Рішення № 71809530, 25.01.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

Провадження №2/225/45/2018

Єдиний унікальний номер 225/4714/17

рішення

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Геря О.Г.,

за участі:

секретаря судового засідання – Савченко О.О.,

відповідача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року до суду звернувся позивач з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, в якому ставить питання про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у сумі 340810 грн. 68 коп., а також судових витрат в сумі 5112 грн. 16 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 вересня 2011 року між ОСОБА_1 (далі – відповідач – 1) та Публічним акціонерним товариством «Креді агріколь банк» укладено кредитний договір № 2/1017734, згідно умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 219375 грн. строком користування з 29 вересня 2011 року по 28 вересня 2018 року.

В якості забезпечення виконання зобов’язань, між ПАТ «Креді агріколь банк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави № Z3/1017734 від 29 вересня 2011 року та надано в приватне обтяження автотранспортний засіб: автомобіль марки HYUNDAI, модель SANTA FE, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Виконання зобов’язань за кредитним договором було забезпечено порукою шляхом укладання між банком та ОСОБА_3 (далі – відповідач -2) договору поруки № Р1/1131274 від 29.09.2011 року.

30 жовтня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 10-ІV, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 2/1017734 від 29 вересня 2011 року укладеним між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Позика».

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав повністю, надавши відповідачу -1 кредит в розмірі та строки передбачені кредитним договором.

Однак, відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, відповідно до цього Банк нарахував заборгованість за кредитом у сумі 340810,68 грн., яка складається з: суми залишку за кредитом – 94017,72 грн., суми простроченого осново боргу за кредитом – 41291,52 грн., суми нарахованих процентів – 2054,48 грн., суми прострочених процентів – 29480,78 грн., суми інфляції – 158401,69 грн., 3% річних – 15564,49 грн.

Представник позивача ОСОБА_4 заявлені вимоги підтримав повністю, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Відповідач вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом пред’явлені з пропуском позовної давності, при цьому позивач не посилається на поважність причин такого пропуску.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до кредитного договору № 2/1017734 від 29.09.2011 року Публічне акціонерне товариство «Креді агріколь банк» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика») надав ОСОБА_1 кредит у сумі 219375 грн. на придбання транспортного засобу HYUNDAI, модель SANTA FE, із зобов’язанням сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 16,3% річних строком користування з 29.09.2011 року по 28.09.2018 року включно.

Відповідно до п. 1.3 за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду, щомісячно, починаючи з дня видачі кредитних коштів з відповідного позичкового рахунку, до моменту повного погашення заборгованості за кредитом у розмірі 16,3% річних за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.1.1 позичальник повертає кредит банку щомісячно в термін до 4 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно графіку погашення заборгованості за кредитним договором.

В цей же день, між Публічним акціонерним товариством «Креді агріколь банк» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика») та ОСОБА_3, з метою забезпечення повернення грошового зобов’язання за кредитним договором, був укладений договір поруки №Р1/1131274. Згідно з умовами зазначеного договору відповідач ОСОБА_3 на добровільних засадах взяла на себе зобов’язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов’язаннях позичальника, які виникають з кредитного договору № 2/1017734 від 29.09.2011 року.

Однак, в порушення умов договору ОСОБА_1 несвоєчасно сплачував суми кредиту, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за кредитом.

Суд перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2/1017734 від 29.09.2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь банк» та ОСОБА_1 встановив, що станом на 02.11.2015 року утворилась заборгованість за кредитом у сумі 340810,68 грн., яка складається з: суми залишку за кредитом – 94017,72 грн., суми простроченого осново боргу за кредитом – 41291,52 грн., суми нарахованих процентів – 2054,48 грн., суми прострочених процентів – 29480,78 грн., суми інфляції – 158401,69 грн., 3% річних – 15564,49 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1078 ЦК України.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу.

У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема сплата комісії банку, пені, штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розглядаючи питання щодо дострокового повернення кредиту у зв'язку з простроченням позичальником свого обов'язку щодо повернення позики, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати, зокрема, дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Суд не приймає до уваги посилання позивача щодо сплати ним останнього платежу у березні 2014 року, оскільки це спростовується деталізованим розрахунком, наданим представником позивача станом на 02.11.2015 року, з якого вбачається, що останній платіж за кредитом ОСОБА_1 був здійснений 24.06.2014 року, а останній платіж по сплаті відсотків – 04.07.2014 року.

Щодо вимоги відповідача застосувати строк позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Аналізуючи умови кредитного договору сторін у цій справі та зміст зазначених правових норм, необхідно дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (надання кредиту ), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повернення кредиту, тобто строку дії кредитного договору.

Відповідач -1 згідно кредитного договору від 29.09.2011 року отримав кредит строком користування до 28.09.2018 року, таким чином, суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом.

Отже, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи – деталізованим розрахунком, відповідач ОСОБА_1 припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з липня 2014 року, а погашення процентів за користування кредитом з серпня 2014 року, тому у нього утворилась заборгованість за кредитним договором.

В той же час відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Торецьк.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно із пунктом 23 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Торецьк.

Однак, в положеннях зазначеного Закону чітко визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування саме пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики.

Виходячи з цього, нараховане банком суми інфляції в розмірі 158401,69 грн. та три проценти річних в сумі 15564,49 грн. не є штрафною санкцією або пенею в розумінні ст. 549 ЦК України.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з метою забезпечення повернення кредиту між Публічним акціонерним товариством «Креді агріколь банк» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика») та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № Р1/1131274 від 29.09.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов’язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов’язанням ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору.

Згідно п.4.1 зазначеного договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і втрачає свою дію з моменту повного виконання забезпеченого ним зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного виконання всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Із роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вбачається, що Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.

Судом встановлено, що прострочення кредитної заборгованості за кредитним договором № 2/1017734 від 29.09.2011 року почалося з 04.07.2014 року, таким чином з 05.07.2014 року у позивача виникло право вимоги від позичальника та поручителя на дострокове погашення заборгованості.

Проте банк протягом шести місяців вимоги до боржників не направив та позову до суду не пред'явив.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що зобов’язання відповідача ОСОБА_3 за договором поруки № Р1/1131274 від 29.09.2011 року на момент розгляду справи припинилися, а тому вимоги в цій частині недоведені і не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги частково доведеними, тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5112,16 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,89,141, 263 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», розташованого за адресою: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, офіс 34, код ЄДРПОУ 39493634, МФО 300346, заборгованість за тілом кредиту в сумі 135309 (сто тридцять п’ять тисяч триста дев’ять) грн. 24 коп., заборгованість за відсотками в сумі 31535 (тридцять одна тисяча п’ятсот тридцять п’ять) грн. 26 коп., інфляційні витрати в сумі 158401 (сто п’ятдесят вісім тисяч чотириста одна) грн. 69 коп., 3% річних в сумі 15564 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот шістдесят чотири) грн. 49 коп., а також витрати на сплату судового збору в сумі 5112 (п’ять тисяч сто дванадцять) грн. 16 коп.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», розташованого за адресою: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, офіс 34, код ЄДРПОУ 39493634, МФО 300346, до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

С у д д я: