Рішення № 71799599, 10.01.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6258/17

Провадження № 2/202/382/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 січня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючої судді Зосименко С.Г.

при секретарі Герасименко В.А.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 міської ради – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_5 житлового господарства ОСОБА_3 міської ради, третя особа: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району ОСОБА_5 ОСОБА_3 міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання виключити квартиру з числа службових,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов’язання виключити квартиру з числа службових посилаючись на те, що він з 1986 року по 1991 рік працював в ЖЕУ № 10 Жовтневого району м. Дніпропетровська. Рішенням виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів від 23.11.1990 року йому була надана двокімнатна службова квартира АДРЕСА_1. Позивач разом із дружиною з 1991 року зареєстровані у цій квартирі. З 1999 року у квартирі зареєстрований їх син – ОСОБА_6. Будинок № 7 по вул. Усенка в м. Дніпрі знаходиться на балансі КВЖРП Індустріального району, яке звернулося до міського голови з клопотанням про виключення квартири з числа службових. Письмово ОСОБА_5 житлового господарства повідомив позивача про відсутність підстав для виключення квартири з числа службових. Просив визнати протиправною відмову Дніпропетровської міської ради виключити квартиру АДРЕСА_2 з числа службових, зобов’язати відповідачів виключити квартиру АДРЕСА_3 з числа службових та стягнути на його користь судові витрати.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради у судове засідання з’явився. Проти задоволення позову заперечував. Суду пояснив, що виключення жилого приміщення з числа службових регламентується Положенням про порядок надання службових жили приміщень і користування ними в Українській РСР, за ким жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використання, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників, службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_5 житлового господарства ОСОБА_3 міської ради у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився. Подав до суду клопотання про розгляд справи без присутності третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши письмові докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно записів у трудовій книжці, 22.12.1986 року був прийнятий на посаду слюсаря-сантехніка в ЖЕД-10 Жовтневого району м. Дніпропетровська, 18.10.1989 року – переведений в ЖЕД-9 та 23.09.1991 року його було звільнено за прогули відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП УРСР.

Згідно архівного витягу з рішення виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 23.11.1990 року № 1234 «Про відселення громадян із гуртожитку по вул. Гоголя, 15» слюсарю-сантехніку ЖЕД-9 ОСОБА_1 на склад сім'ї з трьох осіб, в тому числі дружина – ОСОБА_7 та дочка – ОСОБА_8, була виділена двохкімнатна квартира АДРЕСА_4. ОСОБА_1 виконкомом Індустріальної районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська було видано ордер № 100 серії № 03 на зайняття службової двокімнатної квартири АДРЕСА_5, 7. Згідно довідки КВЖРП Індустріального району № 1189 від 07.04.2016 року у квартирі АДРЕСА_6 зареєстровані та проживають ОСОБА_1, дружина – ОСОБА_7, син – ОСОБА_6.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно довідки ОСОБА_5 житлового господарства № 486 від 29.06.2017 року житловий будинок № 7 по вул. Усенка в м. Дніпропетровську знаходиться на балансі КВЖРП Індустріального району з 1990 року.

Пунктом 6 «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», затверджене постанови Ради Міністрів РСР «Про службові житлові приміщення» від 4 лютого 1988 р. № 37, передбачено, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих.

Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Згідно правових позицій, викладених в ухвалі ВССУ від 18.02.2015 року у справі №6-35920св14 вирішення питання про виключення квартири з числа службових проводиться органом, на балансі якого знаходиться спірна квартира за клопотанням відповідного органу, за яким житло закріплене як службове, а не за клопотанням наймача чи членів його сім'ї. Порушення питання про виключення жилого приміщення із числа службових є правом, а не обов’язком роботодавця.

У разі надання згоди підприємством, установою, організацією на виключення житла з числа службового, подається відповідне клопотання до виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної у місті ради. Виконавчий комітет в межах наданих йому повноважень має право прийняти рішення про виключення певного житла із числа службового та повернути його до комунальної власності.

Матеріали даної цивільної справи не містять підтвердження про внесення в установленому порядку квартири АДРЕСА_7 до службового житла, оскільки відповідного рішення згідно із ч. 1 ст. 118 ЖК Української РСР виконавчим комітетом не приймалося. Згідно архівного витягу з рішення виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 23.11.1990 року № 1234 ОСОБА_1 надана службова квартира АДРЕСА_4. Суд не може прийняти як доказ віднесення спірної квартири до службового житла – ордер на спірне житлове приміщення як службове, оскільки сам по собі за відсутності відповідного рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування правового значення для визначення статусу цього житла не має, враховуючи те, що позивач у трудових відносинах з КВЖРП Індустріального району не перебуває.

15.05.2017 року КВЖРП Індустріального району звернулося до міського голови ОСОБА_9 з клопотанням про виключення квартири АДРЕСА_8 з числа службових, мотивуючи своє клопотання тим, що відпала необхідність використовувати дану квартиру як службову.

ОСОБА_5 житлового господарства ОСОБА_3 міської ради № 3/4-2853 від 12.12.2017 року КВЖРЕП Індустріального район було відмовлено у виключенні квартири АДРЕСА_9 з числа службових, оскільки ОСОБА_1 не відпрацював на підприємстві, яке надавало йому службове приміщення, 10 років. КВЖРП Індустріального району не оскаржувало дану відмову ОСОБА_5 житлового господарства ОСОБА_3 міської ради у встановленому законом порядку.

16.05.2017 року позивач звернувся до ОСОБА_5 житлового господарства ОСОБА_3 міської ради із заявою про виключення квартири АДРЕСА_8 з числа службових.

ОСОБА_5 житлового господарства ОСОБА_3 міської ради № Т-154/1 від 30.05.2017 року позивачу було відмовлено через виявлені розбіжності у наданих документах, а саме те, що він не відпрацював на підприємстві, яке надало службове приміщення, 10 років.

Враховуючи те, що чинним законодавством та нормативно-правовими актами не передбачено право особи на звернення з таким клопотанням до місцевої ради, а необхідність у службовому житлі визначає тальки відповідне підприємство, установа чи організація, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 7 ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, з відповідачів не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 47 Конституції України, ч. 1 ст. 118 ЖК Української РСР, «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», затверджене постанови Ради Міністрів РСР «Про службові житлові приміщення» від 4 лютого 1988 р. № 37, ст. ст. 12, 13, 77, 78, 81, 141, 246, 264, 265, 266 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.Г. Зосименко