Рішення № 71797808, 24.01.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року Справа № 915/1321/17

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйченя К.М.,

з участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, дов. від 22.01.2018 № 8;

від відповідача – ОСОБА_2, дов. від 14.11.2017 № 449;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

справу № 915/1321/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство “Термінал-Укрхарчозбутсировина”,

54001, вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв;

до державного підприємства “Племрепродуктор “Степове”,

57107, вул. Леніна, 39, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область;

про стягнення суми основного боргу та нарахованих на неї штрафу, пені й інших нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, а всього грошових коштів у сумі 4553482 грн. 19 коп., за договором від 10.03.2017 № 10/03/16-С та до нього додатковою угодою № 1 від 05.05.2017, –

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство “Термінал-Укрхарчозбутсировина” (далі – ТОВ МП “Термінал-Укрхарчозбутсировина”) пред’явлено позов, з урахуванням заяви від 24.01.2018 про зменшення позовних вимог та закриття ухвалами від 24.01.2018 провадження у справі щодо частини позовних вимог, до державного підприємства (ДП) “Племрепродуктор “Степове” про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 4553482 грн. 19 коп., із яких: 4050000 грн. – основний борг (сума попередньої оплати за товар); 147000 грн. – пеня; 294000 грн. – штраф; 12082 грн. 19 коп. – 3 % річних; 50400 грн. – сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем зобов’язань за укладеним між ними договором поставки від 10.03.2017 № 10/03/16-С та до нього додаткової угоди № 1 від 05.05.2017, а саме: зобов’язань щодо поставки товару, насіння соняшнику, на загальну суму 4200000 грн., унаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на котру позивачем нараховано у спірних сумах пеню та штраф, на підставі п.п. 6.2, 6.3 договору; та грошового зобов’язання за договором щодо повернення грошових коштів у сумі передоплати, на котру здійснено нарахування, передбачені п. 2 ст. 625 ЦК України, за період прострочення повернення передоплати.

ТОВ МП “Термінал-Укрхарчозбутсировина” також просить стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Ухвалою суду від 07.12.2017 порушено провадження в даній справі.

ДП “Племрепродуктор “Степове” у відзиві від 10.01.2018 № 15 на позовну заяву визнало вищевказані позовні вимоги ТОВ МП “Термінал-Укрхарчозбутсировина” у повному обсязі.

Процесуальним законодавством визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.ч. 1, 4 ст. 191 ГПК України).

Вислухавши представника позивача, який позовні вимоги, з урахуванням заяви від 24.01.2018 про зменшення позовних вимог, підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та представника відповідача, яка підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між сторонами укладено договір поставки від 10.03.2017 № 10/03/16-С, з урахуванням до нього додаткової угоди від 05.05.2017 № 1 (далі – договір), згідно умов якого ДП “Племрепродуктор “Степове” (постачальник) зобов’язалося поставити ТОВ МП “Термінал-Укрхарчозбутсировина” (покупцю) насіння соняшника (товар) у кількості 420,000 т +/- 5%, орієнтовною вартістю 10000 грн. за 1 тонну, партіями на умовах СРТ на склад ТОВ СП “Укрсоя”, у строк до 31.10.2017, а покупець – здійснити попередню оплату товару до 17.03.2017 – в сумі 3500000 грн., до 15.05.2017 – в сумі 700000 грн., шляхом перерахування указаних сум на поточний рахунок постачальника на протязі 3-х банківських днів після підписання договору та надання постачальником покупцю оригіналу рахунка-фактури (п.п. 1.1, 2.2, 2.5, 2.6, 3.2 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1).

Датою поставки вважається дата надходження товару на склад ТОВ СП “Укрсоя” (п. 3.3 договору).

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.10.2017 (п. 4.1 договору).

На виконання умов договору позивачем здійснено попередню оплату товару за договором, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.03.2017 № 1269 на суму 3500000 грн. та від 12.05.2017 № 1790 на суму 700000 грн. (а.с. 14-15) , а загалом сплачено 4200000 грн.

ДП “Племрепродуктор “Степове”, у відповідності до п. 3.2 договору, повинно було поставити товар у строк до 31.10.2017, проте дотепер до виконання своїх зобов’язань не приступило.

У відповідності до п.6.3 договору, у разі не поставки товару в обумовлений договором строк, ДП “Племрепродуктор “Степове” зобов’язано повернути суму передоплати протягом трьох банківських днів з моменту настання строку поставки.

Суд вважає, що при вирішенні спору в даній справі належить керуватися законодавством України про поставку та відповідними положеннями цивільного законодавства про купівлю-продаж.

Згідно чинного законодавства, за договором поставки одна сторона постачальник зобов’язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України). До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

Якщо договором купівлі-продажу встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України).

Законодавством України визначено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Після відкриття провадження в даній справі відповідачем, на вимогу позивача, частково повернено попередню оплату в загальній сумі 150000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 10.01.2018 № 34 на суму 50000 грн. та від 22.01.2018 № 57 на суму 100000 грн., у зв’язку з чим ухвалами суду від 24.01.2018 закрито провадження в даній справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в указаних сумах, але на даний час неповерненою залишилася попередня оплата в сумі 4050000 грн. (4200000 грн. - 150000 грн.).

Ураховуючи викладене, суд визнає, що вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати за товар в сумі 4050000 грн., здійсненої на підставі укладеного між сторонами у справі договору, є обґрунтованою тому, що ДП “Племрепродуктор “Степове” не виконано зобов’язання за договором щодо поставки позивачу товару.

Суд також вважає обґрунтованими вимоги ТОВ МП “Термінал-Укрхарчозбутсировина” про стягнення з відповідача нарахувань на суму основного боргу: пені, штрафу, 3 % річних та суми, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції.

Так, чинним законодавством передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Укладеним між сторонами у справі договором передбачено, що у випадку не поставки товару в строки, обумовлені у п. 3.2 договору, постачальник сплачує пеню в розмірі 0,2 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а також штраф в розмірі 10 % від вартості непоставленого товару. При цьому постачальник зобов’язаний повернути отриману передплату на протязі 3 банківських днів з моменту настання строку остаточної поставки товару у відповідності до п. 3.2 договору (п.п. 6.2, 6.3 договору).

У відповідності до вищевказаних умов договору, позивачем у позові нарахувано пеню в сумі 294000 грн. за період 01.11-05.12.2017 та штраф у сумі 420000 грн., проте у підготовчому засіданні 24.01.2017 ТОВ МП “Термінал-Укрхарчозбутсировина” скористалося своїми правами на зменшення позовних вимог, подавши суду заяву, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення строків виконання зобов’язання щодо поставки товару в таких розмірах: пеня - в сумі 147000 грн., а штраф – у сумі 294000 грн.

Суд із зазначеними розрахунками погоджується, і визнає, що вимоги позивача про стягнення пені в сумі 147000 грн. та штрафу в сумі 294000 грн. належить задовольнити.

Суд погоджується і з поданими позивачем розрахунками 3 % річних у сумі 12082 грн. 19 коп. та індексу інфляції в сумі 50400 грн., нарахованих на суму передоплати за період прострочення її повернення, і визнає, що вимоги про стягнення зазначених сум також належить задовольнити.

Отже, позов ТОВ МП “Термінал-Укрхарчозбутсировина” належить задовольнити повністю.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 129 ГПК України).

ТОВ МП “Термінал-Укрхарчозбутсировина” оплачено даний позов судовим збором згідно платіжного доручення від 05.12.2017 № 3724 в сумі 74647 грн. 50 коп., виходячи із ціни позову 4976482 грн. 19 коп.

Судом, з урахуванням закриття ухвалами суду від 24.01.2018 провадження в даній справі в частині позовних вимог у загальній сумі 150000 грн. та зменшення позивачем позовних вимог про стягнення пені та штрафу, визнано обґрунтованими вимоги ТОВ МП “Термінал-Укрхарчозбутсировина” в загальній сумі 4553482 грн. 19 коп., котра, згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом, мала бути оплачена судовим збором у сумі 68302 грн. 23 коп.

Отже, витрати ТОВ МП “Термінал-Укрхарчозбутсировина” на оплату позовної заяви судовим збором належить відшкодувати за рахунок ДП “Племрепродуктор “Степове” в сумі 68302 грн. 23 коп.

У судовому засіданні 24.01.2017, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 238, ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство “Термінал-Укрхарчозбутсировина” задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства “Племрепродуктор “Степове”, 57107, вул. Леніна, 39, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область, ідентифікаційний код 00854995, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство “Термінал-Укрхарчозбутсировина”, 54001, вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 13857469, грошові кошти в загальній сумі 4553482 (чотири мільйони п’ятсот п’ятдесят три тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 19 коп., із яких: 4050000 (чотири мільйони п’ятдесят тисяч) грн. – основний борг; 147000 (сто сорок сім тисяч) грн. – пеня; 294000 (двісті дев’яносто чотири тисячі) грн. – штраф; 50400 (п’ятдесят тисяч сорок) грн. – сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції; 12082 (дванадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 19 коп. – 3 % річних, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 68302 (шістдесят вісім тисяч триста дві) грн. 23 коп.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2018.

Суддя Ю.М. Коваль.