Ухвала суду № 71798503, 18.01.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

18 січня 2018 року Справа № 916/956/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Величко Т.А., Таран С.В.

при секретарі судового засідання - Колбасовій О.Ф.,

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1

від позивача: ОСОБА_2

від 1 відповідача: не з’явився

від 2 відповідача: ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 13 листопада 2017 року, суддя в І інстанції Петров В.С., повний текст якого було складено 20.11.2017 року в м. Одесі

у справі № 916/956/17

за позовом: Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідачів: Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Грот+”

про визнання недійсним договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.11.2017 у справі відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Грот+” про визнання недійсним договору оренди комунального майна - берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погон.м, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсами № 5 та № 4 (район пляжу Ланжерон), укладеного між відповідачами 15.04.2013р. шляхом підписання удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 15.04.2013 р. № 02-с/13 та зобов’язання ТОВ „Грот+” повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно – вищезазначену берегозахисну споруду.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, заступник прокурора Одеської області та Одеська міська рада звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 року апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради прийняті до провадження та призначені до розгляду.

Обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

15.04.2013 року між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ “Грот+” було укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 02-с/13, за умовами якого сторони зобов’язалися шляхом об’єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані.

Відповідно до пункту 2.1 договору для реалізації спільного проекту задіються берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розмішена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 5 та траверсом № 4 (район пляжу Ланжерон), згідно зі схемою, що є невід’ємною частиною договору.

Пунктами 1.3, 1.4, 2.3.3 договору передбачено, що підприємець бере на себе зобов’язання виконати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди, а саме: підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів. Берегозахисна споруда є власністю територіальної громади міста ОСОБА_1, а підприємцю надається право користування нею виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно умов даного договору. Для досягнення цілей, вказаних в розділі 1 договору підприємець зобов’язаний виконати роботи з капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди відповідно до графіку виконання робіт, який складається підприємцем та узгоджується сторонами і є невід’ємною частиною договору (додаток № 2).

Цей договір укладений строком на 10 років та є чинним до 31 квітня 2023 року у разі неприпинення його дії у достроковому порядку, передбаченому п. 2.2.3 даного договору (пункт 6.2).

В обґрунтування пред’явлених вимог прокурор вказував те, що даний договір є удаваним та вчинений сторонами для приховання іншого правочину, а саме: договору оренди комунального майна, який в порушення положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" укладено без прийняття відповідного рішення Одеської міської ради, проведення оцінки та проведення конкурсної процедури.

Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі” та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. При укладенні удаваного правочину волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідає їх внутрішній волі. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Оскільки відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з'ясування питання про те, чи не укладений цей договір з метою приховати інший договір та який саме.

З огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 Цивільного кодексу України) висновок про дійсні наміри сторін при укладенні оспореного договору залежить від того, чи відповідало укладення цього договору їх внутрішній волі, чи бажали сторони реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка сторін до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконали сторони свої обов'язки за договором, у який спосіб та чи не було укладення договору про співробітництво дією, спрямованою на передачу комунального майна в оренду.

За твердженням прокурора та позивача, відповідач ТОВ «Грот+» не здійснило обумовлені договором ремонтні роботи та реконструкцію спірної берегозахисної споруди у вигляді підпірної стіни, розміщеної в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсами № 5 і № 4 (район пляжу Ланжерон), натомість на берегозахисній споруді відповідачем встановлено некапітальну споруду у вигляді майданчику літнього кафе (балкон), на підтвердження чого прокурором та позивачем подано до матеріалів справи акти обстеження від 04.07.2016р., від 24.05.2017р. та від 09.06.2017р.

При цьому, колегією суддів враховує, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що підпірна стінка, про яку йдеться у договорі, може бути використана за призначенням саме для утримання берегу від оповзнів та інших природних процесів, що впливають на цілісність берегу, і ніяким іншим чином вказана споруда не може бути використана.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі, коли для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Враховуючи вищевикладене, встановлення обставин, пов'язаних з виконанням спірного договору, є об'єктивно необхідним для з’ясування дійсних намірів сторін. При цьому факт наявності/відсутності збудованих/встановлених об’єктів нерухомості та/або тимчасових споруд на берегозахисній споруді, як і факт виконання чи не виконання ремонтних робіт з капітального ремонту та/або реконструкції зазначеної берегозахисної споруди, має суттєве значення для вирішення справи.

Приймаючи до уваги, що предметом спору у справі є правовідносини щодо визнання недійсним договору оренди комунального майна – берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки, укладеного 15.04.2013р. між відповідачами, шляхом підписання удаваного правочину – договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 15.04.2013 р. № 02-с/13 та зобов’язання ТОВ „Грот+” повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно – вищезазначену берегозахисну споруду, а встановлення вищезазначених обставин входить до предмета доказування у справі, колегія суддів вважає за необхідне з метою забезпечення всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу, адже за вказаних обставин існує дійсна потреба у володінні спеціальними знаннями і у даному випадку висновок судового експерта не може бути замінений іншими належними засобами доказування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Враховуючи встановлену апеляційним судом необхідність в роз’ясненні питань, що виникли при вирішенні даного господарського спору і потребують спеціальних знань, та виниклу у зв’язку з цим необхідність в призначенні судової експертизи у справі, апеляційне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України у даній справі підлягає зупиненню відповідно до пункту 6 частини 1 статті 229 ГПК України на час проведення експертизи.

Керуючись статтями 99, 100, 228, 229 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Призначити у справі № 916/956/17 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1.Чи виконувались роботи на виконання договору № 02-с/13 від 15.04.2013р., укладеного між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Грот+”, відповідно до узгоджених проектної документації та графіку виконання робіт? Чи відповідає обсяг виконаних робіт зазначеному у проектній документації?

2.Які об’єкти нерухомості та/або тимчасові споруди збудовані/встановлені на берегозахисній споруді, розташованій в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсами № 5 і № 4 (район пляжу Ланжерон)?

3.Яким чином збудовані/встановлені об’єкти конструктивно пов’язані з берегозахисною спорудою, розташованою в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсами № 5 і № 4 (район пляжу Ланжерон)?

4. Чи задіяна берегозахисна споруда, розташована в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсами № 5 і № 4 (район пляжу Ланжерон), при встановленні некапітальної споруди у вигляді літнього майданчика кафе (балкону)?

Проведення експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21).

Попередити експертів про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України.

В розпорядження експертів надати матеріали справи господарського суду Одеської області № 916/956/17.

Зобов’язати сторони всебічно сприяти проведенню експертизи і на вимогу експертів надавати усі необхідні документи.

Оплату вартості судової експертизи покласти на Одеську міську раду.

На час проведення експертизи апеляційне провадження у справі № 916/956/17 зупинити.

Головуючий суддя Бєляновський В.В.

Судді Величко Т.А.

ОСОБА_4