Рішення № 71797519, 15.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.01.2018 Справа № 905/2779/17

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Каращюк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Миколаївська, будинок № 16; код ЄДРПОУ 344440221)

до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Західна» (87514, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гранітна, будинок № 114; код ЄДРПОУ 38349197)

про стягнення 85 410,47 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Західна» про стягнення заборгованості у розмірі 85 410,47 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором будівельного підряду№245/2016-СР/139 від 12.12.2016 у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, у зв’язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість з урахуванням індексу інфляції, суми 3% річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.12.2017 порушено провадження у справі №905/2779/17, розгляд якої призначено на 18.12.2017 .

У зв’язку з набранням чинності Закону України від 03.10.2017 №2147 VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, ухвалою господарського суду Донецької області від 18.12.2017 справу № 905/2767/17 було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 15.01.2018.

Представники сторін у судове засідання 15.01.2018 не з’явились, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в будь-який інший спосіб свою позицію не виклав.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз’яснено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався, про час та місце проведення судових засідань сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що вони мали час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, які мають значення для розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

Між відповідачем, комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Західна» (замовник) та позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» (підрядник) 12.12.2016 укладено договір № 245/2016-СР/139 (договір), за умовами якого підрядник приймає на себе зобов'язання виконати за завданням замовника з використанням власних матеріалів, механізмів, обладнання та транспорту, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи з капітального ремонту житлового будинку за адресою: б-р Шевченка, 301, у м. Маріуполь оснащення інженерного відводу житлового будинку приладом обліку теплової енергії (1 черга) (код ДК 0196:2010-50700000-2 «Послуги з ремонту і технічного обслуговування будівельних конструкцій», код ДК 021:2015 – «Будування житлових будівель(нове будівництво, реконструкція капітальний і поточні ремонти» 2013 (п. 1.1 договору).

Договором у п.9.1 передбачено, що договір вважається укладеним та набуває законної сили з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Договір діє до повного погашення своїх зобов’язань обома сторонами за даним договором, а у виключених випадках до 31.12.2016.

Відповідно до п. 1.3 договору види та об’єми робіт, які надаються підряднику для виконання, ухвалюються проектно-кошторисною документацією.

Ціна договору складає 69526,80 грн. в т.ч. ПДВ. (додаткова угода №1 до договору будівельного підряду)

Пунктом 2.6 договору визначено, що у випадку перевищення Підрядником без погодження із Замовником, обсягів робіт, передбачених дефектним актом, усі пов’язані із цим витрати несе Підрядник.

Пунктом 3.1 договору визначено, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі актів здачі-приймання та розрахунків до договірної ціни.

Підрядник встановлює кінцеві об’єми та вартість виконаних робіт, які підлягають оплаті, підготовлює відповідні документи (акт форми КБ-2в, довідку форми КБ-3) та подає їх для підписання Замовнику у 3-денний строк після виконання робіт. За порушення вказаних строків, Підрядник несе відповідальність відповідно п. 5.2 договору. Замовник зобов’язаний підписати надані Підрядником документи, що підтверджують виконання робіт або обґрунтувати причини відмови від їх підписання в 15-денний термін з моменту отримання (п. 3.3 договору).

Оплату за договором замовник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 20-ти днів після підписання акта виконаних робіт. Але, у випадку затримки бюджетного фінансування, розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником грошових коштів на реєстраційний рахунок. (п.3.4. договору)

Джерелом фінансування є кошти міського бюджету (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 4.3.1 договору Замовник зобов’язаний прийняти виконані Підрядником роботи в 10 денний строк з моменту їх завершення та підписання акту форми КБ-2в про виконані роботи та довідку форми КБ-3 обома сторонами. Оплатити Підряднику прийняті роботи, передбачені п.1.1 цього договору у відповідності з п.3 та підписаними актом форми КБ-2в, довідки форми КБ-3 про виконані роботи (п.п. 4.3.1, 4.3.2 договору).

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, підрядником виконано роботи, що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в у загальному розмірі 69 526,80 грн.

Зазначені документи сторонами підписані без заперечень, а тому роботи вважаються виконаними своєчасно та належними чином.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв’язку із невиконанням зобов’язань в частині оплати виконаних робіт позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 391 від 08.09.2017, в якій ТОВ «МАРГАЗ», просить протягом 10 днів з моменту отримання претензії перерахувати грошові кошти у сумі 69 526,80 гривень.

Проте відповідачем вказану претензію залишено без відповіді, доказів оплати виконаних робіт суду не надано.

За таких обставин, суд вважає доведеною заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 69 526,80 гривень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 9 173,64 гривень пені за період 21.01.2017 - 21.07.2017, 3% річних в розмірі 1034,00 гривень за той самий період, інфляційних втрат в розмірі 5 676,03 гривень за період січень-липень 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦКУ порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 5.2. договору сторони обумовили, що за несвоєчасне виконання зобов’язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що розмір річних не встановлений договором, вони підлягають нарахуванню відповідно до закону.

Датою виникнення заборгованості встановлено 21.01.2017, оскільки останнім днем оплати є 20.01.2017 (через 20 днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт).

За перерахунком суду розмір пені за період 21.01.2017 - 21.07.2017 становить 9 221,35 гривень, 3% річних за період 21.01.2017 - 21.07.2017 – 1040,04 гривень.

Частиною другою статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Отже, сума пені та 3% річних підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Що стосується заявлених до стягнення 5 676,03 гривень інфляційних нарахувань, розрахованих позивачем за період січень-липень 2017 року, то господарський суд не може погодитись з таким розрахунком, враховуючи наступне.

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву «дефляція», то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов’язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (постанова Вищого господарського суду України від 15 лютого 2012 року у справі № 5021/1596/2011).

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» роз’яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь – який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно пункту 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27.07.2007 № 265 індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань вбачається, що позивач нараховував вказану суму за період з 01.01.2017 по 31.07.2017.

Оскільки заборгованість виникла 21.01.2017, тому нарахування інфляційних втрат у січні 2017 року є безпідставним,

Господарський суд, з урахуванням наведених вище положень, визначає початковою датою для нарахування інфляційних втрат – 01.02.2017.

За здійсненим судом перерахунком інфляційного збільшення суми боргу за період 01.02.2017-31.07.2017 на суму 69 526,80 гривень становить – 4 857,87 гривень.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню.

За положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, та інші судові витрати при частковому задоволенні позовних вимог покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 247, 252, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Західна» про стягнення грошових коштів у сумі 85 410,47 гривень – задовольнити частково.

Стягнути з комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Західна» (87514, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гранітна, будинок № 114; код ЄДРПОУ - 38349197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГАЗ» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Миколаївська, будинок № 16; код ЄДРПОУ - 34440221) 84 592,31 гривень, з яких: 69 526,80 гривень заборгованість за договором будівельного підряду №245/2016-СР/139 від 12.12.2016, 9 173,64 гривень пені, 1 034,00 гривень 3% річних, 4 857,87 гривень інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 1 584,67 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 15 січня 2018 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 січня 2018 року.

Головуючий суддя С.М. Фурсова