Ухвала суду № 71800544, 19.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/67/18 Справа № 208/6932/17 Слідчий суддя - Ізотов В.М. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2018 року м.Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді –доповідача Крот С.І.,

суддів Піскун О.П., Слоквенка Г.П.,

за участю секретаря Солодовник О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2, діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 січня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12017040790001973, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 листопада 2017 року, відносно

ОСОБА_3, 27 лютого 1997 року

народження, місце народження: м.Дніпродзержинськ,

який зареєстрований за адресою: Дніпропетровська

область, м.Кам’янське, вул.Глаголєва, 23/122,

проживає за адресою: Дніпропетровська область,

м.Кам’янське, вул.Степана Разіна, 15,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

за участю прокурорів Хижниченка Є.Л., Тургеля Н.Б.,

захисника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з наданням достатнього часу на забезпечення життєдіяльності ОСОБА_3

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_3, було вчинено 10 листопада 2017 року та з того часу ОСОБА_3 жодним чином не намагався ухилитися від слідства, за першою вимогою прибував, як до слідчого так і до суду, та не намагався вплинути на свідків, потерпілих, або знищити якісь докази. Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв’язки.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 січня 2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Камянського ВП ГУНП в Дніпропетровській області та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03 березня 2018 року.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором доведені та обґрунтовані ризики переховування від органу досудового розслідування та суду, знищення, переховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні з метою ухилення від кримінальної відповідальності або з метою суттєвого зменшення рівня її тяжкості. ОСОБА_1 того, слідчий суддя вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з метою заробітку коштів недоведеним.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги захисника та просили задовольнити її, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали за скаргою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані, а доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого.

Як вбачається з наданих матеріалів, слідчий суддя дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки при розгляді клопотання слідчого слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що 04 січня 2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Отже, ОСОБА_3 підозрюється у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу, скоєному за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у приміщення.

З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події, протоколами допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, протоколами пред’явлення ОСОБА_3 для впізнання свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Що стосується доводів захисника про недостатню вагомість ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та відсутність підстав для застосування до підозрюваного виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то вони не можуть бути прийняті до уваги зважаючи на те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, яке відноситься до особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, тому, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому у разі доведеності провини, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також наявні ризики у вигляді знищення, переховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконного впливу на потерпілого, свідка, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, оскільки підозрюваному ОСОБА_3 може бути відоме місцезнаходження всіх речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, йому відомі потерпілі та свідки у кримінальному провадженні, повні відомості щодо інших підозрюваних, сам підозрюваний не має достатнього ступеню соціальних зв’язків, які б спростували ризик залишення меж міста, області або країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину.

ОСОБА_1 того, слідчий суддя зазначив про недоведеність ризику у вигляді вчинення іншого кримінального правопорушення з метою заробітку коштів, оскільки поясненнями підозрюваного та захисника підтверджено, що підозрюваний наразі має достатній рівень матеріального забезпечення.

Обраний запобіжний захід відносно підозрюваного узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

З огляду на викладене зазначені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності будь-яких даних про наявність ризиків не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання ОСОБА_3 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується запобіжний захід, передбачений вказаною нормою закону.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 січня 2018 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

____ _______ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7