Постанова № 71798368, 22.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р. Справа№ 910/11405/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання: Романова Ю.М.

за участі представників сторін:

від позивача: Сергутін В.А. довіреність № 2027/18 від 15.12.17

від відповідача Гамаюнов Д.Є. довіреність № 220/509/д від 27.12.17

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року (повний текст складено 13.09.2017 р.) у справі № 910/11405/17 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Міністерства оборони України

про відшкодування збитків в порядку регресу 136 205 грн., -

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про відшкодування збитків в порядку регресу 136 205 грн. (а.с.7-9).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №21838а4 від 23.10.2014, внаслідок настання страхової події (ДТП), позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1, а тому, відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993, пункту 1 статті 1191 ЦК України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року у справі № 910/11405/17 позов ПрАТ "СК "АХА Страхування" задоволено повністю, стягнуто з Міністерства оборони України на користь ПрАТ "СК "АХА Страхування" 136205,00 грн. страхового відшкодування та 2043,07 грн. судового збору (а.с.104-109).

24 жовтня 2017 року Міністерство оборони України повторно звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року у справі № 910/11405/17, в якій просить зазначене рішення скасувати.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України у справі № 910/11405/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А.

20 листопада 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року у справі № 910/11405/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А. та призначено до розгляду на 13 грудня 2017 року.

13 грудня 2017 та 09 січня 2018 року ухвалами Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 09 та 22 січня 2018 року відповідно.

У судовому засіданні 22 січня 2018 року представник Міністерства оборони України надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник ПрАТ "СК "АХА Страхування" у судовому засіданні 22 січня 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

23 жовтня 2016 року між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач), як страховиком та ОСОБА_4, як страхувальником укладено ОСОБА_5, як страхувальником укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №21838а4 (далі - Договір), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Porsche" 2011 року випуску, д.н. НОМЕР_1, франшизу за ризиком ДТП 0.5%. Умовами вказаного договору визначено, що ремонт застрахованого транспортного засобу здійснюється на гарантійному СТО за спрямуванням страховика. Строк дії вказаного договору встановлено з 24.10.2014 р. по 23.10.2015 р. (а.с. 30-41 зворот).

У відповідності зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (аналогічні приписи також містяться у п. 3 ч. 1 ст. 20 та п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про страхування").

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

18 серпня 2015 року, за результатами розгляду матеріалів про притягнення до відповідальності ОСОБА_6, непрацюючого, солдата розвідки в/ч ПП В 2950, постановою Подільського районного суду міста Києва у справі №758/8694/15-п встановлено, що «07.07.2015 року о 23 годині 28 хвилин ОСОБА_6 в місті Києві, керуючи автомобілем "Mercedes-Benz" державний номерний знак " НОМЕР_2", в місті Києві по вулиці Межигірська, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем "Porsche Cayenne" державний номерний знак "НОМЕР_1 що призвело до пошкодження транспортних засобів. ОСОБА_6 було порушено п.п.13.1 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим вчинено правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП». Вищевказаною постановою ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КпАП України (а.с. 43-45).

15 липня 2015 року власник застрахованого транспортного засобу звернулась до позивача із заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування, яку просила здійснити на корить ФОП Головко М.В. (а.с. 53)

Відповідно до Звіту про оцінку вартості майнової шкоди №500/15 від 03.08.2015 р. вартість майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобі "Porsche" державний номерний знак "НОМЕР_1 склала: 190 486, 45 грн. (а.с. 67-78).

10 липня 2015 року ФОП Головко М.В. виставлено рахунок-фактуру № 2420 щодо вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля НОМЕР_1 на суму 141530,00 грн. (а.с. 84).

Згідно із складеними позивачем страховими актами №1.003.15.09881/VESKO15829 від 17/07/2015 р. та №1.003.15.09881/VESKO020520 від 25.09.2015 р., з урахуванням вартості відновлювального ремонту по рахунку-фактурі № 2420 до виплати призначено загалом призначено 136 205,00 грн. (124865+11340) (а.с. 86-87, 90-91).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

21 липня 2015 року відповідно до платіжного доручення № 186 104, позивачем на користь ФОП Головко М.В. сплачено суму страхового відшкодування згідно акту №1.003.15.09881/VESKO15829 за рахунком № 2420 у розмірі 124865,00 грн. (а.с. 88), в відповідно до платіжного доручення № 198 249 від 30.09.2015 р. та у розмірі 11340,00 грн. згідно акту №1.003.15.09881/VESKO020520 за рахунком № 2420 (а.с. 92).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма закріплена і у ст. 993 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Позивачем направлено на адресу Міністерства оборони України Претензію №09881/УБК від 13.05.2017 про відшкодування збитків у розмірі 136205,00 грн. яку мотивовано тим, що станом на момент вчинення ДТП винна у вказаній події особа перебувала на службі у військовій частині - польова пошта В2950 і транспортний засіб, яким на момент вчинення ДТП керувала винна особа (НОМЕР_2) належав зазначеній військовій частині (а.с. 25-26).

Відповідачем зазначену претензію отримано 16.05.2017 р. (що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 27), проте залишено без реагування.

Вказані обставини вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечуються.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначав, що позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, оскільки особа, що вчинила ДТП на момент її вчинення не виконував свої трудові обов'язки.

Вказані доводи відповідач обґрунтовує тим, що: 31.07.2015 ОСОБА_6 звільнено у запас; шляхові листи для переміщення ОСОБА_6 на автотранспорті військова частині В2950 не видавала; Міністерство оборони України не використовувало і не володіє транспортним засобом, що потрапив у ДТП, оскільки "згідно реєстру зареєстрованих т.з. ЗСУ автомобіль "Mersedes-Benz" з військовим номерним знаком 0863 Б4 підрозділами військової інспекції безпеки дорожнього руху не реєструвався; вказаний автомобіль рахується як гуманітарна допомога, використовувався в.ч. В2950.

При цьому відповідач заперечував інформацію, викладену у повідомленні щодо належності автомобіля з спеціальним реєстраційним номером 0863В4 військовій частині польова пошта В2950, оскільки відповідно до листа начальника автомобільної служби військової частини А3488 (в.ч. польова пошта В2950) вказаний т.з. на обліку у нього не перебував і вказаною в.ч. не використовувався.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку(ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

З постанови Подільського районного суду міста Києва від 18.08.2015 р. у справі №758/8694/15-п, яку винесено за результатами розгляду матеріалів про притягнення до відповідальності ОСОБА_6 вбачається, що станом на момент прийняття вказаної постанови ОСОБА_6 є непрацюючим, солдатом розвідки в/ч ПП В 2950. ДТП в результаті якої спричинено збитків застрахованому у позивача т.з. відбулась 07.07.2015 р. з вини ОСОБА_6 під час керуванням автомобілем "Mercedes-Benz" номерний знак "НОМЕР_2".

Враховуючи викладені обставини та те, що ДТП сталась 07.07.2015 р. доводи відповідача про відсутність у нього станом на момент подачі апеляційної скарги трудових або службових стосунків зі ОСОБА_6, з посиланням на те, що останнього звільнено в запас, є необґрунтованими, оскільки вказане звільнення відбулось після ДТП (31.07.2015 р.). Більш того відповідачем на підтвердження вказаних обставин доказів надано не було.

Також відповідачем не надано доказів неправомірності використання ОСОБА_6 автомобіля "Mercedes-Benz" номерний знак "НОМЕР_2" на момент вчинення ДТП.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що листом № 32 від 05.08.2017 р. начальник автомобільної служби військової частини А3488 повідомив, що автомобіль марки "mersedes benz" д.н. "НОМЕР_2" на обліку у військовій частині А3488 (військова частина-польова пошта В2950) не перебував і не перебуває, поданий номерний знак не відповідає закріпленому за в.ч. номерному діапазону. В додатках до вказаного листа міститься довідка з номерним діапазоном, що закріплений за військовою частиною (а.с. 114, 115).

Відповідач також посилається на лист від 02.10.2017 р. № 306/4/6912 начальника військової служби правопорядку у ЗСУ - начальника ГУ Військової служби правопорядку ЗСУ.

У вказаному листі зазначено, що: "за результатами розгляду у межах компетенції звернення щодо надання інформації про реєстрацію транспортного засобу "mersedes benz" з військовим н.з. "0863 Б4" у підрозділах військової інспекції безпеки дорожнього руху - "не реєструвався".

Поряд з цим у тексті вказаного листа міститься інформація про те, що: "на момент скоєння ДТП автомобіль "mersedes benz" з військовим н.з. 0863 Б4 використовувався військовою частиною В2950 та рахувався як гуманітарна (благодійна) допомога", і зазначений автомобіль не обліковано "в підрозділах ВІБРД Донецького та Луганського зональних відділів ВСП" на станом на момент здійснення ДТП, а "станом на 02.10.2017 р." (а.с. 160).

Враховуючи суперечливість даних, що містяться у листах від 05.08.2017 р. № 32 та від 02.10.2017 р. № 306/4/6912, а також невизначеність щодо військового номерного знаку, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку відповідати за заподіяні збитки.

Поряд з цим, відповідно до відповіді від 12.02.2016 р. № 266/із/384 начальника відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України, "за інформацією, наданою Головним управлінням Військової служби правопорядку Збройних Сил України" "автомобіль "Mersedes Benz" військовий номер НОМЕР_2 належить військовій частині польова пошта В2950" (а.с. 28), аналогічна інформація також міститься у наданому для огляду у судовому засіданні 22.01.2018 р. листі від 02.10.2017 № 306/4/6912.

Дійсність вказаного листа відповідачем спростовано не було.

Відповідно до відповіді від 26.04.2016 р. № 266/із/851 начальника відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації департаменту інформаційно-організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України, "військові частини Збройних Сил України, які мають умовні найменування "військова частина - польова пошта В0000" не мають статусів юридичних осіб та їм не визначаються юридичні адреси" (а.с. 29).

Згідно статті 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Так, відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про збройні сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про збройні сили України" передбачено, що організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно- просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

Статтею 137 ГК України, визначено що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Тобто, з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням, а на Міністерство оборони України, покладаються функції контролю за використанням майна переданого в оперативне управління.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (частина 1 статті 1172 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (абзац 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6 (зі змінами та доповненнями)).

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин про те, що станом на момент скоєння ДТП "Mercedes-Benz" номерний знак "НОМЕР_2" правомірно перебував під керуванням водія ОСОБА_6 як військовослужбовця військової частини - польова пошта В2950, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля "Porsche Cayenne" державний номерний знак "НОМЕР_1" збитки є відповідач.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 136 205,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим відповідачем не обґрунтовано наявності підстав для скасування судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Рішення Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року у справі № 910/11405/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року у справі № 910/11405/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року у справі №910/11405/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2017 року у справі №910/11405/17 залишити без змін.

3. Справу №910/11405/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук

Дата складення повного тексту - 25.01.2018 р.