Постанова № 71807620, 23.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 686/19804/15-ц

провадження № 61-561 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Олійник А. С.,

Погрібного С.О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє представник ОСОБА_6, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2016 року у складі головуючого судді Карплюка О. І. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 червня 2016 року у складі колегії суддів: Власенка О. В., Юзюка О. М., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики.

Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що 27 вересня 2011 року він передав ОСОБА_4 у позику грошові кошти в сумі 170 тис. доларів США строком до 20 грудня 2011 року, про що було написано розписку. У визначений строк відповідач не повернув позики в повному обсязі. Загальна сума часткового повернення позики становить 10 235,61 доларів США. 04 жовтня 2011 року з метою забезпечення зобов'язань за договором позики між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за яким поручитель відповідає за виконання зобов'язань ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 за договором позики. На неодноразові звернення до відповідача щодо повернення боргу позивач так і не отримав відповіді.

Посилаючись на вказане, збільшивши під час розгляду справи позовні вимоги, ОСОБА_3 остаточно просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь неповернуту суму позики у розмірі 159 564,39 доларів США, що еквівалентно 3 668 385 грн 33 коп.; 1 792 847 грн 33 коп. - проценти; 456 282 грн 99 коп. - 3 % річних, а також просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на свою користь грошові кошти в сумі 200 доларів США, що еквівалентно 4 598 грн.

Відповідач ОСОБА_5 проти позову заперечувала, посилаючись на часткове погашення боргу ОСОБА_4 у сумі 10 235,61 доларів США, яка значно перевищує суму, в межах якої вона поручалася за належне виконання позичальником узятих на себе зобов'язань за договором позики.

Відповідач ОСОБА_4 подав до суду заяву (а. с. 48-49), в якій просив передати справу на розгляд до Суворовського районного суду м. Одеси, оскільки він зареєстрований та проживає в Суворовському районі м. Одеси. Проте ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2016 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

У справі відсутні письмові заперечення ОСОБА_4 стосовно заявлених позовних вимог ОСОБА_3

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 15 червня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 159 564,39 доларів США, що еквівалентно 3 668 385 грн 33 коп., проценти в сумі 1 792 847 грн 33 коп., 3 % річних від простроченої суми - 456 282 грн 99 коп.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 200 доларів США, що еквівалентно 4 598 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У серпні 2016 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 червня 2016 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 26 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Суду цивільну справу № 686/19804/15-ц.

Від ОСОБА_3 надійшли заперечення на касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, в яких ОСОБА_3 просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувані судові рішення, які, на думку останнього, є законними та обґрунтованими, ухваленими на основі повно та всебічно з'ясованих обставинах справи, із додержанням норм процесуального та матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України у суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення в частині вирішення позову до відповідача ОСОБА_4 - без змін, оскільки їх у цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення у цій частині відповідають вимогам статей 213, 214 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час ухвалення судових рішень у справі) щодо законності та обґрунтованості.

Судові рішення в частині вирішення позову до відповідача ОСОБА_5 останньою не оскаржуються, тому не переглядаються касаційним судом.

Судом установлено, що 27 вересня 2011 року ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 170 тис. доларів США, які останній зобов'язався повернути до 20 грудня 2011 року, про що власноруч написав відповідну розписку (а. с. 6).

У період із 27 вересня 2011 року по 15 вересня 2014 року ОСОБА_4 частково повернув ОСОБА_3 позику, сплачуючи відповідні суми в гривні в загальному розмірі 85 504 грн, що еквівалентно 10 235,61 доларів США, що підтверджується банківськими виписками.

Із метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором позики 4 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за яким поручитель поручається перед кредитором у межах суми розміром 200 доларів США за виконання ОСОБА_4 зобов'язання щодо повернення грошових коштів.

Відповідно до листа від 17 лютого 2015 року, написаного ОСОБА_4 власноручно, останній підтвердив свій борг перед ОСОБА_3 за його письмовою розпискою від 27 вересня 2011 року.

Установлено також, що 9 та 23 вересня 2015 року ОСОБА_3 надсилав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно письмові вимоги про повернення боргу за договором позики та договором поруки.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України установлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 527 ЦК України).

Задовольняючи вказаний позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, на підставі всебічно досліджених у справі доказів дійшов правильного висновку про доведеність та обгрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки, як установив суд, позичальник не виконав належним чином взятих за договором позики зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості в зазначеному розмірі, який не спростовано позичальником належними й допустимими доказами.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час розгляду справи в суді) установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам статей 213-215, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Таким чином, розглядаючи зазначений позов, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України 2004 року перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статті 315 ЦПК України 2004 року.

Зокрема, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що в даному випадку фактичного отримання грошей не було, а мало місце отримання матеріальних засобів на спільно визначену його вартість у сумі 170 тис. доларів США, а також посилання на фіктивність указаного договору позики, суд обгрунтовано вважав безпідставними, такими, що спростовуються матеріалами справи і не доведені заявиком належним чином.

Отже, аналогічні за змістом доводи касаційної скарги ОСОБА_4 були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обгрунтовано спростував, про що свідчить зміст оскаржуваного судового рішення; вказані доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Те саме стосується посилання заявника в касаційній скарзі на обставини і події, які, за його версією, передували пред'явленню цього позову, а саме, що стосується написання ним розписки від 27 вересня 2011 року.

Підстав для висновків, що суди однобічно й упереджено підійшли до вирішення справи, про що зазначає в касаційній скарзі заявник, касаційний суд не вбачає.

Не знайшли свого підтвердження внаслідок перевірки матеріалів справи доводи касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права, а саме: статей 10, 27, 109, 113, 122, 127, 128, 169 ЦПК України 2004 року.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє представник ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

О.В. Ступак