Рішення № 71809877, 25.01.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3403/15-ц

Провадження № 2/161/771/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Черняка,

при секретарі Заболотько Д.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Мельничука А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Волинське головне регіональне управління «Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» про визнання недійсним договору про надання кредиту, -

в с т а н о в и в :

В березні 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним договору № б/н від 17.03.2008 р. про надання кредиту.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 2008 р. до позивача звернулись працівники Волинського управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та запропонували укласти договір на користування платіжною карткою на що позивач погодився. Проте, через кілька днів працівники банку повідомили про відмову в наданні платіжної картки оскільки, ОСОБА_1 раніше вже укладав аналогічний договір на користування платіжною карткою. Через кілька днів виявилось, що аналогічний договір укладав однофамілець ОСОБА_1 житель іншої області, в зв'язку з чим повторно запропонували укласти договір на користування платіжною карткою. З огляду на виниклі непорозуміння ОСОБА_1 категорично відмовився від укладення з банком будь - яких договорів. 09 квітня 2014 р. ОСОБА_1 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі заочного рішення Луцького міськрайонного суду від 27 вересня 2013 р., яким з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнута заборгованість за кредитним договором б/н від 17.03.2008 р. в розмірі 8 838 доларів США 90 коп., що у гривневому еквіваленті становить 70 642 грн. 33 коп. та 706 грн. 42 коп. судового збору. Позивач звернувся до Луцького міськрайонного суду із заявою про перегляд заочного рішення, яка була задоволена і призначена до розгляду в загальному порядку. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18.06.2014 р. у даній справі була призначена почеркознавча експертиза. Згідно висновку експерта № 547 від 02.09.2014 р. підписи, які знаходяться навпроти друкарського слова «Клієнт» в графі «підпис» та в графі «Підпис клієнта» у заяві № 1101110400047306633 від 17.03.2008 р. виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Просив суд визнати недійсним з моменту його вчинення договір № б/н від 17.03.2008 р. про надання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 3 000 доларів США у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 червня 2016 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір від 17 березня 2008 року про надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 3 тис. доларів США у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На підставі ухвали Апеляційного суду Волинської області від 21.06.2016 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2016 року у даній справі залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року рішення Луцького міськрайонного суду від 17 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд, позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказав, що при проведенні почеркознавчої експертизи досліджувався лише підпис на заяві на видачу платіжної картки. Крім того, вказав, що даний кредит погашався, однак, доказів на підтвердження факту погашення саме позивачем надати не може.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 березня 2008 року від імені ОСОБА_1 у документі - заяві №1101110400047306633/1008011000084791678 від 17.03.2008 року на видачу платіжної картки з кредитним лімітом в сумі 3000 доларів США поставлений підпис.

Вказана заява підписана від імені ОСОБА_1 на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», що разом з Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає кредитний договір (а.с. 5 - 9).

Як встановлено судом, що спірний кредитний договір № б/н від 17 березня 2008 року за формою та змістом відповідає вимогам закону.

Згідно з висновком № 1597 криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів, складеним 11 квітня 2016 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2016 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 161/3403/15-ц, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1, розташовані після слова «підпис» та в графі «підпис клієнта» на зворотній стороні заяви № 1101110400047306633/1008011000084791678 від 17 березня 2008 року на видачу платіжної картки з кредитним лімітом у розмірі 3 тис. доларів США, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням справжніх підписів ОСОБА_1 (а. с. 147, 148).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 3 ст. 215 ЦК України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Із змісту статті 203 ЦК України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи, що згідно з висновком судового експерта від 11 квітня 2016 року підпис у заяві від 17 березня 2008 року на видачу платіжної картки з кредитним лімітом у розмірі 3 тис. доларів США виконано не ОСОБА_1, а іншою особою, у матеріалах справи відсутні докази про те, що саме позивач підписав цю заяву, отримав кредитну картку та погашав заборгованість, та такі відповідачем на вимогу суду не надані, суд приходить до висновку про задоволення позову про визнання недійсним кредитного договору від 17 березня 2008 року відповідно до ст. 215 ЦК України, оскільки у вказаній вище заяві відсутнє волевиявлення ОСОБА_1 щодо взяття на себе кредитного зобов'язання, а сам оспорюваний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 77, 78, 141, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати договір б/н від 17 березня 2008 року про надання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 3 000 (три тисячі) доларів США у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку - недійсним.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 692 (шістот дев'яносто дві) гривні 70 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.01.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Черняк В.В.