Рішення № 71800862, 15.01.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2013/17

Провадження № 2/346/93/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді: Бирич Н.В.,

з участю: секретаря: Вербіщук О.Д.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПУАТ «Фідобанк», ТзОВ «Фінансова компанія «ВЕНДОР», ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_5», ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» про визнання припиненим договору іпотеки, укладеного між ВАТ "Ерстебанк" та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 4932 від 17.06.2008 р. та зняття заборони відчуження нежитлової будівлі у м. Коломиї, по вул. С.Петлюри, 9, яка належить ОСОБА_4, накладену приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровану в реєстрі за № 4933 від 17.06.2008 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати припиненим договору іпотеки, укладеного між ВАТ "Ерстебанк" та ОСОБА_4 від 17.06.2008 р. та зняти заборону відчуження нежитлової будівлі у м. Коломиї, по вул. С.Петлюри, 9, яка належить ОСОБА_4. Свої вимоги мотивувала тим, що 10.10.2007 року між ВАТ «Ерстебанк»та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір №014/0321/44/05413. В забезпечення виконання зобов’язань 17.06.2008 року за вищезазначеним договором, між ВАТ «Ерстебанк» та ОСОБА_4 17.06.2008 р. було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала в іпотеку ВАТ «Ерстебанк» нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю у м. Коломиї по вул. С. Петлюри,9. Зазначає, що 07.07.2009 р. на адресу ОСОБА_7 надійшло повідомлення – вимога №17.1.0/489, відповідно до якої ВАТ «Ерстебанк» як кредитор вимагав достроково протягом 30 днів в повному обсязі повернути заборгованість за кредитним договором. Вказує що банк змінив строк виконання зобов’язань за кредитними договорами, зазначивши днем остаточного їх погашення тридцятий день з дня направлення відповідної письмової вимоги, тобто з 06.08.2009 р. Позивач у позовній заяві зазначає, що з огляду на те, що строк дії кредитного договору між ВАТ «Ерстебанк» та ОСОБА_7 закінчився 06.08.2009 р., саме з цього часу почався перебіг строку позовної давності, який сплив 06.08.2012 р. Також зазначає, що пропуск ВАТ «Ерстебанк» позовної давності для звернення з вимогами за кредитним договором та втрата у зв’язку з цим права задовольнити свої майнові вимоги до ОСОБА_4 за рахунок переданого у заставу (іпотеку) майна має наслідком звільнення останньої від виконання обов’язків за договором іпотеки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача: ПУАТ «Фідобанк» ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти позову, просив у позові відмовити.

Представник відповідача: ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти позову, просив у позові відмовити.

Представники відповідачів: ТзОВ «Фінансова компанія «ВЕНДОР», та ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_5» в судове засідання не з'явились, з невідомих для суду причин, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 598 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Строком договору відповідно до ст. 631 ЦК України є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Судом встановлено, що 17.06.2008 року ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_4 уклали Договір іпотеки, відповідно до якого цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору з фізичною особою №014/0321/17928 від 17.06.2008 року, укладеної між іпотекодержателем та ОСОБА_7, всіх кредитних договорів, укладених чи таких, що можуть бути укладені в подальшому в її рамках. А також додаткових угод до кредитного договору №014/0321/4/17928 від 17.06.2008 року, чи кредитних договорів, укладених в її рамках, що можуть бути укладені в подальшому , за умовами якого іпотеко держатель зобов’язується перед позичальником надати йому кредит на умовах відкриття не відновлювальної кредитної лінії в сумі 40000 доларів США, а позичальник в свою чергу зобов’язується повернути цей кредит, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку(штраф, пеню)в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. С. Петлюри, №9, який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу 19.02.2005 року за р. №Д-81, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 19.02.2005 року за №476533, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.02.2005 р. за р. №Д-81, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 21.02.2005 року Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 21.02.2005 р., номер запису 617 в книзі 2 НФ. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 4932 від 17.06.2008 р. та накладено заборону відчуження нежитлової будівлі у м. Коломиї, по вул. С.Петлюри, 9, яка належить ОСОБА_4.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі №6-786цс17, згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов’язання норми глави 50 «Припинення зобов’язання» ЦК України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов’язується із судовим захистом суб’єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб’єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов’язаної особи.

У зобов’язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб’єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов’язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов’язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду – захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов’язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб’єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов’язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п’ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов’язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов’язання не визнає. Виконання боржником зобов’язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов’язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов’язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п’ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов’язанням.

Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов’язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

За змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб’єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов’язання, Цивільний Кодекс України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов’язання не визнає, виконання боржником зобов’язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу, пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов’язання в односторонньому порядку (ч.2 ст. 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов’язання за кредитним договором і відповідно не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Тому, враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову - ОСОБА_4 до ПУАТ «Фідобанк», ТзОВ «Фінансова компанія «ВЕНДОР», ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_5», ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» про визнання припиненим договору іпотеки, укладеного між ВАТ "Ерстебанк" та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 4932 від 17.06.2008 р. та зняття заборони відчуження нежитлової будівлі у м. Коломиї, по вул. С.Петлюри, 9, яка належить ОСОБА_4, накладену приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровану в реєстрі за № 4933 від 17.06.2008 року - слід відмовити у зв'язку із безпідставністю та необгрунтованістю.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 256, 267, 598, 631 Цивільного кодексу України, Закону України "Про іпотеку", керуючись ст. ст. 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - ОСОБА_4 до ПУАТ «Фідобанк», ТзОВ «Фінансова компанія «ВЕНДОР», ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_5», ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» про визнання припиненим договору іпотеки, укладеного між ВАТ "Ерстебанк" та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 4932 від 17.06.2008 р. та зняття заборони відчуження нежитлової будівлі у м. Коломиї, по вул. С.Петлюри, 9, яка належить ОСОБА_4, накладену приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровану в реєстрі за № 4933 від 17.06.2008 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Повне судове рішення складено 25.01.2018 року.

Суддя Бирич Н. В.