Рішення № 71806365, 08.11.2017, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/257/16-ц

Провадження № 2/675/10/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2017 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря Беліці М. О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, мотивуючи це тим, що 08 травня 2008 року між ПАТ та ОСОБА_2 був укладений у письмовій формі кредитний договір № НМІWGL0000000001, згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 23007,81 доларів США на строк до 05 травня 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до договору ОСОБА_2 повинна була проводити погашення заборгованості щомісячно проводити сплату на погашення заборгованості за кредитом. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 умови договору належним чином не виконувала, станом на 01 грудня 2015 року виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 22139,16 доларів США, з яких: 19123,15 доларів США - заборгованість за кредитом, 2609,03 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 46,72 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 360,26 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Зобов'язання ОСОБА_2 було забезпечено поручителем, яким за відповідним договором поруки виступив ОСОБА_3 ПАТ просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором та відшкодувати судові витрати солідарно з ОСОБА_2 та поручителя по даному зобов'язанню ОСОБА_3

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання за повторним викликом не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в останнє судове засідання за повторним викликом не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Таким чином, суд вважає, що використано достатньо засобів повідомлення відповідачів про судовий розгляд вказаної справи з метою забезпечення їх конституційного права на участь в судовому засіданні та доступу до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Допитавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

08 травня 2008 року між ПАТ та ОСОБА_5 був укладений у письмовій формі Кредитний договір № HMIWGL0000000001, згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 23007,81 долар США з граничним строком погашення не пізніше 05 травня 2028 року, що підтверджується Кредитним договором № HMIWGL0000000001, копія якого додана до матеріалів справи.

В ході судового розгляду представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_4 ставив під сумнів факт надання банком коштів ОСОБА_2

Згідно меморіального ордеру № 19 від 12 травня 2008 року, копія якого додана до матеріалів справи, відповідачці надана сума кредиту 20406 доларів США.

Вказаний факт не був спростований в ході судового розгляду жодними належними та допустимими доказами.

В ході судового розгляду представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_4 неодноразово ставив під сумнів повноваження представника ПАТ та достовірність печатки, якою скріплювались вищезазначений договір, оскільки на відтиску печатки був зазначений код, який не належав ПАТ.

Зазначена обставина була ретельно досліджена судом в ході судового розгляду. Судом встановлено, що код, зазначений на відтиску печатки ПАТ, яким було завірено текст Кредитного договору № HMIWGL0000000001 належав Хмельницькій філії Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», вказаний відокремлений підрозділ в подальшому був закритий, внаслідок чого втратив статус юридичної особи, відтак код, зазначений на відтиску печатки ПАТ, яким було завірено текст Кредитного договору, що належав Хмельницькій філії Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», був наданий іншій юридичній особі. Вказані обставини підтверджуються поясненнями представника ПАТ, повідомленням ПАТ про закриття відокремленого підрозділу, довідкою № 1099 з Єдиного реєстру підприємств та організацій України, довідкою АА № 243769 з Єдиного реєстру підприємств та організацій України, Статутом ПАТ, копії яких додані до матеріалів справи.

Вищевказаний Кредитний договір від імені ПАТ укладалась представником ПАТ - керуючою Ізяславським відділенням Хмельницької філії Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» ОСОБА_6 на підставі довіреностей, виданих ПАТ і посвідчених нотаріусами: № 8251 від 11 листопада 2005 року та № 2063 від 18 квітня 2008 року, що підтверджується відповідними довіреностями, копії яких додані до матеріалів справи.

Допитана в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_6 суду показала, що вона, як керуюча Ізяславським відділенням була наділена ПАТ повноваженнями укладати угоди з клієнтами, зокрема з ОСОБА_2, про надання кредитів, у тому числі у іноземній валюті, на підтвердження таких повноважень їй були видані довіреності посвідчені як керівництвом ПАТ, так і нотаріусами. Свідок підтвердила факт надання кредиту в іноземній валюті ОСОБА_2

Враховуючи викладене, суд приходить до переконливого висновку, що Кредитний договір № HMIWGL0000000001 від імені ПАТ підписаний належним чином уповноваженою особою, котра діяла в межах наданих їй повноважень.

Згідно ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 1048 Цивільного Кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1050 Цивільного Кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1.1 Кредитного договору № HMIWGL0000000001 передбачена сплата комісія за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту, що підтверджується Кредитним договором № HMIWGL0000000001, копія якого додана до матеріалів справи.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідачка ОСОБА_2 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 19123,15 доларів США - заборгованість за кредитом, 2609,03 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 46,72 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за договором, доданим до матеріалів справи.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник не надали суду доказів вчасного повернення кредиту та погашення кредиту на день розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та крмісії.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до вимог ст. 551 Цивільного Кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1. Кредитний договір № HMIWGL0000000001 від 08 травня 2008 року, копія якої додана до матеріалів справи, при порушенні позичальником будь-якого з зобов'язань, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не менше 1 гривні (або суми в валюті кредиту, еквівалентної 1 гривні за курсом НБУ на день сплати).

Позивач вказав, що відповідачка ОСОБА_2 допустила несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, внаслідок чого їй нарахована пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 360,26 доларів США, що підтверджується відповідним розрахунком ПАТ заборгованості за договором, доданим до матеріалів справи.

Суд вважає, що позивач правомірно вимагає стягнення з відповідачки ОСОБА_2 пені.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідачка ОСОБА_2, її представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали, однак розрахунок ПАТ заборгованості за договором, доданий до матеріалів справи, не оспорили, будь-яких заперечень щодо вказаного розрахунку суду не подали, власні розрахунки заборгованості суду не надали.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет) передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказану обставину, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду України від 9 грудня 2015 року (№ 6-2479цс15) і від 30 листопада 2016 року (№ 6-82цс16) щодо правильного застосування статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» та статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

В ході судового розгляду судом встановлена наявність у ПАТ відповідної банківської ліцензії, що підтверджується копією такої ліцензії, доданої до матеріалів справи.

За зазначених обставин суд приходить до висновку про доцільність переведення суми заборгованості за Кредитним договором № HMIWGL0000000001, визначеній в іноземній валюті в національну валюту за курсом, установленим НБУ на час розрахунку, тобто на 08 листопада 2017 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За умовами ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до Договору поруки № HMIWGL0000000001 від 08 травня 2008 року виконання зобов'язання ОСОБА_2 за Кредитним договором № HMIWGL0000000001 забезпечується поруки ОСОБА_3 перед пат, що підтверджується копією Договору поруки № HMIWGL0000000001 від 08 травня 2008 року, доданою до матеріалів справи.

Поручитель ОСОБА_3 до суду не з'явився, жодних заперечень проти позовних вимог суду не подав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 як солідарний боржник відповідає перед ПАТ за порушення зобов'язання ОСОБА_2 у тому ж обсязі, що і ОСОБА_2, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісії та пені.

Враховуючи викладене, суд знаходить, що ПАТ правомірно вимагає стягнення з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_2 суми заборгованості за Кредитним договоро № HMIWGL0000000001.

Суд знаходить, що згідно вимог ст. 88 Цивільного процесуального Кодексу України та Закону України «Про судовий збір» з відповідачів на користь позивача слід стягнути сплачені при подачі позовної заяви судові витрати: судовий збір в сумі згідно платіжного доручення № ВOТM6B1354 від 16 грудня 2015 року.

Керуючись ст. 526, 530, 536, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 62, 63, 64, 79, 81, 88, 212, 213, 214, 215, 223, 293, 294, 367 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жителя АДРЕСА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 р/р 29092829003111) заборгованість за кредитним договором в сумі 22139,16 доларів США, що еквівалентно 592251 грн. 31 коп., з яких: 19123,15 доларів США, що еквівалентно 511569 грн. 12 коп. - заборгованість за кредитом, 2609,03 доларів США, що еквівалентно 69794 грн. 94 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 46,72 доларів США, що еквівалентно 1249 грн. 82 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 360,26 доларів США, що еквівалентно 9637 грн. 42 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; та 7950 грн. 17 коп. судових витрат, сплачених позивачем при подачі позовної заяви.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області через Ізяславський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. С. Янішевська