Ухвала суду № 71801708, 25.01.2018, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

про повернення обвинувального акту

25 січня 2018 р. м. Кремінна Справа № 420/120/17

Провадження № 1-кп/414/29/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

суддів: Акулова Є.М.,. Безкровного І.Г.

за участю прокурора: Нетикши П.В.

захисника: Мозолєва О.О.

при секретареві: Пугачовій К.О

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кремінна обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42016130000000138 від 26 липня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Олександрівська Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Кремінського районного суду Луганської області 31 липня 2017 року надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3, якого у формі заочного провадження орган досудового розслідування обвинувачує у наступному.

Перебуваючи з 04 серпня 2003 року на посаді судді Краснолуцького міського суду Луганської області України з 05 вересня 2015 року став одним з учасників судового блоку терористичної організації «ЛНР», 10 вересня 2015 року прийняв присягу у якості судді і дав клятву на вірність цієї організації. Працюючи на посаді судді Краснолуцького міського суду «ЛНР» 26 січня 2016 року виніс незаконну постанову «іменем ЛНР» про приведення у відповідність до кримінального кодексу ЛНР вироку Апеляційного суду Луганської області від 23 лютого 2006 року про засудження ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі, на підставі якої останнього звільнено з Петрівської виправної колонії.

Прокурор під час підготовчого судового засідання заявив клопотання про призначення справи до розгляду із застосуванням спеціального судового провадження.

Захисник вважав за неможливе призначення кримінального провадження до розгляду та вважав за доцільне повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки зв'язку з обвинуваченим він не має, жодного разу не спілкувався з ним, останній обвинувальний акт не отримував.

Вислухавши думку прокурора та захисника, суд вважає за необхідне, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, повернути обвинувальний акт, який не відповідає вимогам Європейського суду з прав людини та цього Кодексу, прокурору з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно до ч. 1 ст. 7, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 цього Кодексу зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відносяться: верховенство права, законність, таємне спілкування, забезпечення права на захист, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, диспозитивність. Під час кримінального провадження прокурор, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України та всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положення п.п.9 п «а» розділу 3 рекомендації № 6R/87/18 Комітету міністрів РЄ державам-членам «Стосовно спрощеного кримінального правосуддя» від 17 вересня 1987 року зобов'язують держави-члени розглянути й дозволити судам першої інстанції заслуховувати справи та прийняти в них рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що останній поінформований належним чином про дату слухань та своє право на законне або інше представництво. При цьому наголошується, що подібна процедура повинна стосуватися дрібних правопорушень.

Євросуд неодноразово у рішеннях «Колоцца проти Італії» /1985/, «Єйнгорн проти Франції» /2001/, «Кромбах проти Франції» /2001/, «Баттисті проти Франції» /2006/, тощо відзначав, що застосування інституту заочного розгляду, який забезпечує слухання кримінальної справи в розумний строк, можливе за умов виконання вищевказаних рекомендацій. Насамперед такий інститут має використовуватися здебільшого лише щодо справ про злочини невеликої тяжкості (проступки).

Крім того, Страсбург наполягає на дотриманні гарантованого права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд, що включає: право бути присутніми при розгляді справи; право виробити лінію захисту; право бути вислуханим; право оскаржити заочний вирок.

КПК України із цього приводу зобов'язує сторону обвинувачення використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема прав на захист, доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання в приватне життя) в разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 374 цього Кодексу у випадку постановлення вироку за наслідками кримінального провадження, в якому здійснювалося спеціальне досудове провадження, суд окремо зобов'язаний обґрунтувати, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

ЄСПЛ вказав, що при заочному розгляді не повинно порушуватися право обвинуваченого на юридичну допомогу, зокрема на участь захисника при оскарженні заочного вироку. З цього приводу КПК України Законом України № 1689-7 від 07 жовтня 2014 року доповнено нормами, відповідно до яких участь захисника в спеціальному судовому провадженні є обов'язковою (п. 8 ч. 2 ст. 52, ч. 5 ст. 374). Якщо підозрюваний самостійно не визначив свого захисника, слідчий суддя зобов'язаний відповідно до ч. 1 ст. 297-3 КПК України вжити необхідних заходів для його залучення.

