Ухвала суду № 71804161, 22.01.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 22.01.2018

Справа № 320/7945/16-к

1-кп/320/58/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» січня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області в складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

суддів – Міщенко Т.М., Купавської Н.М.,

при секретарі: Бондаренко Г.В.,

за участю прокурора – Фурманенко М.В.,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі матеріали кримінального провадження № 12016080140005060 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 02 грудня 2016 року надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 на строк 60 днів, оскільки останній підозрюється у вчиненні умисного злочину, а саме – особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Крім цього, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і невідворотність покарання за його вчинення, існує ризик того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, буде переховуватись від суду, а також без перешкод залишити своє місце проживання, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_2 скоїв злочин будучи раніше засудженим за скоєння злочину, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку, і це свідчить про існування ризику, що він вчинить новий злочин. Крім того, обвинуваченому відома адреса проживання свідків і є достатні підстави вважати, що він може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд обрати йому більш м’який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Суд, заслухав думку учасників судового провадження, приходить до висновку, що є всі достатні підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Відповідно частини 2 статті 197 КПК України, строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 закінчується 23 січня 2018 року.

У відповідності до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою,обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов’язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов’язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч.2 ст.29 Конституції України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно зі ст.ст.7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

У судовому засіданні встановлено, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_2, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини по справі під час судового провадження.

Враховуючи тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому, відсутність відомостей про наявність у нього тяжких захворювань, які унеможливлюють перебування останнього у слідчому ізоляторі, дані про особу обвинуваченого, який раніше засуджений за вчинення злочинів судимість за які не погашено, не працює, постійного джерела прибутку не має, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу та вважає необхідним на час судового провадження застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні умисного злочину, а саме – особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, за його клопотання після заміни головуючого розпочато спочатку.

При цьому необхідно зазначити також, що колегією суддів вживаються усі можливі та доступні процесуальні заходи для своєчасного розгляду даної судової справи, зважаючи, у тому числі, на навантаження на суддів, що існує на даний час в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області є понаднормовим, кількість судів в установі, які мають можливість на даний час відправляти судочинство, що є більш ніж вдвічі меншою від кількості, визначеної штатним розкладом, велику кількість та складність судових справ, що одночасно перебувають в провадженні останніх.

Зазначене доводить, що, виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З огляду на вказане, суд не знаходить переконливими доводи сторони захисту про можливість зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який.

Тому є необхідність у продовженні обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись ст.ст. 27, 177, 197, 314-316, 327, 331, 369-372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Термін запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 днів, тобто з 22 січня 2018 року по 23 березня 2018 року включно.

Розгляд кримінального провадження відкласти на 14 лютого 2018 року на 14 годину 00 хвилин.

Копію ухвали надіслати Начальнику Запорізького СІЗО, для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Т.В. Юрлагіна

Судді: Т.М. Міщенко

ОСОБА_3