Рішення № 71810127, 15.01.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18719/17

Провадження № 2-а/161/49/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2018 року суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Крупінської С.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги мотивує тим, що з 21 червня 1987 року по 16 вересня 2016 року працювала суддею Любешівського районного суду, апеляційного суду Волинської області. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» їй було призначено пенсію по віку з 06.11.2014 року. З квітня 2015 року виплату пенсії їй було припинено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Постановою Верховної Ради України № 1515/УІІІ від 08 вересня 2016 року її звільнено з посади судді у відставку відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, а наказом голови апеляційного суду Волинської області № 9.7/15 від 15 вересня 2016 року відраховано зі штату апеляційного суду Волинської області.

З 16.09.2016 року їй призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». На її звернення про виплату пенсії за віком за спірний період їй 11.11.2017 року відмовлено.

Однак, відповідно до ч. 5 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213- VIІІ, їй, як працюючому на посаді судді апеляційного суду Волинської області виплата призначеної пенсії за віком не проводилась з 01.06.2015 року. Вважає, що мала законне право на отримання пенсії за віком, а тому просить суд визнати протиправною бездіяльність Луцького об'єднаного управління пенсійного фонду України Волинської області щодо не відновлення з 01 червня 2015 року виплати пенсії за віком ОСОБА_1, призначеної 06.11.2014 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй пенсію за віком, призначену 06.11.2014 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.06.2015 року по 16.09.2016 року.

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.12.2017 року судовий розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку скороченого провадження.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції від 15.12.2017.

Приписами пункту 10 Розділу VII "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кодексу адміністративного судочинства (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи зазначене, справу слід розглядати у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017. У новій редакції відсутня аналогічна норма, що дозволяє розглядати справу в порядку скороченого провадження.

Главою 10 розділу ІІ КАС України в редакції від 15.12.2017 передбачено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Зокрема ч. 5 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справу слід розглянути у відповідності до ч. 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 6 КАC України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно зі ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст.ст. 69, 71 КАС України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 06 листопада 2014 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» ОСОБА_1 було призначено пенсію по віку.

Оскільки ОСОБА_1 з часу призначення пенсії працювала на посаді судді апеляційного суду Волинської області, то з 01.06.2015 року позивачу виплата пенсії не проводилась, виплату пенсії за віком поновлено після звільнення з роботи, а саме з 16.09.2016 року.

У жовтні 2017 року позивачу стало відомо про те, що їй безпідставно було припинено виплату пенсії, у зв'язку з чим вона звернулася до відповідача 31.10.2017 року із заявою щодо поновлення виплати призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем відмовлено у виплаті пенсії, посилаючись на набрання чинності Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIIІ), яким було тимчасово, з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, Законом № 2453-VI, зупинено виплату пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Разом з тим пунктом 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213, визначено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Таким чином, вказаний в пункті 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність.

Тобто, з 1 червня 2015 року позивачу повинна бути нарахована та виплачуватися пенсія за віком, призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, з 01.01.2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VІІІ від 24.12.2015, яким було продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам у період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (зі змінами, внесеними Законом України № 911-VIII, які набрали чинності з 01.01.2016 ) було передбачено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Статтею 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було встановлено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

Однак, 08.06.2016 Конституційним Судом України прийнято рішення № 4-рп/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015; абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015; пункту 5 розділу III Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 в частині скасування з 01.06.2015 норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 було визнано неконституційною заборону виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посаді судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 має право на пенсію за віком, яка їй була призначена, однак не виплачена з 1 червня 2015 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, то з 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове тримання судді у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто, порушення її прав щодо невиплати пенсії за віком тривало до 15 вересня 2016 року, а тому нарахування та виплату пенсії за віком слід стягнути з період з 01.06.2015 року по 15.09.2016 року.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь - яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Безпідставне та протиправне не нарахування відповідачем пенсії позивачу, на думку суду, не є перешкодою для застосування статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 8, 9, 77, 241-246, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області яка полягає у відсутності нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01 червня 2015 року по 15 вересня 2016 року.

Зобов'язати Луцьке обласне управління Пенсійного фонду України Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену з 01 червня 2015 року по 15 вересня 2016 року пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.С. Крупінська