Разом з тим, орган досудового розслідування вказані приписи порушив, залучив захисника за недоскональною процедурою і таким чином не забезпечив законом в повній мірі права обвинуваченого на захист за його відсутності.

Діяльність захисника в кримінальному процесі передбачає можливість спілкування з підозрюваним, обвинуваченим, конфіденційного побачення, зустрічі в умовах, що виключають прослуховування. У даному кримінальному провадженні нічого цього немає, захисник виконує свою функцію абсолютно незрозумілим чином - не тільки без обвинуваченого, а й без можливості особисто поспілкуватися з ним й отримати ті фактичні дані, на підставі яких він побудує лінію захисту.

Крім того, ЄСПЛ наголошє, що жодна справа не повинна бути розпочата і розглянута, якщо особа протягом часу, який дозволяє їй з'явитися до суду й підготувати свій захист, не була повідомлена повістками, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно уникала правосуддя.

Частина 3 статті 323 КПК України із цього приводу зобов'язує до клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого додавати матеріали про те, що обвинувачений знав або мав знати про розпочате кримінальне провадження. Проте зазначена норма прокурором не виконана і це у даному випадку є порушенням стандартів щодо розгляду справ в порядку спеціального судового провадження.

Відповідно до ст. 137 КПК України повістки про виклик повинні вказувати на наслідки неявки обвинуваченого. Для виконання цієї вимоги зміст повістки, закріплений у п.8 цієї статті, Законом України № 1689-7 від 07 жовтня 2014 року доповнено положенням про можливість здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в разі неявки особи.

Відповідно до позиції ЄСПЛ прийняте за відсутності обвинуваченого судове рішення повинно бути доведено до його відома згідно з правилами вручення повісток. При цьому відлік часу для оскарження не повинен починатися раніше, ніж особа може отримати повідомлення про винесений щодо неї вирок.

Частина 3 статті 400 КПК України передбачає можливість поновлення судом строку за умови надання обвинуваченому (щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження) підтвердження наявності поважних причин неприбуття на виклик.

Водночас вимога щодо доведення рішення, прийнятого за відсутності обвинуваченого, за правилами вручення повісток для явки до суду прокурором не реалізована і не виконана, що є суттєвим недоліком.

ЄСПЛ також наголошує, що особа, щодо якої розглядалася справа за її відсутності, але якій повістка була належним чином вручена, повинна мати право на повторний розгляд справи у звичайному порядку, якщо може довести, що її відсутність і факт того, що вона не мала можливості поінформувати суддю, були спричинені обставинами, які вона не могла усунути. При затриманні особи для відбування покарання вона не матиме ні можливості довести причини свого неприбуття за межами країни, ні шансів відстояти свою невинуватість у суді.

Подібні рекомендації Євросуду в КПК України жодним чином не реалізовано і це є одним з найнебезпечніших моментів заочного провадження. Органом досудового розслідування дані рекомендації проігноровано, хоча рішення ЄСПЛ Україною визнано частиною національного законодавства і обов'язковими для застосування..

Всупереч вимогам п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування обвинуваченому не вручено.

Реєстр матеріалів досудового розслідування не містить всіх необхідних реквізитів процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, елементами яких є дата, місце прийняття рішення, дані про посадову особу, яка приймала ці рішення, їх назву відповідно до вимог КПК України, а саме: не має всіх даних про місце прийняття цих рішень, відсутні текстові дані щодо осіб відносно яких приймались такі рішення.

При цьому повідомлення про підозру обвинуваченого вручено захиснику і включено в перелік процесуальних рішень реєстру, хоча це повідомлення відповідно до ст. ст. 110, 111 цього Кодексу є процесуальною дією, а не рішенням.

Таким чином, обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України і підлягає поверненню, а клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження з вищенаведених мотивів не підлягає задоволенню.

Керуючись п.2 ч.2 ст.109, п.3 ч.4 ст.291, п.3 ч.3 ст.314 КПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016130000000138 від 26 липня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, повернути прокурору відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Луганській області для виконання вимог Європейського суду з прав людини, КПК України.

Копію ухвали суду негайно направити прокурору.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Луганської області через Кремінський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий: В.М. Ковальов

Судді: Є.М. Акулов

І.Г. Безкровний