то побачив, що в договорі вказано автомобіль Great Wall Haval НЗ, комплектація city turbo, об'єм двигуна 2000, 6МТ, 2VD, а не автомобіль LADA LARGUS, 2014 року випуску а також в пункті 8.2 Договору вартість автомобіля вказана у сумі 499500 грн., а не 98000, 00 грн. як йому обіцяли.

В результаті чого між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 3607 з додатками, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати у власність та передати йому у користування предмет лізингу транспортний засіб автомобіль Great Watt Hаval H3, комплектація city turbo, об 'єм двигуна 2000, 6MT, 2 VD, за ціною 18920,45 доларів США, що становило 499500,00 грн.

Але після сплати авансу, до теперішнього часу автомобіль йому не передали, мененджер розповів йому, що його машини уже не має, та йому требо писати заяву про розірвання договору та повернення коштів.

21 жовтня 2017 року ним було написано заяву з вимогою виконати умови договору або повернути сплачені ним кошти, до теперішнього часу відповіді він не отримав, кошти не повернуті.

Після цих дій відповідача йому стало зрозуміло, що його обманули, а дійсною метою укладення договору було не надання йому у власність автомобіля, а отримання передплати та розірвання договору занібито його ініціативою для неповернення авансу.

Суму авансу він сплатив до ознайомлення та підписання договору. Крім цього, протягом обіцяних днів предмет лізингу так і не був переданий. Він неодноразово дзвонив до компанії, але вирішити питання так і не вдалося.

Таким чином, під час попередніх переговорів представником компанії введено його в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань. Після підписання і вивчення змісту договору стало зрозуміло, що сплачені кошти не повернуть, та можливості розірвати договір немає, оскільки договір зовсім не передбачає можливості розірвання з ініціативи лізингоодержувача без втрати грошових коштів, що є порушенням його прав як споживача.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, письмово просив суд провести розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення .(а.с.45).

Представник ТОВ "Єврокар Україна" всудове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення (а.с.39,44). Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

25.01.2018 року судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, та підтверджується письмовими доказами , що 23.09.2017 року між ТОВ "Єврокар Україна" та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № 3607.(а.с. 15-29)

Відповідно до п.3.1.1, п.3.1.2 вказаного договору лізингодавець зобов'язаний придбати предмет лізингу, який визначено лізингоодержувачем, та передати придбаний для лізингоодержувача предмет лізингу.

Відповідно до п.3.3 вказаного договору лізингоодержувач зобов'язаний до отримання предмету лізингу, на умовах та порядку передбаченим договором, сплатити предбачені даним договором платежі.

Згідно з п. 1.1 ст.1 договору фінансового лізингу предметом лізингу є автомобіль «Great Watt Hаval H3, комплектація city turbo, об 'єм двигуна 2000, 6MT, 2 VD».

Пунктом 1.7 договору фінансового лізингу передбачено, що предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця комісії за організацію авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст.9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.5 ст.9 даного договору.

На виконання умов договору ОСОБА_1 було сплачено 50000,00 грн. з призначенням платежу: «авансовий платіж за договором лізингу № 3607 від 23.09.2017 року» (а.с.30).

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки.

За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами 1 та 3 ст. 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5глави 58 ЦК України.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з ч. 2ст. 799 ЦК України договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року та від 18 січня 2017 року по справах № 6-2766цс15 та № 6-648цс16, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що укладений 23 вересня 2017 року між ТОВ «Єврокар України» та ОСОБА_1 договір фінансового лізингу № 3607 є нікчемним у зв'язку з недотриманням вимог при його укладенні щодо нотаріального посвідчення зазначеного договору.

Оскільки відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного договору недійсним , то підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання договору фінансового лізингу № 3607 від 23.09.2017 року недійсним немає.

Посилаючись на викладене суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання договору фінансового лізингу № 3607 від 23.09.2017 року недійсним слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 після укладення договору фінансового лізингу внес на рахунок ТОВ «Єврокар України» 50000,00 гривень (а.с.30).

За таких обставин, слід стягнути з ТОВ «Єврокар України» на користь ОСОБА_1 50000,00 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірним рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд враховує, що вказаний договір фінансового лізину був укладений обома сторонами ТОВ «Єврокар Україна» та ОСОБА_1, волевиявлення обох сторін було спрямовано на укладення даного договору.

У зв'язку з цим відсутні підстави вважати, що укладенням цього договору саме відповідач завдав позивачу моральної шкоди.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні даної позовної вимоги.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Так як позов задоволено частково, а позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, то з відповідача в дохід держави слід стягнути 704,80 грн. судового збору за вимоги майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 216, 220, 799, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 19, 141, 247, 280-289 ЦПК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1, 2, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року , суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" (код за ЄДРПОУ 412345678) на користь ОСОБА_1за договором фінансового лізінгу № 3607 від 23 вересня 2017 року грошові кошти в сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" (код за ЄДРПОУ 412345678) на користь держави судовий збір в суму 704,80 гривень.

В іншій частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору фінансового лізінгу від 23 вересня 2017 року № 3607, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальлністю "Єврокар Україна" та ОСОБА_1, а також стягнення моральної шкоди- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.15.5 Розділу Х111 Перехідні положення ЦПК україни , апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий Дніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 16.03.1999 року, зареєстрований та мешкає за адресою: 51900, АДРЕСА_1 (інші відомості суду не відомі).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна", місцезнаходження юридичної особи: 02099, м.Київ, вул.Бориспільська, 9 корпус 57, офіс 57/1 (інші відомості суду не відомі).

Суддя Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська О.О. Лобарчук