Постанова № 71807488, 23.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 718/2187/15-ц

провадження № 61-226св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н.О., Коротуна В.М., Крата В.І., Курило В.П.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»

представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

представники відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення апеляційного суду Чернівецької області у складі суддів: Міцнея В. Ф., Височанської Н. К., Лисака І. Н. від 29 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 09 серпня 2007 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 19 500,00 доларів США, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до договорів факторингу від 28 листопада 2012 року, укладених між ПАТ «Сведбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (далі - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс»), а також між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», до останнього перейшло право вимоги заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2007 року, укладеним між акціонерним комерційним банком «ТАС- Комерцбанк» та ОСОБА_3

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, з урахуванням додаткового договору від 12 листопада 2013 року, у зв'язку із чим станом на 01 вересня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 18 442,00 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долару США становила 402 135 грн 54 коп., та заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - в розмірі 6 501,45 доларів США, що становило 141 766 грн 84 коп., позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 543 902 грн 38 коп.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 квітня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за договором від 12 листопада 2013 року у розмірі 543 902 грн 38 коп. та 8 158 грн 54 коп. у відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що 12 листопада 2013 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_3 укладено додатковий договір до кредитного договору від 09 серпня 2007 року, відповідно до умов якого сторони погодили, що станом на 12 листопада 2013 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 27 649,14 доларів США, з яких 18 442,00 доларів США - сума кредиту та 9 207,14 доларів США - сума відсотків за користування кредитом, а тому враховуючи розрахунок позивача станом на 01 вересня 2015 року, суд дійшов висновку про стягнення з останнього 543 902 грн 38 коп.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 6 501,45 доларів США та 2 425 грн 70 коп. у відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що кредитний договір після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості не був припинений, проте відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував належним чином, у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, яка підлягає стягненню з останнього відповідно до уточненого розрахунку позивача. При цьому суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 442,00 доларів США, оскільки вказана сума грошових коштів вже була стягнута з боржника рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2011 року, а наявність додаткового договору від 12 листопада 2013 року не надає підстав для повторного стягнення з відповідача на користь позивача цієї заборгованості.

У липні 2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду від 29 червня 2016 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при зверненні до суду ТОВ «Кредитні ініціативи» просило стягнути заборгованість, яка фактично виникла з умов додаткового договору від 12 листопада 2013 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, підписанням якого сторони визначили новий спосіб виконання зобов'язань за кредитним договором від 09 серпня 2007 року та загальну суму заборгованості за кредитом у розмірі 27 649,14 доларів США.

02 грудня 2016 року ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких просив відхилити касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи», а рішення апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на те, що він не сплачував суми коштів, передбачених пунктами 1.3 - 1.5 додаткового договору від 12 листопада 2013 року, внаслідок чого дія цього договору припинилася, і він повинен погашати заборгованість на умовах кредитного договору від 09 серпня 2007 року; при цьому відповідач посилався на пропуск позивачем строку позовної давності в частині вимог про стягнення 18 442,00 доларів США.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

02 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Частиною 1 статті 509, статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом установлено, що 09 серпня 2007 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», яке перейменовано у ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 2502/0807/88-001, за яким відповідач отримав кредит у сумі 19 500,00 доларів США на умовах сплати 13,5 % річних строком до 08 серпня 2017 року.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2011 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» 226 836 грн 01 коп. заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2007 року.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції від 16 лютого 2012 року за виконавчим листом № 2-1326 від 03 лютого 2012 року відкрито виконавче провадження № 31227662 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» боргу в розмірі 226 836 грн 01 коп., а постановою від 28 червня 2013 року виконавчий лист повернуто стягувачеві (а. с. 130-131).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», а також між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договори факторингу, відповідно до умов яких новим кредитором за договором № 2502/0807/88-001 від 09 серпня 2007 року, є ТОВ «Кредитні ініціативи».

12 листопада 2013 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_3 укладено додатковий договір до кредитного договору № 2502/0807/88-001 від 09 серпня 2007 року про припинення зобов'язання переданням відступного, відповідно до пункту 1.1 якого станом на 12 листопада 2013 року загальна сума заборгованості боржника за кредитним договором становить 27 649,14 доларів США (220 999 грн 58 коп.), з яких: 18 442,00 доларів США (147 406 грн 91 коп.) сума кредиту та 9 207,14 доларів США (73 592 грн 67 коп.) сума відсотків за користування кредитом.

Пунктом 1.2 додаткового договору встановлено, що первісні зобов'язання припиняються передання боржником кредиторові відступного, а пунктом 1.6 цього договору визначено, що в разі невиконання (або часткового виконання) боржником пунктів 1.3 - 1.5 цього договору сторони домовились про те, що грошові кошти, сплачені боржником за умовами пункту 1.5 цього договору в якості оплати суми відступного за цим договором, будуть спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором без врахування умов цього договору, після чого дія даного договору припиняється. Сторони домовились, що припинення договору відбудеться без підписання будь-яких додаткових угод до даного договору. Після припинення дії цього договору всі домовленості сторін втрачають силу та боржник зобов'язується сплачувати заборгованість на умовах кредитного договору № 2502/0807/88-001 від 09 серпня 2007 року.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Кредитні ініціативи» посилалося на неналежне виконання відповідачем умов додаткового договору від 12 листопада 2013 року, у зв'язку із чим станом на 01 вересня 2015 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 18 442,00 доларів США, що еквівалентно 402 135 грн 54 коп. та 6 501,45 доларів США заборгованості за відсотками, що еквівалентно 141 766 грн 84 коп., у зв'язку із чим просив стягнути з боржника 543 902 грн 38 коп.

В матеріалах справи містяться копії квитанцій за період 2013-2014 роки про сплату боржником заборгованості, в тому числі й з призначенням платежу: «оплата за відступне згідно додаткового договору до кредитного договору від 09 серпня 2007 року про припинення зобов'язання переданням відступного від 12 листопада 2013 року» (а. с. 214-225).

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Статтею 600 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Відтак, за змістом статті 600 ЦК України передача відступного передбачає заміну первісного предмета виконання іншим.

Для припинення зобов'язання переданням відступного необхідна сукупність кількох умов, зокрема: згода сторін на таке припинення; узгодження сторонами розміру, строків і порядку передання відступного; факт передання боржником кредиторові відступного.

Апеляційний суд, у порушення норм процесуального права на вищевказані обставини справи та норми матеріального права уваги не звернув, та не визначився з тим, чи не припинив свою дію кредитний договір у зв'язку із згодою сторін, які уклали договір відступного, та з урахуванням того, що внесенням коштів у 2013 та 2014 роках відповідачем визнано умови договору про припинення зобов'язання переданням відступного, а не боргу за кредитним договором, та те, що позов заявлено (ст. 16 ЦК України) про стягнення боргу за додатковим договором до кредитного договору від 09 серпня 2007 року, відповідно до умов якого сторони погодили, що станом на 12 листопада 2013 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 27 649,14 доларів США.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягаю.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило