Постанова № 71804682, 24.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 315/439/17-ц Головуючий у 1-й інстанції: Телегуз С.М.

Провадження № 22-ц/778/277/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

При секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 09 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міноборони України, про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що в період з 30.08.2014 року по 16.09.2014 pоку, з 30.09.2014 року по 20.10.2014 pоку, з 22.10.2014 року по 03.12.2014 pоку, з 14.12.2014 року по 22.12.2014 року він приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області. Під час виконання військових обов'язків він отримав мінно-вибухову травму. 18.10.2016 року МСЕК Запорізької області йому була встановлена 2 група інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби під час захисту Батьківщини та встановлено 70 % втрати працездатності.

У зв'язку із погіршенням стану здоров'я,йому завдано моральну шкоду, оскільки він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, у нього постійні больові синдроми та на цьому фоні розлади сну, він постійно відчуває психологічний дискомфорт. Моральну шкоду він оцінює в 320 000 грн.

Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути з Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду в розмірі 320000 грн.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 09 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не визначено порядок та спосіб відшкодування моральної шкоди особам, які стали інвалідами внаслідок виконання свого обов'язку щодо захисту Батьківщини в зоні АТО.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитись.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 30.08.2014 року по 16.09.2014 pоку, з 30.09.2014 року по 20.10.2014 pоку, з 22.10.2014 року по 03.12.2014 pоку, з 14.12.2014 року по 22.12.2014 року ОСОБА_3 приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області (а.с. 19).

Під час виконання військових обов'язків він отримав мінно-вибухову травму. 18.10.2016 року МСЕК Запорізької області йому була встановлена 2 група інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби під час захисту Батьківщини та встановлено 70 % втрати працездатності (а.с. 15-17).

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671, яке діє на час вирішення судом спору, встановлено, що Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

До повноважень Міністерства оборони України підпунктами 81, 82 пункту 4 Положення віднесено здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; здійснення відповідно до законодавства правового і соціального захисту військовослужбовців, резервістів Збройних Сил, військовозобов'язаних, призваних на збори, членів їх сімей та працівників Збройних Сил;

Отже, саме на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління покладається обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду.

Крім того, як на підставу відмови у задоволенні позову суд першої інстанції послався на ту обставину, що позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю, у зв'язку з чим обов'язок компенсування йому шкоди внаслідок інвалідності вже виконаний державою.

Проте, колегія не погоджується з таким висновком суду.

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011 від 20.12.1991 року вказано, що одноразова грошова допомога у разі інвалідності військовослужбовців це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби.

Вказана одноразова допомога, є окремим видом гарантії в системі правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Натомість право військовослужбовця на отримання компенсації заподіяної моральної і матеріальної шкоди, передбачене статтею 17 Закону України № 2011, є іншим окремим видом в системі таких гарантій, яка ґрунтується на нормах ЦК України.

Чинним законодавством не передбачено заборони одночасного застосування як положень ст. 16, так і положень ст. 17 Закону України № 2011.

Виходячи з вищевикладеного, колегія вважає, що ОСОБА_3 має право на отримання компенсації моральної шкоди у зв'язку з пошкодженням його здоров'я.

Водночас посилання позивача на те, що він потребує придбання ліків та постійні медичні огляди, судом не враховується при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки такі потреби позивача не спричиняють йому моральної шкоди та не можуть бути компенсовані в порядку ст. 1167 ЦК України, враховуючи, що фактично є затратами матеріального характеру.

Окрім цього, при визначенні розміру компенсації судом враховується те, що ОСОБА_3 отримав одноразову грошову допомогу в розмірі, який визначений саме для військовослужбовців, яким встановлено інвалідність під час проходження військової служби, а також користується пільгами, які встановлені для військовослужбовців-інвалідів, що свідчить про те, що державою передбачені заходи з метою соціальної адаптації позивача та компенсації йому шкоди.

З урахуванням вищевикладеного, характеру та ступеню страждань позивача, обставин справи , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія вважає достатньою суму компенсації моральної шкоди у 30 000 грн.

Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, який визначається судом у мінімальному розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» за подання фізичними особами позовів майнового характеру.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 09 серпня 2017 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову за якою:

«Позовні вимоги ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.»

Стягнути з Міністерства оборони України в дохід держави судовий збір в сумі 704 грн.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 25.01.2018 року

Головуючий:

Судді: