Постанова № 71805941, 16.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 438/674/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/783/6103/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю представника позивача Жарського І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ««ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

встановила:

У травні 2015 року позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № EV2892 від 16.05.2017 року

Заочним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 11 серпня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволенні, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 90919,39 дол.США, що за курсом 21,77 складає 1979315,16 грн. за кредитним договором №E/V2892 від 16.05.2007 та 3654 грн. судових витрат.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 10 березня 2017 року вказане заочне рішення скасовано і справа призначена до розгляду в загальному порядку.

10.04.2017 року представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав уточнену позовну заяву, у якій просить стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість у розмірі 72515,65 доларів США, що за курсом 26,88 складає 1949220,78 грн. за кредитним договором № E/V2892 від 16.05.2007, стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

Вимоги обгрунтовував тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №E/V2892 від 16.05.2007 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 50000 дол. СНА на термін до 16.05.2022 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та порядку, встановлених кредитним договором. Умовами договору визначено, що погашення заборгованості здійснюється в такому порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. У випадку порушення зобов'язань відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної у строк заборгованості за кредитом. У порушення норм закону та умов договору відповідач ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, не здійснювала погашення заборгованості за кредитом та станом на 21.03.2017 року має заборгованість 72515,65 доларів США, у тому числі 38824,80 доларів США - заборгованість за кредитом, 18500,14 доларів США - заборгованість за відсотками, 35,83 доларів США - заборгованість з комісії, 11692,90 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи 9,30 доларів США штраф (фіксована частина) та 3452,68 доларів США - штраф (процентна складова). У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором укладено договір поруки з поручителем - відповідачем ОСОБА_4 Відповідно до умов договору поруки, позивач направив на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за кредитним договором, проте вказана вимога була залишена без задоволення. Просив позовні вимоги задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 15 серпня 2017 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №E/V 2892 від 16.05.2007 року у розмірі 62876,25 доларів США, що за курсом 26,88 гривень відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.03.2017 року становить 1690113 гривень 60 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 3 243 гривень 18 копійок.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідач ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині зменшення пені, відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_4 та вважає рішення в цій частині ухваленим без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, належної оцінки доказів та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає помилковим висновок суду про те, що пеня підлягає стягненню в межах одного року та що порука припинена.

На підтвердження зазначеного покликається на те, що у п. 6.8 кредитного договору передбачено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, пені, штрафів встановлюється тривалістю у 5 років.

Такими чином стверджує, що сторони досягли згоди про збільшення строку позовної давності з неустойки, що залишилось поза увагою суду та як наслідок суд незаконно зменшив суму заборгованості по пені, стягнувши її лише за один рік.

Крім цього вважає, що порука ОСОБА_4 може бути припинена лише щодо певних щомісячних платежів та з певного часу, а не щодо всієї суми заборгованості.

Просить змінити рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 серпня 2017 рокув частині зменшення заборгованості по пені та відмови у стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_4, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не погоджується із оскаржуваним рішенням в частині задоволення позовних вимог щодо неї, вважає рішення ухваленим без належного з»ясування усіє істотних обставин справи.

Зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів про надання позивачем готівки на у розмірі 50000 дол. США.

Відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості, крім цього пеню розраховано у валюті, при цьому договором передбачено сплату пені у випадку надання кредиту в іноземній валюті, в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування, розмір якої не повинен становити більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період, що залишилось поза увагою суду.

Просить рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 серпня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача Жарський І.Р. в судовому засіданні апеляційну скаргу позивача підтримав, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 заперечив, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам скарги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм судових повісток (а.с. 199,200), в судове засідання апеляційної інстанції повторно не прибули, відповідач ОСОБА_3 подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку із участю її представника ОСОБА_6 в іншій справі, а відповідач ОСОБА_4 не повідомив суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Жарського І.Р. на підтримку доводів власної апеляційної скарги та на заперечення скарги ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» необхідно задовольнити частково, при цьому апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором не виконала, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

При цьому, оскільки представником відповідача заявлено про застосування позовної давності, суд прийшов висновку, що у задоволенні позову у частині стягнення пені, нарахованої більш як за один рік до моменту звернення з даним позовом, необхідно відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності, відповідно стягнув пеню у розмірі 5607,48 доларів США.

Суд також відмовив у стягненні нарахованих штрафів з підстав заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Також, суд дійшов висновку про те, що зобов'язання за договором поруки від 16.05.2007 р. припинилися, відтак позов у частині стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з відповідача ОСОБА_4 до задоволення не підлягає.

Виходячи з наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновками суду першої інстанції, виходячи із такого.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тобто, положення даної статті надають учасникам цивільного обороту право вільно, з урахуванням власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи не вступати, а також вільно вибрати майбутнього контрагента у договірних відносинах.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що 16 травня 2007 року між позивачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_3 укладений кредитний договір № E/V 2892, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 50000 доларів США на термін до 16.05.2022 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановлених кредитним договором, що стверджується копією кредитного договору № E/V 2892 від 16.05.2007р.

Додатком № 1 (графік погашення кредиту відсотків і винагороди), що є невід'ємною частиною вказаного договору та підписаний сторонами, визначено порядок погашення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом.

18.05.2007 року ОСОБА_3 звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою на видачу грошових коштів.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про надання позивачем позичальникові кредитних коштів та одночасно спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в цій частині, тобто умови договору позивачем виконані.

В свою чергу, згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Звертаючись з позовними вимогами та уточняючи їх представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» покликався на те, що договірні зобов'язання між банком та позичальником відповідачі (позичальник та її фінансовий поручитель) не виконали, тому допустили заборгованість.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 перестала виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з 07.07.2014 року, а з 11.09.2014 року - зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом.

Згідно долученого позивачем розрахунку заборгованості станом на 21.03.2017 р. сума її заборгованості перед позивачем становить: 38824,80 доларів США - заборгованість за кредитом, 18500,14 доларів США - заборгованість за відсотками, 35,83 доларів США - заборгованість з комісії, борг з пені в розмірі 11692,90 дол. США., а також штрафи - 9,30 дол. США фіксована частина, 3452,68 дол. США - процентна складова, на загальну суму 72515,65 дол. США, що за курсом НБУ станом на 21.03.2017 року складає 1949220,78 грн.

Доказів, які б спростовували вказану позивачем суму боргу, відповідач не надала, а суд першої інстанції не здобув.

Враховуючи наведене, висновок місцевого суду про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є правильним, однак колегія суддів не може погодитись із розміром такої.

Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до умов договору (пункту 6.1) пеня за порушення зобов'язань по кредиту визначена в розмірі 0,2 % від суми простроченого за кожен день прострочення.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 цього Кодексу).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Умовами кредитного договору (розділ 4 порядок розрахунків) визначено погашення кредиту та порядок його здійснення.

Оскільки умовами договору установлені окремі самостійні зобов'язання щодо повернення кредиту, то відповідальність за невиконання кожного з них настає окремо.

За відсутності платежу кожного місяця виникає прострочення боржника за зобов'язаннями, а в кредитора виникає право на позов. Початок позовної давності для стягнення періодичних платежів необхідно обчислювати з дня невиконання позичальником кожного із зобов'язань.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України).

За змістом частини третьої цієї статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Правова позиція з приводу збільшення позовної давності по пені висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2016 року (справа № 6-1824 цс15) за якою у випадку, якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок розміру пені та штрафу слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.

Колегією суддів встановлено, що пунктом 6.8 кредитного договору строк позовної давності визначено сторонами в п'ять років, в тому числі на вимоги з повернення: кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені та штрафів.

За таких обставин висновок місцевого суду про те, що стягнення неустойки (пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду (про що зроблено заяву стороною відповідача), не можна визнати обґрунтованим, відтак стягненню підлягає вся сума розрахованої пені в розмірі 11692,90 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ на 21.03.2017 р. складає 314305,15 грн.

При цьому, у доводах апеляційної скарги представник позивача не зазначає про необхідність стягнення з відповідачів штрафу (фіксованої частини та процентної складової заборгованості), тому в цій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не перевіряється.

Що стосується доводів апелянта ОСОБА_3 про необхідність обчислення та стягнення пені лише у національній валюті України - гривні, колегія суддів звертає увагу, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, тому разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті, відтак рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по пені в іноземній валюті відповідає вимогам закону.

Також судом встановлено, що виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3 за спірним кредитним договором забезпечене договором поруки, укладеним 16.05.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_4, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_4 зобов'язався перед кредитором (позивачем) відповідати за погашення заборгованості позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором № E/V 2892 (а.с. 15).

Нормами ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 11) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед Банком за Кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність посилання представника позивача про те, що сторони у договорі поруки обумовили збільшення строку, в межах якого вони можуть звернутися за захистом порушеного права (пункт 12), оскільки такий строк не є строком дії самої поруки.

При цьому, кредитор ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто від дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, не пред'явив до поручителя відповідача ОСОБА_4 відповідної вимоги про виконання зобов'язання, тому зобов'язання за договором поруки від 16.05.2007 р. припинилися.

Також, колегія суддів звертає увагу, що предметом договору поруки є кредитний договір № E/V 2892 від 16.05.2007 року, однак згідно такого (договору поруки) кредитор надав кредит у сумі 22 тис доларів США, обов'язок повернення боржником кредитних коштів визначений до 16 травня 2024 року, що не відповідає умовам спірного кредитного договору.

Зі змісту поруки, така покликана забезпечувати зобов'язання, до складу якого входить як грошова оцінка такого так і термін його виконання, тому наведені обставини в сукупності свідчать про відсутність підстав для задоволення вимог у частині стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з відповідача ОСОБА_4

Зважаючи на те, що суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема, не звернув уваги на те, що умовами договору сторони дійшли згоди стосовно збільшення позовної давності та не надав оцінки доводам позивача в цій частині, оскаржуване рішення необхідно змінити в частині стягнення пені та загального розміру заборгованостіз відповідача ОСОБА_3 в користь позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 необхідно стягнути в користь позивача 2009,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог скарги.

Керуючись ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 серпня 2017 року в частині стягнення пені та загального розміру заборгованості змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання - 82300, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, КОД ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №E/V 2892 від 16.05.2007 року в сумі 69053,67 дол. США, що згідно курсу НБУ станом 21.03.2017 року складає 1856162 (один мільйон вісімсот п»ятдесят шість тисяч сто шістдесят дві) грн. 65 коп., з яких 38824,80 дол. США - заборгованість за кредитом, 18500,14 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 35,83 дол. США - заборгованість по комісії, 11692,90 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 2009 (дві тисячі дев»ять) грн. 20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 січня 2018 року

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк