Рішення № 71808618, 25.01.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/58/2018

130/1598/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря Маліщук Н.А.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» 5 липня 2017 року звернулося до суду з цим позовом, в якому просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість по кредиту в сумі 32166,95 грн за кредитним договором б/н від 12 червня 2011 року, яка складається з 3797,63 грн заборгованості за кредитом, 23461,37 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 2900 грн заборгованості за пенею та комісією, 500 грн штрафу (фіксована частина), 1507,95 грн штрафу (процентна складова), а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн. Представник позивача просив розглянути справу без його участі (а.с.2-3).

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких, зокрема, вказав, що він не укладав з «Приватбанком» договору 12 червня 2011 року, в матеріалах справи цей договір відсутній, доказів отримання ним 3400 грн представником позивача не надано. Просив звернути увагу на представлену позивачем ксерокопію його паспорту, яка засвідчена 20 квітня 2008 року, хоча договір нібито був укладений 12 червня 2011 року, а також на відсутність копії його ідентифікаційного коду, який обов'язково подається при кредитуванні.

Провадження у справі відкрите 18 липня 2017 року (а.с.43).

В попередньому судовому засіданні 28 вересня 2017 року суд відмовив у заяві відповідача про відвід головуючого та призначив справу до судового розгляду (ас.50-51).

Судове засідання 2 листопада 2017 року було відкладене у зв'язку з неявкою відповідача (а.с.64).

Ухвалою від 21 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відвід головуючого (а.с.71).

Судовий розгляд справи продовжений за правилами ЦПК в редакції від 15 грудня 2017 року ухвалою від 19 грудня 2017 року. Суд також визнав потрібним надання особистих пояснень представником позивача (а.с.76).

У судове засідання 16 січня 2018 року представник позивача не з'явився. Суд за згодою з відповідачем ухвалив розглянути справу у відсутність представника позивача (а.с.81).

В сьогоднішньому судовому засіданні відповідач позов повністю не визнає і пояснює, що він не укладав з «Приватбанком» договору без номера від 12 червня 2011 року, тому вважає вимоги банку безпідставними. Підтримує свої раніше подані письмові заперечення проти позову, просить відмовити в позові повністю.

На підтвердження своїх позовним вимог представник позивача подав : «розрахунок заборгованості за договором №б/н від 12.06.2011 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом - ОСОБА_1, станом на 31.05.2017», в якому містяться відомості про заборгованість, вказану в позовній заяві, а також зазначено про останнє погашення кредиту в сумі 258,58 грн 7 листопада 2014 року (а.с.4); ксерокопію «анкеты-заявления о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке», яка практично неможливо прочитати, в якій можна розібрати прізвище відповідача, і в якій відсутні відомості про розмір кредиту (а.с.5); витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому викладені умови кредитування за картками «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» (а.с.6); «Извлечение из Условий и правл представления банковских услуг, утверждённые приказом от 06.03.2010 г. № СП-2010-256» (а.с.7-30); ксерокопію паспорта відповідача ОСОБА_1, вірність якої з оригіналом посвідчена відповідачем 20 квітня 2008 року (а.с.31); а також банківські документи щодо правомірності надання відповідних послуг (а.с.32-32-35).

На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано ксерокопії виписок руху коштів по його кредитним карткам, оригінали яких оглянуті у судовому засіданні, на яких вказані нульові залишки коштів за період з 1 жовтня 2010 року по 7 листопада 2014 року (а.с.59-60).

Оцінюючи надані представником позивача та відповідачем вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази неналежними, недостовірними та недостатніми, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування, на їх підставі не можливо встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Так, розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом банку, який сам по собі, за відсутності інших доказів, не може в даному випадку підтверджувати позовні вимоги.

В анкеті-заяві на видачу кредиту можна прочитати прізвище відповідача, однак більше ніяких відомостей, зокрема, про розмір кредиту в ній не міститься.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» є роз'ясненням умов кредитування взагалі.

Витяг з умов та правил надання банківських послуг на російській мові є загальним роз'ясненням цих умов і правил і не свідчить про їх конкретність відносно відповідача.

Ксерокопія паспорта відповідача, тотожність якого посвідчена 20 квітня 2008 року, на думку суду не може використовуватись банком через три роки після посвідчення.

Надані відповідачем виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 також не можуть свідчити про відсутність у нього зобов'язань фінансового характеру перед банком по іншим рахункам.

При вирішенні справи по суті суд керується такими нормами права.

Згідно з положеннями частини першої статті 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином суд, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в заявлених ним межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Представник позивача при зверненні до суду з позовною заявою керувався нормами зобов'язального права, які регламентують поняття зобов'язання, його виконання, припинення, відповідальність за його невиконання, обов'язковість договору та договір позики.

Оскільки судом не встановлено виникнення зобов'язання між «Приватбанком» та відповідачем, то суд при вирішення спору не застосовує норми права, на які посилався представник позивача.

Керуючись статтями 259, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі статті 1051 ЦПК України, статей 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Головуючий К.Шепель