Постанова № 71805601, 17.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/1554/17 Головуючий у 1 інстанції: Гула Л.В.

Провадження № 22-ц/783/7228/17 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 43

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м.Львів

Колегія суддів Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

секретаря Іванової О.О.

з участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року по справі за позовом Виконавчого комітету Стрийської міської ради в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_4, з участю третьої особи: Стрийського міського відділу ГУ ДМС України у Львівській області, про визнання права користування жилим приміщенням,-

встановила:

23 травня 2017 року Виконавчий комітет Стрийської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати за неповнолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що ОСОБА_5, який навчається у Підгірцівській спеціальній загальноосвітній школі - інтернаті І-III ст. Стрийського району, знаходиться на обліку в службі у справах дітей Стрийського міськвиконкому як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах. Згідно з довідкою з ЖЕК №4 міста Стрия від 25 квітня 2017 року ОСОБА_5 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1. Виконавчим комітетом Стрийської міської ради 19 липня 2016 року прийнято рішення №170 «Про оформлення та реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна». Відповідно до даного рішення ОСОБА_4 передано у власність вищезгадану квартиру, загальною площею 57,3 кв.м. Первинно наймачем спірної квартири згідно з рішенням №422 від 6 вересня 1979 року був ОСОБА_6 - дід неповнолітнього ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Після його смерті наймачем спірної квартири згідно з рішенням №255 від 22 листопада 1995 року була ОСОБА_7 - мати відповідача і рідна сестра матері неповнолітнього ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5. До вселення у спірну квартиру неповнолітній ОСОБА_5 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_11, сестрою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, братом ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживали і були зареєстрованими у власному будинку у АДРЕСА_2, який ОСОБА_11 продала і, знявшись 18 жовтня 2005 року з реєстрації у вказаному будинку, переїхала разом з неповнолітніми дітьми у спірну квартиру АДРЕСА_1. На момент вселення у спірну квартиру основним наймачем квартири була ОСОБА_7, яка була зареєстрована у квартирі разом з ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_7 основним наймачем спірної квартири є відповідач. Єдиним постійним місцем проживання після переїзду у 2005 році в м. Стрий Львівської області з Кіровоградської області було спірне житло. Іншого постійного місця проживання сім'я неповнолітнього ОСОБА_5 не мала. Зазначає, що рішенням Стрийського міськрайонного суду від 23 червня 2015 року визнано за ОСОБА_10, який є братом ОСОБА_5, право на користування спірною квартирою та визнано його членом сім'ї наймача цієї квартири. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2016 року залишено без змін рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області в частині визнання за ОСОБА_10 права на користування спірним жилим приміщенням.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_5, право на користування квартирою АДРЕСА_1.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_4 Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необгрунтованим, та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що тимчасово дозволила проживати ОСОБА_11 та її синам у квартирі, яка належить їй на праві приватної власності. Крім цього, ОСОБА_5 систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим проживання із ним в одній квартирі. Зазначає, що ОСОБА_5 навчається та проживає в Підгірцівській школі-інтернаті та перебуває на повному державному утриманні. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України, в чинній на час ухвалення рішення редакції, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст. 10, 58-60 ЦПК України, в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» орган опіки та піклування зобов'язаний здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень.

Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органу опіки та піклування відповідно до ст. 177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування жилим приміщенням, оскільки відповідно до частин 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти-члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних громадян» неприпустимим є зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних громадян» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_12 та ОСОБА_11.

ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

ОСОБА_5 проживає без реєстрації в АДРЕСА_1, про що свідчить довідка № 986 від 25 квітня 2017 року, видана ЖЕК № 4.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради № 170 від 19 липня 2016 року ОСОБА_4 передано у власність спірну квартиру, загальною площею 57,3 кв.м, житловою площею 32,0 кв.м.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 серпня 2016 року спірна квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_4

Відповідно до акту обстеження умов від 29 серпня 2016 року у спірній квартирі проживають без реєстрації ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_5; ОСОБА_4 зареєстрована. Неповнолітній ОСОБА_5 навчається в спецшколі в селі Підгірці Стрийського району, приїжджає на канікули та вихідні додому, має спальне місце.

Статтею 64 ЖК України визначено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постіймо проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 4 ЖК).

Якщо особи, зазначені в ч. 2 цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї (ч. 3 ст. 64 ЖК України).

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами його сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за собою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак, відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Встановлено, що предметом спору є квартира АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_4

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2015 року задоволено позов ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про визнання членом сім'ї наймача та визнання права користування жилим приміщеням. ОСОБА_10 визнано членом сім'ї наймача квартири ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, та визнано за позивачем право користування цією квартирою.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2016 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_10 про визнання його членом сім'ї наймача спірної квартири ОСОБА_4 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги ОСОБА_10 відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.

Даним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що первинно наймачем квартири згідно з рішенням №442 від 6 вересня 1979 року був ОСОБА_6, дід ОСОБА_10 та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Після його смерті наймачем спірної квартири згідно з рішенням №255 від 22 листопада 1995 року стала ОСОБА_7, мати відповідачки ОСОБА_4 і рідна сестра матері ОСОБА_10 і ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5. До вселення у спірну квартиру ОСОБА_11 разом з дітьми ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 проживали і були зареєстрованими у власному будинку в АДРЕСА_2, який вона продала і, знявшись 18 жовтня 2005 року з реєстрації у вказаному будинку, на пропозицію ОСОБА_4 переїхала разом з неповнолітніми дітьми у спірну квартиру. Відповідач ОСОБА_4 визнала той факт, що за її пропозицією та з її згоди сім'я ОСОБА_5 вселилась у спірну квартиру і з того часу проживала у квартирі разом з нею. Отже, судом безспірно встановлено, що ОСОБА_4 висловлювала свою згоду на вселення ОСОБА_10, брата неповнолітнього ОСОБА_5, в спірну квартиру, оскільки саме за її пропозицією про переїзд в м. Стрий на постійне місце проживання мати ОСОБА_10 та ОСОБА_5, рідна сестра наймача спірної квартири, продала власний будинок і знялась з реєстрації у Кіровоградській області, а її неповнолітні діти позбулись у такий спосіб свого єдиного житла.

Дані обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2016 року і не підлягають доказуванню у цій справі.

Факт постійного проживання неповнолітнього ОСОБА_5 у спірній квартирі підтверджується довідкою ЖЕК № 4 від 25 квітня 2017 року за № 986.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2016 року встановлено, що за згодою ОСОБА_4 5 грудня 2008 року в спірній квартирі було зареєстровано як члена сім'ї наймача сестру ОСОБА_10 і ОСОБА_5 ОСОБА_9, яку лише за рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року було визнано такою, що втратила право на користування спірною квартирою.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 знаходиться на повному державному забезпеченні. За місцем навчання у школі-інтернаті ОСОБА_5 не зареєстрований, оскільки це не передбачено чинним законодавством. ОСОБА_5 характеризуються посередньо, прогулює уроки, рідко залишається ночувати в школі-інтернаті. Мати ОСОБА_5 навчанням та вихованням сина не займається, батьківські збори не відвідує. Його поведінкою та навчанням цікавиться його рідний брат ОСОБА_10, який час від часу приїжджає у школу-інтернат.

Неповнолітній ОСОБА_5 в 2005 році разом з матір'ю ОСОБА_11, сестрою ОСОБА_9, братом ОСОБА_10 вселився у спірну квартиру, як член сім'ї наймача ОСОБА_7, матері відповідача, зі згоди члена сім'ї наймача відповідача ОСОБА_4, а тому набув права на користування спірною квартирою саме як член сім'ї наймача, яке в силу вимог ч. 3 ст. 64 ЖК України збереглося за ним й після смерті наймача, оскільки з моменту вселення в спірну квартиру увесь час (понад дванадцять років) постійно проживав у ній, не маючи іншого постійного місця проживання, що підтверджено матеріалами справи, встановлено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2016 року, яке набрало законної сили, і не спростовано стороною відповідача належними та допустимими доказами.

На підставі аналізу наявних у справі доказів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що неповнолітній ОСОБА_5 набув право на користування спірним жилим приміщенням.

При цьому, судом враховано, що неповнолітній ОСОБА_5 знаходиться на обліку в службі у справах дітей Стрийського міськвиконкому як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах, а тому Виконавчий комітет Стрийської міської ради з метою захисту його житлових прав обґрунтовано звернувся до суду з позовом про визнання за ним права на користування спірним жилим приміщенням, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про недотримання середньої норми забезпеченості житловою площею в місті Стрию при реєстрації неповнолітнього ОСОБА_5 в спірній квартирі.

З висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області відсутні, а тому апеляційну скаргу належить відхилити.

Керуючись: п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Залишити рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року без змін, а скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді