Ухвала суду № 71807476, 23.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

Ухвала

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 761/16124/15-ц

провадження № 61-1173 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду міста Києва у складі головуючого судді Андрієнко А. М. від 29 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

08 червня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» (далі - ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива») про стягнення заборгованості та захист прав споживача.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_3 проценти за користування грошовими коштами за період з 20 листопада 2014 року по 03 червня 2015 у розмірі 607,61 доларів США та 3% річних у розмірі 142,97 долари США, а в решті вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_3 виявив намір оскаржити в апеляційному порядку вищевказане рішення місцевого суду, подавши апеляційну скаргу до апеляційного суду міста Києва разом із клопотанням про звільнення його від сплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 09 червня 2016 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору відмовлено та його апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2016 року залишено без руху. Надано заявнику строк для подання доказів сплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2016 року повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 відповідно до ухвали суду у встановлений строк не сплатив суму судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції, мотивуючи відсутність правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, послався на те, що в редакції Закону України «Про судовий збір», чинній на момент звернення ОСОБА_3 із апеляційною скаргою, не передбачено права на звільнення споживачів від сплати судового збору, а Закон України «Про захист прав споживачів» в даному випадку застосуванню не підлягає.

11 липня 2016 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить: скасувати ухвалу апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2016 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при вирішенні питання про прийняття його апеляційної скарги не враховано, що він звільнений від сплати судового збору за розгляд вказаної справи на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

14 липня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» про стягнення заборгованості та захист прав споживача призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 грудня 2017 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

За змістом оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, апеляційним судом положення стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовувалися.

При цьому, правові висновки щодо застосування статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» містяться в постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-185цс17 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-916цс17.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг (№ 761/24881/15-ц), за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Із змісту зазначеної ухвали вбачається, що колегія суддів Верховного Суду вирішила відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо сплати судового збору у справах, пов'язаних із захистом прав споживачів), викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року у справі № 6-185цс17 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-916цс17).

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Оскільки справа ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг (№ 761/24881/15-ц) передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у даній справі.

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В :

Зупинити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» про стягнення заборгованості та захист прав споживача (№ 761/16124/15-ц) за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2016 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг (№ 761/24881/15-ц).

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк