Рішення № 71802837, 25.01.2018, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/181/2018 Справа № 641/5111/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року Комінтернівський районний суд міста Харкова

у складі : головуючого - судді: Григор’єва Б.П.

за участю секретаря судового засідання: Вакуленко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ПАТ «Страхова компанія «Юнісон Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Страхова компанія «Юнісон Страхування» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в розмірі 197004,84 грн. та судових витрат у розмірі 2955,07 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 08.10.2013 року між ПАТ «Страхова компанія «Юнісон Страхування», яке до 26.05.2016 року іменувалося ПАТ «Страхова компанія «Юнісон-гарант» та ПП «Транс-Логістік» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 0300.000248.002, згідно якого вони взяли на себе зобов’язання компенсувати пошкодження або знищення застрахованих транспортних засобів зазначених у Додатку № 2 до Договору страхування, одним із яких був транспортний засіб марки MAN TGM, державний номерний знак НОМЕР_1. П. 10 частини І Договору страхування був встановлений строк його дії, а саме: з 09.10.2013 року по 08.10.2014 року. 07.06.2014 року на 59 кілометрі дороги М-29 Харків-Красноград-Перещепино по близу с. Миколо-Камишувата Красноградського району Харківської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів марки MAN TGM, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «ОЛ-ЛІЗІНГ» під керуванням ОСОБА_1 Вказане ДТП сталося з вини відповідача, що підтверджується вироком Красноградського районного суду Харківської області від 01.07.2015 року. Внаслідок ДТП транспортному засобу MAN TGM, реєстраційний номер НОМЕР_1 були спричинені механічні пошкодження, а його власнику ПП «Транс-Логістік» завданий матеріальний збиток у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, який відповідно рахунку № 402424 від 17.11.2014 року становив 246004,84 грн. 10.06.2014 року ПП «Транс-Логістік» з метою компенсації збитків завданих ДТП звернулося до них з заявою про настання страхового випадку по договору страхування. Відповідно до страхового акту № СА03.002174.002 від 04.03.2015 року ними було визнано ДТП страховим випадком за Договором страхування та сплатив страхувальнику суму відшкодування в розмірі 246004,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 732 від 06.03.2015 року. ДТП сталося з вини відповідача автомобіль якого був забезпечений полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «СК «УНІКА» за полісом № АІ/6677997. З урахуванням того, що ліміт відповідальності страховика за полісом № АІ/6677997, за яким був забезпечений транспортний засіб Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 50000,00 грн. за відрахуванням франшизи, розмір збитків, які відповідач зобов’язаний компенсувати становить 197004,84 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просить задовольнити їх в повному обсязі. Крім цього зазначив, що проти розгляду справи в заочному порядку він не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі. Зазначив, що консультувався з юристами та після ухвалення рішення можливо буде його оскаржувати в апеляційному порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази прийшов до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 07 червня 2014 року приблизно о 06-й годині, ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «ОЛ-ЛІЗИНГ», рухався по автодорозі Харків-Красноград-Перещепино. Під час руху на 59 кілометрі дороги, поблизу с. Миколо-Камишувата Красноградського району Харківської області, ОСОБА_1 допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, який рухався у попутному напрямку під керуванням водія ОСОБА_3 В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув. Пасажиру ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. При цьому ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п. 13.1 ПДР України. Порушення п. 13.1 ПДР України водієм ОСОБА_1 перебувають у прямому причинному зв’язку з подією та наслідками що настали. Також дії ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.6 ПДР України, але з технічної точки зору, ця невідповідність не знаходиться в причинному зв’язку з виникненням даної ДТП.

Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 01.07.2015 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування показання з випробовуванням строком на 2 роки.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 16.09.2015 року вирок Красноградського районного суду Харківської області від 01.07.2015 року стосовно ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасовано. Призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України в вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Згідно звіту № 41/76.12.14 від 29.12.2014 року про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, вартість відновлювального ремонту КТЗ: MAN TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 248753,88 грн. Звіт виконаний ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна».

10.09.2014 року ПП «Транс-Логістік» звернулось до ПАТ СК «Юнісон-Гарант» з заявою про настання страхового випадку до договором та виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Відповідно до страхового акту № СА03.002174.002 від 04.03.2015 року ними було визнано ДТП страховим випадком.

Згідно платіжного доручення № 732 від 06.03.2015 року ПРАТ «СК «Юнісон-Гарант» сплатило ПП «Транс-Логістік» суму страхового відшкодування у розмірі 246004,84 грн.

Автомобіль відповідача був забезпечений полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «СК «УНІКА» за полісом № АІ/6677997, ліміт страхового відшкодування 50000,00 грн. та 1000,00 грн. франшиза.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, оскільки шкода завдана з вини ОСОБА_1, вона підлягає відшкодуванню за його рахунок.

Згідно з п.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 року у справі № 6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України).

Такий випадок встановлено ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою(страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З урахуванням того, що ліміт відповідальності страховика за полісом № АІ/6677997, за яким був забезпечений транспортний засіб «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, розмір збитків, які повинен відшкодувати відповідач становить 246004,84 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування) – 50000,00 (ліміт відповідальності страховика за полісом № АІ/6677997) – 1000,00 (франшиза) = 197004,84 грн.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин цивільної справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2955,07 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-78, 82, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 993, 1191, 1194 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Юнісон Страхування» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Юнісон Страхування» витрати по сплаті страхового відшкодування у розмірі 197004 (сто дев’яносто сім тисяч чотири) грн. 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Юнісон Страхування» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2955,07 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосереднього до суду апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_6