Ухвала суду № 71797438, 24.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.01.2018Справа № 910/577/18

Суддя Господарського суду міста Києва Якименко М.М., розглянувши заяву б/н від 11.01.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 4, код ЄДРПОУ 32559075) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кирильчук Федора Петровича (02232, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 6 904,70 грн. боргу за договором поставки продукції № 310241 від 15.04.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

18.01.2018 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кирильчук Федора Петровича 6 904,70 грн. боргу за договором поставки продукції № 310241 від 15.04.2013 року.

Судом перевірено зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За результатами такої перевірки встановлено, що заява про видачу судового наказу підсудна Господарському суду міста Києва.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про видачу судового наказу з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

При цьому пунктами 4 та 5 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

У п.п.1,3 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу, а також, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як встановлено судом, заява ТОВ «Кушнер» про видачу судового наказу обґрунтована наявністю заборгованості боржника за поставлену продукцію за договором поставки продукції № 310241 від 15.04.2013 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кушнер» та Фізичною особою - підприємцем Кирильчук Федором Петровичем (далі - Договір). Заявник зазначає, що в серпні 2017 року заявником було здійснено поставку продукції, що підтверджується видатковими накладними № ВН-К36657 від 18.08.2017 року на суму 4626,14 грн. та № ВН-К37637 від 23.08.2017 року на суму 2278,56 грн., всього 6904,70 грн., однак боржником поставлена та прийнята продукція не оплачена, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 6904,70 грн.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п.п.1.1 постанови пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Грошова заборгованість - сума фінансових зобов'язань, грошових боргів, що підлягає погашенню, поверненню в певний термін. Якщо до цього терміну заборгованість не погашена, то вона стає простроченою.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п. 3 розділу ІІІ Договору поставки № 310241 від 15.04.2013 року відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при надані відстрочки платежу. При відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов'язується у термін 7 (сім) календарних днів повністю платити всю отриману продукцію.

При цьому відповідно до п.5 розділу І Договору при централізованій доставці продукції покупець (або довірена особа покупця) приймає фактичну її кількість від водія - експедитора, який здійснює доставку, ставить круглу печатку або штамп на накладній, а у випадку відсутності чи не існування печатки або штампу, підпис та прізвище відповідальної особи своєї організації та пише на ній назву організації (право підпису накладних з боку покупця мають тільки особи, зазначені у додатку, який є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток № 1).

Разом з цим, заявником не додано до заяви про видачу судового наказу Додатку №1 до Договору, який містить перелік осіб, які мають право з боку боржника на засвідчення на накладних факту отримання продукції за Договором, що є порушенням п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, зі змісту наданої заявником копії видаткової накладної № ВН-К36657 від 18.08.2017 року вбачається відсутність даних особи, яка засвідчила отримання продукції боржником, та відбитку штампу ФОП Кирильчук Ф.П., позаяк доказом наявності останнього у боржника є відбиток відповідного штампу, яким засвідчено підпис ФОП Кирильчук Ф.П. в доданій до заяви копії Договору.

Таким чином, у суду відсутня можливість перевірити, чи дійсно боржником прийнята обумовлена Договором та вказаною накладною продукція, що, за відсутності інших доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, унеможливлює встановлення факту прийняття продукції, відсутність заперечень боржника щодо якості тощо.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору про поставку продукції, інших письмових доказів, що підтверджують фактичну поставку продукції та її приймання боржником, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідним доказом.

З викладеного слідує, що у зв'язку із ненаданням заявником відповідних документів, на які є посилання у Договорі, за яким виникла заборгованість, у даному випадку існує спір про право.

З урахуванням викладеного, оскільки вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності, до заяви не додано відповідних доказів, які б підтверджували відсутність спору про право, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» до Фізичної особи - підприємця Кирильчук Ф.П. про видачу судового наказу про стягнення боргу у розмірі 6904,70 грн. оформлена з порушенням вимог, встановлених п.п. 4,5 ч.2, п.4 ч.3 ст. 150, в зв'язку з чим згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України задоволенню не підлягає.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Тобто, заявник має право повторно звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кирильчук Федора Петровича заборгованості за Договором поставки продукції № 310241 від15.04.2013 року.

У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 152, 153, 154 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кушнер» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кирильчук Федора Петровича 6 904,70 грн. боргу за договором поставки продукції № 310241 від 15.04.2013 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя М.М.Якименко