Постанова № 71798722, 18.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2018 р. Справа№ 910/12358/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

за участю учасників справи:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017

у справі №910/12358/17 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 67 551,24 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 67 551,24 грн.

До прийняття рішення у справі №910/12358/17 позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 48 292,08 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" 43 462,87 грн (сорок три тисячі чотириста шістдесят дві гривні 87 коп.) штрафу та 1 600,00 грн (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований та ним не заперечується.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 10% від суми позову - 4829,20 грн.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" обгрунтована наступним. Скаржник зазначив, що ним не заперечується порушення визначених правилами термінів доставки вантажів позивачу. Однак, на думку скаржника, вказані порушення відповідачем допущено з незалежних від нього причин, а саме у зв'язку з тим, що перевезення вантажу здійснювалось у зоні проведення АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії "Донецька залізниця". Також апелянт вказував на наявний в матеріалах справи Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016 рік відповідно до якого філією отримано збиток в розмірі 770 314,00 грн. Таким чином, з урахуванням фінансового стану відповідача та наведених вище обставин, апелянт вважає, що розмір штрафу має бути суттєво зменшений.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі №910/12358/17 без змін, з огляду на його законність та обґрунтованість, а апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" без задоволення. Крім того, у відзиві позивач зазначив, що відсутність у відповідача встановлених законом (або договором) підстав для звільнення від відповідальності (зокрема часткове), в тому числі з огляду на розмір несвоєчасного виконаного зобов'язання та розмір нарахованого штрафу, не зумовлює обов'язок суду зі зменшення розміру штрафу, що підлягає сплаті відповідачем, обчисленного відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2017, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі №910/12358/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.01.2018.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15.01.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача, в якому останній повідомив суд, що відповідно до рішення позачергових зборів від 28.11.2017 у зв'язку зі зміною типу товариства, Публічне акціонерне товариство "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Великоанадольський вогнетривкий комбінат", яке є повним юридичним правонаступником всіх прав і обов'язків Публічного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат". Також позивач зазначив, що вказані зміни зареєстровані у встановленому законом порядку та підтверджуються відомостями розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду належні докази, а саме засвідчені копії виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.11.2017. За таких обставин, позивач просив суд замінити у справі №910/12358/17 позивача - Публічне акціонерне товариство "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" його правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Великоанадольський вогнетривкий комбінат".

Відповідно до ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про заміну позивача - Публічне акціонерне товариство "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" його правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Великоанадольський вогнетривкий комбінат". Таким чином, позивачем у справі слід вважати Приватне акціонерне товариство "Великоанадольський вогнетривкий комбінат".

В судове засідання, яке відбулось 18.01.2018 представники сторін не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання, колегія суддів вирішила слухати справу за їх відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" (вантажовласник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець, відповідач) укладено Договір №ДФ/10129-Юр-78/16 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги (далі - Договір), предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

У відповідності до п. 4.1. Договору виконавець та вантажовласник несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України.

Згідно п. 7.1. Договору перевезення виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Відповідно до п. 7.4. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 12.12.2016 до нього договір укладено строком до 31.03.2017 включно.

Матеріалами справи підтверджується, що у березні 2017 року на адресу позивача було відправлено вантаж за залізничними накладними №42228841 від 09.03.2017, №42281956 від 11.03.2017, №42309187 від 12.03.2017, №42335794 від 13.03.2017, №49086424 від 20.03.2017, №49102437 від 21.03.2017 та №49136179 від 23.03.2017.

В обрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при здійсненні перевезення за вищевказаними залізничними накладними, відповідачем було допущено прострочення термінів доставки вантажу, передбачених ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими Наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач на підставі ст. 116 Статуту залізниць України звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з відповідача 48 292,08 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач не заперечував факту порушення термінів доставки вантажу позивачу, однак зазначив, що вказані порушення допущено відповідачем з незалежних від нього причин, а саме у зв'язку з тим, що перевезення вантажу здійснювалось у зоні АТО, з урахуванням чого та зважаючи на відсутність завданих позивачеві збитків, відсутність вини перевізника, фінансовий стан відповідача, останній просив суд зменшити суму штрафу до 10% від ціни позову - 4 829,20 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частинами 1, 2, 5 статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно п.п. 1.1., 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).

Згідно п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).

У відповідності до п. 2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Згідно Інформаційного листа ВГСУ України №01-06/420/2012 від 04.04.12 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як зазначалось вище, у березні 2017 року на адресу позивача було відправлено вантаж за залізничними накладними №42228841 від 09.03.2017, №42281956 від 11.03.2017, №42309187 від 12.03.2017, №42335794 від 13.03.2017, №49086424 від 20.03.2017, №49102437 від 21.03.2017 та №49136179 від 23.03.2017. Одержувач вантажу - Публічне акціонерне товариство "Великоанадольський вогнетривкий комбінат".

Календарними штемпелями на залізничних накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

У відповіді від 29.06.2017 на претензію позивача №529 від 04.04.2017 відповідачем визнано факт порушення термінів доставки вантажу позивачу.

Згідно розрахунку позивача, з яким погодився відповідач, загальна сума штрафу за прострочення доставки вантажу за вказаними вище залізничними накладними складає 48 292,08 грн.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу встановив, що він є арифметично правильним та таким, що відповідає приписам Статуту залізниць України, Правилам обчислення термінів доставки вантажу та матеріалам справи.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований та не заперечується останнім, тому суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 48 292,08 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції було зменшено розміру штрафу, з чим погоджується і апеляційна інстанція, враховуючи наступне.

Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, наведеними нормами передбачено право суду зменшити розмір неустойки у двох випадках - коли належні до сплати санкції надмірно великі порівняно із збитками, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшуючи розмір штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що перевезення за договором здійснювалось на станціях Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця", яка здійснює свою господарську діяльність в тому числі в зоні проведення антитерористичної операції, що впливає на її фінансове становище.

З наданого до матеріалів справи Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016 рік філією отримано збиток в розмірі 770 314,00 грн.

При зменшенні суми штрафу, судом також взято до уваги відсутність завданих позивачеві збитків (позивачем у позовній заяві не зазначено про завдання йому збитків), фінансовий стан відповідача (його філії, яка здійснювала перевезення вантажу позивачу), порівняно невеликий період прострочення виконання відповідачем зобов'язань. Однак, суд не може погодитись з доводами відповідача про відсутність його вини при перевезенні вантажу, оскільки за приписами чинного законодавства України зобов'язання мають виконуватись належним чином, а відповідачем належними засобами доказування не доведено суду, що перевезення вантажу відбулось не з його вини. Врахувавши при цьому майнові інтереси обох сторін, суд вважав за можливе скористатися правом, передбаченим статтею 83 ГПК України в редакції до 15.12.2017 та зменшити розмір штрафу на 10%, тобто до суми 43 462,87 грн.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 09.12.2015 у справі №910/10082/15 та від 19.10.2016 у справі №910/1611/16.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штрафу в розмірі 43 462,87 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та зазначає, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі №910/12358/17, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі №910/12358/17 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вимоги ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі №910/12358/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12358/17.

Повний текст постанови підписаний 25.01.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов