Рішення № 71804899, 23.01.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7383/17

Провадження №2/442/386/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

з участю секретаря - Лютик Х.В.

адвоката - Мазура В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом Представника позивача Головного управління Національної поліції у Львівській області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в :

Головне управління Національної поліції у Львівській області звернулося в суд із вказаним вище позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_3 на користь ГУНП у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) майнову шкоду в сумі 40131,10 грн. (сорок тисяч сто тридцять одну грн. 10 коп.) завданої внаслідок пошкодження автомобіля та усі судові витрати, що складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13.03.2016 року о 20:50 год. старший лейтенант поліції ОСОБА_3. перебуваючи на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області, користуючись без належного дозволу службовим автомобілем «ЗАЗ ТF698Р», реєстраційний номер 14 0328, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався із керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода та спричинив механічні пошкодження службового транспортного засобу «ЗАЗ ТF698Р». реєстраційний номер 14 0328.

Відповідно до наказу ГУНП у Львівській області від 01.06.2017 року № 164 о\с, старший лейтенант поліції ОСОБА_3 з 02.06.2017 року звільнений зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 «Закону про Національну поліцію» від 02.07.2017 року.

За постановою старшого слідчого СВ СУ Прокуратури Львівської області Закусової О.В. від 06.02.2016р., сектором економічних, товарознавчих досліджень та оціночної діяльності Львівського НДЕКЦ МВС України було проведено судову автотоварознавчу експертизу автомобіля «ЗАЗ ТF698Р», реєстраційний номер НОМЕР_1, з метою встановлення залишкової вартості автомобіля, підстав ремонтно - відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля, розміру втрат товарної вартості автомобіля, вартість відновлюваного ремонту та вартість матеріальних збитків з технічної точки зору, заподіяних в результаті ДТП, яка мала місце 13.03.2016 року.

Відповідно до висновку експерта ЛНДЕКЦ МВС України судової авто товарознавчої експертизи № 9/359 від 07.09.2016 року: ринкова вартість представленого на дослідження автомобіля «ЗАЗ ТF698Р», реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер кузова У6DТF698Р90212009, розрахована станом на 13.03.2016 року становила 80858 грн.46 коп.

Вартість відновлюваного ремонту представленого на дослідження автомобіля марки «ЗАЗ ТF698Р», з бензиновим двигуном з робочим об'ємом 1299 см.куб. 2009 р.в.. реєстраційний номер НОМЕР_1, розрахована станом на 13.03.2016 року, становила 40131.10 грн.

На думку позивача, вина відповідача підтверджується рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від "27" лютого 2017 року, постановою Апеляційного суду Львівської області віл 10.05.2017 року, постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.03.2017 року, постановою Апеляційного суду Львівської області віл 23.05.2017 року, наказом Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області №84 від 09.03.2016 року, відповідно до якого за ОСОБА_3 був закріплений службовий автомобіль марки «ЗАЗ ТF698Р» реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2, висновком службового розслідування від 05.04.2016 року за фактом порушення службової дисципліни дільничним офіцером поліції сектору превенції Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 та відкриття кримінального провадження, висновком експерта ЛНДЕКЦ МВС України судової авто товарознавчої експертизи № 9/359 від 07.09.2016 року. У зв»язку з наведеним в позивача виникла необхідність звернутися з даним позовом в суд.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві просить їх задоволити.

Відповідач, його представник та захисник заперечили щодо задоволення позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що 13 березня 2016 року відбулось ДТП за участі службового автомобіля «ЗАЗ ТF698Р» реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_4.

Матеріалами справи також встановлено, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини пішохода ОСОБА_4, за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 127 КпАП України, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення серія БР №145653 від 30.01.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, «здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статей 78, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, позивачем не надано допустимих та належних доказів на підтвердження заявлених вимог, хоча обов'язок доказування і подання доказів закон покладає на позивача.

В обґрунтування позовних вимог, щодо доведеності вини відповідача у вчиненні ДТП, позивач посилається зокрема на постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.02.2017 року та 07.03.2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 10.05.2017 року, у справах про адміністративні правопорушення за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. Представлені позивачем вищевказані постанови суду є неналежним доказом у справі, оскільки вони отримані з єдиного державного реєстру судових рішень і в них не розкрито ідентифікаційні дані особи відносно якої вирішувалась справа про адміністративне правопорушення, що унеможливлює встановити їх приналежність. Суд критично ставиться до доводів позивача щодо обґрунтування позовних вимог та не дає їм віри, оскільки, як вище зазначено ДТП відбулось не з вини відповідача.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази з боку позивача, що підтверджували би його позовні вимоги та судом не здобуто таких доказів в судовому процесі, тобто встановлених джерел інформації, що має значення для справи, а його доводи лише грунтуються на припущеннях, у зв»язку з чим не заслуговують на увагу.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. З ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів - із поданих позивачем доказів, не вбачається яке саме його право порушено.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для відмови у задоволені позову за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 263, 265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову представника позивача Головного управління Національної поліції у Львівській області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ____ О.В. Крамар