Рішення № 71803402, 15.01.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7266/17

Провадження № 2-о/635/30/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року

смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

при секретарі - Антонян М.В.,

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1,

представники заявника: адвокат Авілова Олена Михайлівна,

договір про надання правової допомоги № 28

від 28.11.2017р.

заінтересована особа: ОСОБА_3,

заінтересована особа: Головне управління

Державної міграційної служби України

в Харківській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2017 року заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту його постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року.

В обґрунтування своєї заяви посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року він отримав паспорт громадянина України. Його брат ОСОБА_3 отримав тимчасову посвідку на постійне проживання на території України 28.08.2001р. Брат заявника бажає прийняти громадянство України та отримати паспорт, однак форма «А», яка підтверджує реєстрацію місця проживання на території України його родичів не надає можливості отримати громадянство без судового рішення. Оскільки брат заявника - ОСОБА_3 не має можливості подати до органів міграційної служби документи про постійне проживання його рідних на території України до 24.08.1991р., ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду із даною заявою.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2017 року (яку було викладено у новій редакції Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2018 року у зв'язку із виправленням описки) провадження по справі відкрито, призначено судове засідання на 15 січня 2018 року о 11 год. 00 хв.

Заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Авілова О.М. в судове засідання не з'явилися, надавши суду письмову заяву, в якій просять суд розглядати справу за їх відсутністю, на задоволенні заявлених вимог наполягають.

Заінтересована особа - ОСОБА_3 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в судове засідання не з'явився про час, день та місце розгляду справи заінтересована особа була повідомлена у встановленому законом порядку.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 року в м. Алаверди, Арменія.

ІНФОРМАЦІЯ_7 року Пісочинським ВМ Харківського РВ УМВС України в Харківській області заявнику було видано паспорт громадянина України.

Постійне місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване 15 вересня 1990 року за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток, згідно з карткою форми «А» та даними паспорту.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав 28 серпня 2001 року тимчасову посвідку на постійне проживання на території України серії НОМЕР_3, з якої вбачається, що він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток, з 05 жовтня 2001 року по 28 серпня 2003 року. На цей час останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 11 грудня 2017 року № 03/3-32825 адвокату заявника Авіловій О.М. повідомлено, що факт постійного проживання особи на території України до 24.08.1991р. повинен бути підтверджений документально, оскільки видача та зберігання карток прописки форми 16 поквартирних карток за формою 17 діючим законодавством не регламентовано і не можуть слугувати документальним підтвердженням факту постійного проживання особи до 24.08.1991р., отже для оформлення набуття громадянства України необхідно подати відповідне рішення суду.

Правовідносини, які є предметом судового розгляду, врегульовані Законом України «Про громадянство України» № 2235-111 від 18.01.2001 р., із наступними змінами.

Згідно ст. 3 даного Закону, громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991р.) постійно проживали на території України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно ч. 2 ст. 293 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення.

Наведений у ст. 293 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Отже, судом встановлюються факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012р. про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК України суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991р., який має юридичне значення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24.08.1991р.

Відповідно до п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991р.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. ст. 76, 77, 78-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення по справі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України до 24.08.1991р. не підтверджується лише наявністю у нього паспорту громадянина України, оскільки паспорт він отримав у 2000 році.

Суть поданої до суду заяви полягає у встановленні юридичного факту постійного проживання в Україні станом на 24.08.1991р. заявника, що необхідно заявнику для вирішення питання про видачу паспорта громадянина України його брату ОСОБА_3

Надані сторонами та досліджені судом докази не підтверджують той факт, що заявник має потребу у додатковому встановленні юридичного факту його постійного проживання в Україні станом на 24.08.1991р. у судовому порядку, від якого залежить реалізація його особистих прав.

Пленум Верховного Суду України у п. 1 Постанови «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, звертає увагу судів на те, що відповідно до статей 255, 271 Цивільного процесуального Кодексу України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

А тому суд оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що заявником не надано належних доказів щодо необхідності встановлення факту його постійного та безперервного проживання на законних підставах в Україні станом на 24.08.1991р., який вже встановлений, а тому заявлені вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, а саме - судовий збір у зв'язку з відмовою у задоволенні заявлених вимог суд залишає за рахунок заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Судові витрати залишити за рахунок ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до/або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

заявник - ОСОБА_1, НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, виданий Пісочинським ВМ Харківського РВ України в Харківській області ІНФОРМАЦІЯ_7., ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_3

заінтересована особа - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасова посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_3, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2

заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, код ЄДРПОУ 37764460, зареєстроване у законному порядку місцезнаходження: м. Харків, вул. Римарська, б. 24.

Повний тест рішення суду складено 25 січня 2018 року.

Суддя Н.М. Токарєва