Ухвала суду № 71809788, 25.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/472/17 Провадження №11-кп/773/6/18 Головуючий у 1 інстанції:Пікула Н. В. Категорія:ч.3 ст.185 КК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Борсука П.П., Філюка П.Т.,

з участю секретаря Білоуса І.Л.,

прокурора Грицюка Р.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14 лютого 2017 року, яким -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, неодружений, має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_4 23.02.2017р.н., судимий: 28 листопада 1995 року вироком Краматорського міського суду Донецької області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, 42 КК України ( в ред.1960р.) до 4 років позбавлення волі; 09 вересня 1997 року вироком Краматорського міського суду Донецької області за ч.3 ст.142, ст.43 КК України ( в ред.1960р.) до 8 років 4 місяців 20 днів позбавлення волі, 08 жовтня 2005 року звільнений по відбуттю строку покарання; 10 грудня 2008 року вироком Краматорського міського суду Донецької області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.187, ч.3 ст.357, 70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна; 10 грудня 2015 року вироком Казанківського районного суду Миколаївської області за ст.ст. 391, 71 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі, 15 лютого 2016 року звільнений по відбуттю строку покарання, на підставі ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області у зв’язку із зарахуванням строку попереднього ув’язнення за правилами, визначеними абзацом першим ч.5 ст. 72 КК України; –

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та йому призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання період перебування його під вартою з 28.12.2016р. по 04.01.2017р. включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишено попередній – заставу.

Заставу в розмірі 28000 гривень, внесену на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області на підставі ухвали слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29.12.2016р. повернуто заставодавцю.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 28 грудня 2016 року, о 03.40год., будучи в стані алкогольного сп’яніння, в другому під’їзді будинку №132/2 по вул.Ковельській м.Володимир-Волинський Волинської області, керуючись корисливим мотивом, направленим на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом пошкодження дверної металевої скоби для навісного замка, проник у господарське приміщення для сушіння білизни, котре розташоване між 2-м та 3-м поверхами вказаного під’їзду, звідки повторно, таємно викрав належний ОСОБА_5 велосипед «ARDIS», вартістю 1832,50грн., а також належний ОСОБА_6 велосипед «QUASAR», вартістю 1347,50грн., чим заподіяв потерпілим майнову шкоду на вказані суми.

У поданій апеляції прокурор у кримінальному провадженні та в доповненнях до неї, не оспорюючи фактичних обставин справи, вважає вирок суду незаконним у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального процесуального та кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення надто м’якого покарання. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання обвинуваченому порушено вимоги ст.65 КК України, оскільки суд не в повній мірі врахував особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Також вказує про необхідність виключення обтяжуючої обставини – рецидив злочинів, оскільки вона є в даному випадку кваліфікуючою.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважає вирок суду незаконним у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення покарання без застосування вимог ст.75 КК України. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання порушено вимоги ст.65 КК України. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано його особу, оскільки він повністю визнав свою винуватість, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдані збитки. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, на підставі ст.75 КК України встановити іспитовий строк.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора з викладених у ній підстав, а скаргу обвинуваченого заперечив, обвинуваченого та захисника, які апеляційну скаргу прокурора заперечили та просили задовольнити скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, суд приходить до наступного висновку.

Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчинені злочину, за який його засуджено, обґрунтовано зроблений судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, що по суті в апеляційних скаргах не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України є правильною і також не оскаржується.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Статтею 75 КК України встановлено, що якщо суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбуття покарання з випробовуванням.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, а саме, те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини.

Обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_1, суд визнав щире каяття, а обставинами, що обтяжують покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, і це не оспорюється в скаргах. Посилання обвинуваченого в апеляції про наявність таких пом’якшуючих обставин, як активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завдано них збитків, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки останній був затриманий з викраденим майном, яке повернуто власникам.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилаються в апеляційних скаргах як прокурор, так і обвинувачений, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання за ч.3 ст.185 КК України ближче до нижньої межі, яке необхідно відбувати реально, оскільки відсутні підстави для можливості звільнення обвинуваченого від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України, з чим повністю погоджується апеляційний суд.

Як вбачається з вироку, судом визнано обставиною, що обтяжує покарання – рецидив злочинів, але вона в даному випадку є кваліфікуючою – повторність, у зв’язку з чим, апеляційний суд змінює в цій частині вирок суду першої інстанції та виключає вказану обтяжуючу обставину.

Однак навіть виключивши обтяжуючу обставину, апеляційний суд вважає що обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а тому підстав для зміни чи скасування вироку в частині призначеного покарання з мотивів, зазначених в апеляційних скаргах, не вбачає.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14 лютого 2017 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключивши з вироку обтяжуючу обставину – рецидив злочинів.

Строк відбуття покарання рахувати з 25 січня 2018 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання термін перебування ОСОБА_1 під вартою з 08.01.2018р. по 25.01.2018р. включно.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_1, який тримається під вартою, – в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді